Справа № 108/7948/12
Провадження 2/107/1697/13
РІШЕННЯ
Іменем України
22 жовтня 2013 р. м. Керч
Керченський міський суд Автономної Республіки у складі:
головуючого судді - Захарової К.П.
при секретарі - Чернової М.В., Дружиніної К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту послугу з теплопостачання, 3% річних та інфляційних витрат
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, зазначивши, що 18 червня 2012 року ухвалою Керченського міського суду було відмовлено у видачі судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, через те що останній не зареєстрований у м. Керчі. 13 вересня 2012 року Керченським міським судом було постановлено заочне рішення, яким позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 5 537 грн. 16 коп. та судового збору на суму 214 грн. 60 коп. були задоволені у повному обсязі. Ухвалою Керченського міського суду від 06 червня 2013 року заочне рішення Керченського міського суду було скасовано, справу призначено до розгляду на 03 липня 2013 року о 25 год. 30 хв. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є постачальником центрального теплопостачання, свої обов'язки з постачання теплової енергії виконує належним чином, але відповідач, як споживач теплової енергії, свої зобов'язання щодо оплати послуги не виконує, що привело до утворення заборгованості за період з листопада 2009 року по квітень 2012 року на загальну суму 5 537 грн. 16 коп. З наведеного позивач просив суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача суму заборгованості, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, інфляційні витрати та судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача за довіреністю - Просолкова І.А. (а.с. 12), позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позові.
Відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, надав письмові пояснення (а.с. 19 - 22), у яких зазначав, що він не має договірних відносин з позивачем на постачання теплової енергії, вказану енергію він фактично не споживає, оскільки у його квартирі балансоутримувачем ще у 2007 році у період дії Постанови Кабінету Міністрів № 630 від 21.07.2005 року, якою дозволялося відключення окремих споживачів від мережі централізованого опалення, було призведено демонтаж радіаторів опалення. З наведеного позивач вважає, що позовні вимоги стосовно стягнення з нього заборгованості не обґрунтовані та не основані на законі.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до ліцензії міністерства з питань Житлово-комунального господарства України № 368514 від 20.05.2009 року та ліцензії Національної комісії регулювання електроенергетики України № 578330 від 28.11.2011 року є постачальником теплової енергії. (а.с. 86 - 87).
Матеріалами справи також підтверджується, що підприємством позивача теплова енергія подається до будинку відповідача, який перебуває на балансі Комунального підприємства «Аршинцево» (а.с. 113 -122).
Зі свідоцтва про право власності за заповітом від 12 вересня 1998 року № 2094 від 12.09.1998 року вбачається, відповідач ОСОБА_1 - є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 109).
З наданого позивачем розрахунку слідує, що з листопада 2009 р. послуги з централізованого опалення відповідачем не оплачуются, заборгованість станом на квітень 2012 року становить 5 537 грн. 16 коп. .(а.с. 5). Факт неоплати послуг відповідачем не заперечувався.
Ухвалою Керченського міського суду від 18 червня 2012 року позивачу було відмовлено у видачі судового наказу, через те, що відповідач не має офіційної реєстрації у м. Керчі (а.с. 04).
Вирішуючи спір між сторонами суд керується нормами Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про теплопостачання», якими регулюються спірні правовідносини сторін, а також приймає до уваги правові позиції Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які викладені в судових рішеннях з розгляду аналогічних спорів .
Так, згідно з вимог ст. 162 ЖК УРСР плата за комунальні послуги в квартирі, яка належить громадянинові на праві приватної власності, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Обов'язок споживача теплової енергії щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію визначений статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» .
Також вимогами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Щодо суперечливих позицій сторін щодо наявності у відповідачів обов'язку по оплаті послуг з централізованого теплопостачання за відсутності в їх квартирі радіаторів опалення, суд зазначає наступне.
Відповідачем суду булі надані: акт від 07.08.2007 року про демонтування приладів опалення у квартирі АДРЕСА_1, акти обстеження квартири відповідача від 28.08.2007 року, 19.08.2008 року, 12.08.2009 року, а також заява ОСОБА_1 із проханням про від'єднання його квартири від мережі центрального опалювання, оскільки він не проживає у квартирі у осіннє - зимовий період (а.с. 23 - 27).
При цьому суд констатує, що факт демонтажу радіаторів опалення через їх пошкодження у квартирі відповідача з боку представника позивача у судовому засіданні заперечений не був. За таких обставин, керуючись вимогами ст. 61 ЦПК України, суд вважає вказану обставину доведеною.
Разом з тим, на думку суду, сам по собі факт демонтування в квартирі відповідача радіаторів опалення не може бути визнаний належною підставою для звільнення її від обов'язку оплачувати послугу централізованого опалення, яка надається позивачем до будинку, в якому розташована її квартира.
Так, питання відключення від системи централізованого опалення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, згідно до яких споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. За п. 26 Правил відключення споживачів від мережі централізованого опалення здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку і вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків , опалення , вентиляції, будівельної теплотехніки ; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва , а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Самовільне відключення від мереж центрального опалення та постачання гарячої води забороняється. Згідно з п. 25 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Не обґрунтовані також на думку суду доводи відповідача стосовно того, що відключення його квартири було здійснено до внесення у законодавство змін про заборону відключення окремих споживачів, оскільки п. 24, 25 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 «Споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.»
Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, яким встановлено, що для вирішення питання відключення від мережі центрального опалення споживач повинен звернутися до міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі з відповідною письмовою заявою, яка приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. З урахуванням змін, внесених до Порядку 06.11.2007р., можливість відключення окремих квартир від системи централізованого опалення відсутня.
Однак, відповідачем суду не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що відмова від отримання послуги з централізованого опалення ним оформлена в установленому законом порядку.
Доводи представника відповідача про відсутність зобов'язань перед позивачем у зв'язку з неукладенням письмового договору суд вважає неспроможними, оскільки згідно з п.п. 1,5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом. Серед основних обов'язків споживача теплової енергії статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначений обов'язок споживача своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, а ст. 19 цього Закону встановлює обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
З наведеного суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання обґрунтовані та основані на законі.
Оскільки представником відповідача не було надано заперечень щодо правильності проведення підрахунків позивачем, а також не було надано власного розрахунку, не заявлено клопотань про його перевірку суми позову шляхом проведення експертизи, залучення спеціаліста для цього, тощо, суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем.
Суд також вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та інфляційних витрат.
Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України «Про житлово-комунальні послуги». Пунктом 10 ч. 3 ст. 20 цього Закону встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.
Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена у п. 23 Правил та п. 20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Правові наслідки прострочення боржника виконання грошового зобов'язання, сплата пені та - на вимогу виконавця - суми втрат від інфляції та трьох процентів річних, з урахуванням зазначених норм матеріального права, визначені сторонами і в укладеному ними договорі. (вказана позиція наведена у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 червня 2012 року справа № 6 -68 цс12)
Відповідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту послугу з теплопостачання, 3% річних та інфляційних витрат - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» заборгованість з оплати послуг теплопостачання за період з листопада 2009 року по квітень 2012 року у розмірі 5 537 (п'ять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн. 16 коп. , 3 % річних від простроченої суми у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 73 коп. та суму інфляції у розмірі 160 (сто шістдесят) грн. 68 коп., а усього 6 338 (шість тисяч триста тридцять вісім) грн. 57 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» судовий збір у сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд АР Крим через Керченський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складений 25 жовтня 2013 року
Суддя /підпис/ Захарова К.П.
З оригіналом згідно: Суддя -