Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" червня 2006 р. Справа № 21/59-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Осипчук П.В.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1578 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 04.04.06 р. у справі № 21/59-06
за позовом ВАТ "Продовольча компанія "Ясен" м. Чернігів
до ПП ВТК "Агроспілка-Харків", м. Х-в
про стягнення 13032,01 грн.
встановила:
У лютому 2006 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 12 710,14 грн., пені у розмірі 278,01 грн., 43,86 грн. річних, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов*язань за договором № 775 від 07.11.2005р., а також стягнення судових витрат по сплаті держмита у розмірі 130,32 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.
В процесі розгляду справи позивач надав уточнення до позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 11 710,14 грн. основного боргу, пеню в розмірі 278,01 грн., річні в сумі 43,86 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.04.2006 року по справі № 21/59-06 (суддя Пелипенко Н.М.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ПП «ВТК «Агроспілка-Харків», м. Харків на користь ВАТ “ПК «Ясен» 11 710,14 грн. заборгованості за несплачений товар, 117,10 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що згідно відповідних накладних позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 39 056,72 грн., а відповідач отримав товар, однак оплату його вартості здійснив частково, в зв*язку з чим його заборгованість склала 11 710,14 грн. Оскільки факт поставки товару підтверджений матеріалами справи, а відповідачем не подано ні доказів сплати суми боргу, ні аргументованих заперечень щодо позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з останнього зазначеної суми боргу.
Крім того вимоги позивача щодо стягнення пені та річних відповідно до умов договору № 775 від 07.11.2005р. суд визнав необґрунтованими, оскільки поставка товару була здійснена поза межами дії даного договору.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, оскільки судом при розгляді справи були порушені норми процесуального права. При цьому він посилається на те, що ВАТ «ПК «Ясен»не був повідомлений про час та місце судового засідання, в зв*язку з чим був позбавлений можливості провести ат звірки з підприємством позивача та надати до місцевого господарського суду докази в обґрунтування своєї позиції по справі.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її безпідставною, посилаючись на те, що відповідачу тричі направлялися акти звіряння рахунків, що підтверджується відповідними листами, а адреса, яка була зазначена у кореспонденції на його ім*я повністю відповідає адресі, вказаній в договорі, накладних та в Свідоцтві про реєстрацію. На цій підставі просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін.
Відповідач 06.06.2006р. в судове засідання не з*явився, про причини неявки не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Колегія суддів враховуючи, що факт належного повідомлення позивача про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні 06.06.2006р. повністю підтверджується матеріалами справи, а представник позивача в судовому засіданні не заперечує проти розгляду справи за відсутністю представника відповідача, прийшла до висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача, за наявними матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника позивача, який підтвердив свою позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2006 року без змін, виходячи з наступного.
Ухвалою господарського суду від 17.01.2006 р. суддею Пелипенко Н.М. було порушено провадження у справі, призначено справу до розгляду на 14.03.2006р. та зобов*язано відповідача надати документальне обгрунтування своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог, у тому числі і акт звірки розрахунків.
14.03.2006р. відповідач в судове засідання не з*явився, вимоги ухвали не виконав, в зв*язку з чим розгляд справи був відкладений на 04.04.2006р.
Проте, в порушення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач вимоги ухвал не виконав, витребувані документи не надав, а тому місцевий суд обґрунтовано розглянув справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Колегією суддів не береться до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на факт його неповідомлення про час та місце судового засідання, оскільки матеріали справи свідчать про те, що позивачем було надіслано на адресу відповідача позовну заяву, та як належний доказ її відправки надано до справи опис вкладення (а.с. 6), а вказана в опису адреса відповідача повністю відповідає його юридичній адресі, зазначеній в Свідоцтві про державну реєстрацію (а.с. 23) та в самій апеляційній скарзі.
До того ж з матеріалів справи вбачається, що всі ухвали суду першої інстанції, без порушень строків були направлені сторонам по справі, у тому числі і відповідачу, що підтверджується штампом на зворотній стороні відповідних ухвал.
Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає твердження, викладені відповідачем в апеляційній скарзі про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при вирішенні даного господарського спору між сторонами по справі, необгрунтованими, позбавленими фактичного та правового обгрунтування, що спростовується вищевикладеним.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 07.11.2005 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 775 (далі, Договір), згідно якого позивач зобов*язується в порядку та на умовах Договору виготовити та поставити продукцію, а відповідач зобов*язується в порядку та умовах Договору прийняти та оплатити таку продукцію.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав відповідачеві продукцію по накладним № 1397/6 від 08.11.05р., № 2856/6 від 16.11.05р., № 4878/6 від 29.11.05р., № 1603/6 від 12.12.05р., № 4791/6 від 28.12.05р. на загальну суму 39 056,72 грн.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, відповідно до якого поставка товару по вказаним накладним відбулася поза межами дії Договору, оскільки вони не містять посилання на договір поставки № 775 від 07.11.2005р.
Відповідач продукцію отримав, але її вартість сплатив частково, в зв*язку з чим на момент розгляду справи в суді першої інстанції, згідно наданих позивачем документальних доказів, які знаходяться в матеріалах справи, у нього утворилась заборгованість по вказаним накладним в розмірі 11 710,14 грн.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов*язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, факт поставки позивачем продукції відповідачу підтверджується матеріалами справи, останнім не заперечується, заборгованість у розмірі 11 710,14 грн. не спростовується, проте відповідач свої зобов*язання щодо оплати продукції повністю не виконав, доказів сплати суми боргу не представив, аргументованих заперечень щодо позовних вимог не надав.
Таким чином, своїми діями відповідач порушив вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов*язання має виконуватись належним чином відповідно до умов цього Кодексу.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність можливості провести акт звірки з підприємством позивача колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивачем надані письмові докази, відповідно до яких ВАТ «ПК «Ясен»тричі ( разом з позовною заявою від 03.03.06р.,; на виконання ухвал місцевого господарського суду від 17.02.06р. та від 14.03.06р.) направляло ПП «ВТК «Агроспілка-Харків»акти звіряння рахунків (а.с. 75-78). Однак, відповідач відповіді не надав.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання обов*язку не встановлений, або визначений моментом пред*явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов*язок у семиденний строк з дня пред*явлення вимоги.
Оскільки зазначена норма права чітко не визнає форму пред*явлення вимоги, суд першої інстанції правомірно визначився, що сама позовна заява, що розглядається і є вимогою позивача про сплату відповідачем вартості отриманого товару у сумі 11 710,14 грн.
З огляду на вищезазначене, місцевий господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про стягнення з відповідача основної суми заборгованості за поставлений позивачем товар у сумі 11 710,14 грн., що повністю підтверджується матеріалами справи.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно відмови позивачу у стягненні пені на суму основного боргу в розмірі 278,01 грн. та 43,86 грн. річних, оскільки передача продукції здійснювалась без укладання письмової угоди, по вищевказаним накладним, а умови Договору, за яким передбачено стягнення пені та штрафу за порушення строків виконання зобов*язання за договором, не поширюються на передачу поставку продукції по зазначеним накладним.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді належних доказів в обґрунтування своєї позиції по справі.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2006 року по справі № 21/59-06 прийняте без порушень норм матеріального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2006р. по справі № 21/59-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді