255/6545/13-к

ВИРОК

Іменем України

28 жовтня 2013 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді - Лагода К.О.

при секретарі - Бесєдіній А.В.

за участю прокурора - Кротової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Донецька матеріали кримінального провадження відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Донецька, працюючого в ТОВ «Механік» фрезерувальником, раніше судимого: 07.06.2012 року Червоногвардійським районним судом м. Макіївка Донецької області за ст. 185 ч.3, 75,76 КК України до 4 років позбавлення волі з випробувальним строком на 3 роки; 30.07.2013 року Червоногвардійським районним судом м. Макіївка Донецької області за ст. 15 ч.1, 185 ч.3, 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, мешкає за адресою: АДРЕСА_4, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.2, 185 ч.3 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2013 року приблизно о 17 годині 45 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1, діючи умисно, повторно, із корисливих спонукань, з метою таємного викрадення чужого майна та подальшого звернення його на свою користь, шляхом вільного доступу, проник до квартири АДРЕСА_1 м. Донецька, де підійшов до вішака, на якому знаходилася сумка, та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, таємно викрав з сумки гаманець, вартістю 100 гривень, в якому знаходилися гроші в сумі 541 гривня, що належать ОСОБА_2.

Однак ОСОБА_1 не зміг розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, та довести злочинний намір до кінця, по незалежним від його волі причинам, тому що був затриманий ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які мешкають за вищевказаною адресою.

Тим самим, своїми умисними діями - закінченим замахом на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, поєднану з проникненням у житло, при цьому виконавши всі дії які вважав необхідними для доведення правопорушення до кінця, однак кримінальне правопорушення не було закінчено з причин не залежних від його волі, ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 15 ч.2. ст. 185 ч.3 КК України.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 на початку судового слідства провину не визнавав та пояснив суду, що зайшов за вищевказаною у обвинувальному акті адресою до потерпілого в вечорі, 12 травня 2013 року, з метою передати речі. Походження речей пояснив таким чином, що він знаходився біля СІЗО №5 у м. Донецьку, де його просила мати одного хлопця, з яким він раніше відбував покарання,ОСОБА_4, передати речі його брату ОСОБА_5. ОСОБА_1 погодився виконати прохання, однак переплутав провулок, де знаходився потрібний йому будинок. Пояснив, що повинен був передати речі ОСОБА_5, а повернув в інший провулок, по праві стороні, увійшов у двір, піднявся на крильце, почав стукати в двері. Після чого вийшов чоловік, спитав, що йому треба, на що обвинувачений пояснив, що йому необхідно передати речі, однак чоловік сказав, що в нього зникло портмоне і покликав свого сина, які його затримали та не випускали. Обвинувачений, з метою довести свою невинуватість, показав потерпілому свій пакет, в якому гаманця не біло, окрім його власних грошей у сумі 260 гривень, які йому дала дружина, і які у нього вилучили. ОСОБА_1 зазначив, що у подальшому власні гроші поклав до рота в районному відділку, бо вважав що в нього ці гроші заберуть, і не бажав їх віддавати. Дружина давала 300 гривень, частку грошей він витратив, і залишилося 260 гривень. Зазначив, що був затриманий потерпілим та його сином на крильце їх квартири, намагався втекти, бо не бажав віддавати свої гроші. В кінці судового слідства обвинувачений провину визнав повністю, у скоєному щиро покаявся і пояснив, що дійсно намагався здійснити крадіжку, однак не теперішній час шкоду, заподіяну потерпілому відшкодував у повному обсязі. Просив суд строго його не карати, оскільки зробив для себе необхідні висновки, усвідомив наслідки свого вчинку і більше злочини вчиняти не буде.

Допитаний в ході судового слідства потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що обвинуваченого раніше не знав, приводу його оговорювати не має. Так, 12 травня 2013 року у неділю він був дома, з двома синами. Двері на веранду в квартирі були відчинені, відчув шум та шорок, ворушіння замком, бо до цього в домі була цілковита тиша. Вийшов на веранду, побачив обвинуваченого на порозі квартири, який стояв спиною до дверей та вже виходив. Потерпілий спитав, що тому потрібно, обвинувачений сказав, що йому необхідно передати речі ОСОБА_5. Потерпілий почав йому пояснювати, що той помолився, обвинувачений повернувся, зайшов вже до зали, почав показувати речі в пакеті, вони стали його випроваджувати та пояснювати, що він помилився адресою. Син сказав, що необхідно подивитися, чи всі речі на місці, у зв'язку із чим вони помітили пропажу гаманця. Обвинувачений, зі слів ОСОБА_2, почав виходити, вони його покликали, просили повернули гроші і гаманець, повідомили про зникнення 540 гривень в гаманці, обвинувачений казав, що грошей не брав. Потерпілий відповів, що викликає міліцію. Обвинувачений почав пояснювати, що грошей не брав, і намагався віддати потерпілому свої гроші в сумі біля 300 гривень. ОСОБА_1 ходив по двору, намагався щось підпалити, жував гроші, відмовився віддати те, що намагався підпалити. Коли приїхали робітники міліції, потерпілий повідомив їм, що обвинувачений намагався підпалити щось, жував гроші, це бачили його сини. Обвинувачений при них проковтнув частку грошей, відмовлявся відкривати рота, та його і забрали в районний відділок. Потерпілий зазначив, що гаманець він знайшов вже надвечір під сходами, без грошей. Потерпілий подав суду заяву, відповідно до якої завдана шкода йому відшкодована у повному обсязі, претензій морального та матеріального характеру до ОСОБА_1 не має.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні суду показав, що працює в органах міліції. 12.05.2013 року заступив на службу та отримав повідомлення оперативного характеру від сторожу Синагоги, що розташована по вул. Октябрьська, буд.4, про те, що невідомий чоловік ходить по дворах та відчиняє двері будинків в неадекватному стані. Пізніше надійшло повідомлення, що той самий невідомий молодий чоловік був затриманий в будинку АДРЕСА_1 оскільки він проник в квартиру, та вкрав гроші. Вони приїхали на виклик, де на зустріч вийшла дружина потерпілого, зайшли у двір будинку, побачили обвинуваченого ОСОБА_1, який був в стані алкогольного сп'яніння, стояв біля крильця будинку та при цьому жував грошові купюри, а саме купюру червоного кольору, оскільки було чітко видно цифру 2 на даній купюрі, як стало зрозуміло, це була купюра номіналом 200 гривень. На питання, що той жує, обвинувачений не зміг відповісти, лише розмахував руками. ОСОБА_1 посадили в автомобіль, де він відповів, що в кармані штанів у нього знаходяться гроші, більше ніяких заборонених речей не має. Поки всі шукали гаманець у дворі в кущах, ОСОБА_1 сидів у автомобілі, в якому була встановлена відеокамера для спостереження. Під час перебування у дворі, свідок бачив, як ОСОБА_1 дістав запальничку, гроші, які знаходилися у нього і почав їх палити прямо в салоні автомобілю, після цього свідок відразу підійшов до обвинувачуваного надів на нього кайданки, та відвезли до Ворошиловського РВ ДМУ м. Донецька.

Свідок ОСОБА_3 суду показав, що мешкає за адресою АДРЕСА_1. Обвинуваченого бачив у себе дома влітку 2013 року. Знаходився дома, вони з батьком відчули звуки, вийшли до кухні, побачили ОСОБА_1 з пакетом в руках, який сказав, що помилився адресою. Вони його випровадили з квартири, після чого він сказав батьку, щоб той перевірив, не пропало чи щось. Батько встановив пропажу гаманця, в сумці, яка висіла на вішаку в коридорі. Одразу пішли за ОСОБА_1, повідомили йому про пропажу гаманця, затримали його та викликали міліцію. Свідок пояснив, що сказав батьку перевірити речі, оскільки почув звук руху металевого замку на сумці, яка висіла в прихожій. Зазначив, що обвинувачений намагався втекти, але вони перегородили йому дорогу та він не міг вийти з двору. Батько просив його, щоб обвинувачений віддав гроші, який сказав, що грошей не брав, намагався віддати частину грошей, які вкрав, видуваючи їх за свої. Обвинувачений, як пояснив свідок, був в стані алкогольного сп'яніння та намагався з"їсти грошові купюри.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення встановлена та його дії органом досудового слідства вірно кваліфіковані за статтею 185 ч.3, ст. 15 ч. 2 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, поєднану з проникненням у житло, однак не доведеним до кінця з причин, які не залежали від волі обвинувачуваного, який виконав всі дії, які вважав необхідним для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Крім того, судом було вивчено данні про особу обвинуваченого ОСОБА_1, який раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, на момент скоєння кримінального правопорушення працював, характеризується задовільно.

На підставі ст. 66 КК України, суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_1 повне визнання провини, щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди.

На підставі ст. 67 КК України, суд визнає обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 скоєння ним кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.

При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який на момент скоєння кримінального правопорушення працював, раніше судимий, матеріальну шкоду відшкодував, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не стоїть.

На підставі вищевикладеного, враховуючи обставини вчинення злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винного, який раніше судимий, судимість у встановленому законом порядку не знята і не погашена, на шлях виправлення не став і скоїв новий корисливий злочин, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, суд вважає неможливим виправлення та перевиховання ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та вважає необхідним призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, так як саме таке покарання є необхідним для його виправлення і запобігатиме вчиненню ним нових злочинів.

Враховуючи, що ОСОБА_1 засуджений вироком Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 30.07.2013 року за ст. 15 ч.1, ч. 3 ст. 185, ст.. 71 КК України до покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі, то при призначенні остаточного покарання, необхідно застосовувати вимоги ч. 4 ст. 70 КК України.

Речові докази, а саме грошові кошти у сумі 262 гривні, які були повернуті потерпілому ОСОБА_2 під розписку - залишити йому у володіння.

Керуючись статтями 373, 374 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3-х (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань, враховуючи вирок Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 30.07.2013 року за ст. 15 ч.1, ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України, яким ОСОБА_1 засуджено до покарання у вигляді 4-х (чотирьох) років 1-(одного) місяця позбавлення волі, визначити остаточне покарання ОСОБА_1 у вигляді 4-х (чотирьох) років 3-х (трьох) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з 27 травня 2013 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в СІЗО №5 УГПтСУ в Донецькій області до набрання вироком законної сили залишити без зміни.

Речові докази, а саме грошові кошти у сумі 262 гривні , які були повернуті потерпілому ОСОБА_2 під розписку - залишити йому у володіння.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана через даний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Ворошиловського районного

суду міста Донецька К.О. Лагода