Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 року Справа № 03/124-06
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Карбань І.С. доповідач,
судді Бабакової Л. М.,
судді Кравець Т.В.,
при секретарі –Крупіної В.В.,
за участю представників сторін:
позивача –Несміяна В.Є за довіреністю №1509/10/10-017 від 02.02.2006р.,
1-го відповідача –Хомінця В.В. за довіреністю від 13.04.2006р.,
2-го відповідача – Баранчука В.В. за довіреністю від 09.06.2006р., Загребельного Г.С. за довіреністю від 18.05.2006р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 1685Х/2) ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.04.2006 р. по справі № 03/124-06
за позовом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова,
до ТОВ «Машексім», м. Харків,
то до ТОВ «Кірін», м. Харків,
про визнання недійсним зобов’язань відповідачів, що виникли на підставі вчиненого між ними правочину на загальну суму140300,00 грн.
встановив:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив визнати повністю недійсними господарські зобов’язання ТОВ «Машексім»та ТОВ «Кірін»(правонаступника ТОВ «Абант»), які виникли на підставі вчиненого між підприємствами у 2004р. правочину купівлі-продажу товарів на загальну суму 140300,00 грн. та застосувати наслідки визнання господарських зобов’язань недійсними, які передбачено ст. 208 ГК України. Також позивач просив накласти арешт на рухоме, нерухоме майно та розрахункові рахунки в установах банку, які належать ТОВ «Мешексім»та ТОВ «Кірін», оскільки невжиття таких засобів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.04.2006р. відмовлено у задоволенні клопотання ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про забезпечення позову, розгляд справи відкладено, зобов’язано сторони надати до суду певні документи.
ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з ухвалою господарського суду Харківської області від 06.04.2006р. не погодилась, подала апеляційну скаргу, в якій просила вищевказану ухвалу скасувати, справу №03/124-06 направити на розгляд до господарського суду Харківської області, посилаючись на порушення норм процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовував тим, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними на підставі ст.ст.207-208 ГК України, господарських зобов'язань відповідачів ТОВ «Машексім»та ТОВ «Кірін»(яке є правонаступником ТОВ «Абант»), що виникли у них на підставі договірних взаємовідносин, на загальну суму 140300,00грн., оскільки, на думку ДПІ, у Дзержинському районі м. Харкова, вищезазначені господарські взаємовідносини суперечать економічним інтересам держави та суспільства та ведуть до безпідставної втрати бюджетних коштів шляхом відшкодування з державного бюджету суми податкового кредиту з ПДВ на користь осіб, які не мають правових підстав на отримання бюджетних коштів.
Також апелянт зазначав, що ст.208 ГК України передбачає наслідки визнання господарських зобов'язань недійсними, у вигляді стягнення на користь державного бюджету суми грошових коштів на яку було вчинено такі господарські зобов'язання та у зв'язку з тим, що відповідні особи можуть здійснити низку заходів по відчуження рухомого, нерухомого майна та по витраті грошових коштів, що можуть бути стягнуті до державного бюджету Україні у разі задоволення позовних вимог, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова й було заявлено клопотання про накладення арешту на рухоме, нерухоме майно та розрахункові рахунки відповідачів у межах суми 140300,00грн., для забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів для забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення. Таким чином на думку апелянта ухвалою господарського суду Харківської області від 06.04.2006р. по справі №03/124-06 клопотання ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про вжиття заходів для забезпечення позовних вимог ДПІ, було залишено без задоволення безпідставно.
Другий відповідач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просив ухвалу господарського суду Харківської області від 06.04.2004р. по справі №03/124-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. Свої заперечення другий відповідач обґрунтовував тим, що ст. 67 ГПК України передбачає можливість оскарження ухвали господарського суду про забезпечення позову. Ст. 106 ГПК України не містить жодної вказівки на можливість апеляційного оскарження ухвали
місцевого господарського суду про відмову в забезпеченні позову. У
господарсько-процесуальному кодексі України відсутні правові норми, що
вказують на можливості оскарження ухвали про відмову в забезпеченні
позову. Таким чином, на думку другого відповідача, Харківський апеляційний господарський суд не мав права приймати до розгляду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.04.2006 р. та апеляційну скаргу на ухвалу першого заступника Голови господарського суду Харківської області від 18.04.2006 р.
Також, другий відповідач заперечував проти задоволення вимоги ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про накладення арешту на рухоме, нерухоме майно на розрахункові рахунки в установах банку ТОВ "Кірін", посилаючись на те, що ТОВ "Кірін" займається господарською діяльністю та числиться в ЄДРПО України з 11.03.2004 р., діє на підставі законних установчих документів та є правонаступником ТОВ "Абант", що підтверджується копією зміни до статуту ТОВ "Кірін", вказані правочини купівлі-продажу товарів у 2004 р. між підприємствами підтверджуються договорами від 20.02.2004р., 13.04.2004р., 05.05.2004р., 13.05.2004р., 19.05.2004р., 02.06.2004р., 29.06.2004р., 06.07.2004р., вказані правочини купівлі-продажу товарів у 2004р. підтверджуються податковими накладними за № 128 від 02.04.2004 р., № 179 від 14.04.2004 р., № 302 від 05.05.2004 р, № 352 від 13.05. 2004 р., № 380 від 19.05.2004 р., №473 від 02.06.2004 р., № 663 від 29.06.2004 р., № 770 від 06.07.2004 р., вказані правочини купівлі-продажу товарів у 2004 р. підтверджуються книгою обліку продажу, податковими деклараціями з ПДВ, реєстрами електронних документів, проведених банком, також ТОВ "Кірін", в особі своїх представників постійно приймає участь у всіх судових засіданнях по справі № 03/124-06, надає суду усі необхідні документи, що необхідні для повного та всебічного встановлення усіх суттєвих обставин справи та доказів.
Таким чином на думку другого відповідача, вимоги ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про накладення арешту на рухоме, нерухоме майно та розрахункові рахунки в установах банку ТОВ "Кірін" є безпідставними, так як ТОВ "Кірін" займається господарською діяльністю на підставі оформлених належним чином правочинів, викопує всі господарські зобов'язання, сплачує податки, не ставить за мету приховувати свою господарську діяльність.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено, що предметом даного спору є немайнові вимоги, а саме визнання недійсними господарські зобов’язання ТОВ «Машексім»та ТОВ «Кірін»(правонаступника ТОВ «Абант»), які виникли на підставі вчиненого між підприємствами у 2004р. правочину купівлі-продажу товарів.
Наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним передбачені ст. 208 Господарського Кодексу України, відповідно до якої в разі якщо господарське зобов’язання судом буде визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане за зобов’язаннями, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише однієї із сторін все одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньої. Або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Аналіз наведеної норми свідчить, що спочатку в судовому порядку повинен бути вирішний спір про визнання господарського зобов’язання недійсним і лише у випадках, передбачених ст. 208 Господарського Кодексу України, і в порядку, встановленому зазначеною нормою, можуть бути застосовані вищенаведені наслідки, тобто самі наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним не можуть бути предметом спору.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі гроші), яке є у відповідача на момент пред’явлення, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. Враховуючи, що позивачем вмотивовано не доведено наявність погрози зникнення, зменшення або погіршення майна (грошей) відповідачів, тому вимога позивача щодо застосування заходів забезпечення позову є необґрунтованою.
Ст. 67 ГПК України визначено вичерпний перелік заходів забезпечення позову, які можуть застосовуватися господарським судом, зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту одночасно і на майно і на грошові сумі, а також накладення арешту на розрахункові рахунки відповідачів. даною нормою не передбачено. По даній справі позивачем було визначено два відповідача, проте позивачем не надано вмотивованих підстав в обґрунтування своїх вимог щодо одночасного застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту і на майно і на розрахункові рахунки як одного так і іншого відповідачів.
Посилання апелянта, в обґрунтування своїх вимог, на безпідставність втрати бюджетних коштів шляхом відшкодування з державного бюджету суми податкового кредиту з ПДВ, є неправомірним, оскільки питання про відшкодування ПДВ не є предметом даного спору і застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і на розрахункові рахунки відповідачів не може вплинути на порядок обліку та відшкодування ПДВ.
На підставі викладеного, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарський суд Харківської області від 06.04.2006р. відповідає вимогам чинного законодавства та прийняте у відповідності з матеріалами справи, підстави для скасування оскарженої ухвали господарського суду відсутні.
Керуючись ст. 99,101, п.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, -
постановив:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 06.04.2006р. по справі № 03/124-06 залишити без змін.
Головуючий суддя І. С. Карбань.
суддя Л. М. Бабакова
суддя Т.В. Кравець