Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа №АС-03/33-06 суддя –Подобайло З.Г.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя –Кравець Т.В.
“15” червня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Істоміної О.А.
при секретарі Калугіної Н.Є.
за участю представників:
позивача –Мальцевої Г.Ю.
відповідача –Бикова В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційну скаргу ТОВ «Ізюмський агрошляхбуд», м. Ізюм (вх. №1527Х /2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 16.03.2006 року по адміністративній справі № АС-03/33-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський агрошляхбуд», м. Ізюм
до Ізюмської Об*єднаної Державної податкової інспекції м. Ізюм
про скасування податкових повідомлень-рішень
встановила:
У січні 2006 року, позивач, - товариство з обмеженою відповідальністю «Ізюмський агрошляхбуд», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом та з урахуванням зміни позовних вимог ,які були прийняті судом першої інстанції просить скасувати податкові повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ № 0001221600/0 від 30.09.2005 року, № 0001221600/1 від 25.10.2005 року, №0001221600/2 від 28.11.2005 року та № 0001221600/3 від 28.12.2005 року про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 21290,64 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 16 березня 2006 року по справі № АС-03/33-06 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач порушує питання про скасування постанови місцевого господарського суду від 16 березня 2006 року по справі № АС-03/33-06 та прийняття нової ухвали, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з посиланням на те, що судом першої інстанції прийнято необґрунтоване та незаконне рішення, яке не відповідає нормам матеріального права.
У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить суд постанову господарського суду Харківської області від 16 березня 2006 року по справі № АС-03/33-06 залишити без змін, з посиланням на те, постанова є повністю правомірною, обґрунтованою, відповідає вимогам Конституції України, нормам матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, Ізюмською ОДПІ була проведена перевірка щодо контролю за дотриманням ТОВ "Ізюмський агрошляхбуд" вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань, якою встановлено порушення підприємством пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними, цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181, оскільки несвоєчасно перераховувались узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 42581,18 грн. по деклараціям від 16.07.04 р., від 18.08.04 р., від 16.09.04 р., від 19.10.04р. від 17.11.04р., від 17.12.04 р.
За результатами перевірки складено акт № 870 від 23.09.05 року, на підставі якого начальником ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0001221600/0 від 30.09.2005 року про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов*язання по ПДВ на суму 21290,64 грн.
Позивач, відповідно до процедури апеляційного оскарження, звертався до контролюючих органів з первинною та повторними скаргами, які контролюючими органами були залишені без задоволення. Після прийняття органами ДПС рішень за результатами розгляду скарг від 21.10.2005 р. від 21.12.005 р., від 20.12.2005 р. відповідно, з метою доведення граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, начальником Ізюмської ОДПІ приймались та направлялись позивачу податкові повідомлення-рішення № 0001221600/1 від 25.10.05р., № 0001221600/2 від 28.11.2005 р., № 0001221600/3 від 28.12.2005 р. про зобов'язання підприємство сплатити штраф у розмірі 21290,64 грн. за затримку на 293 дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ.
Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу зазначає, що перевіркою встановлено, що позивачем не виконано вимог щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по ПДВ, що передбачено п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181, відповідно до якого, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Крім того, відповідачем зазначено, що відповідальність за це порушення передбачена у ст. 17 вищезазначеного закону ,та розрахунок штрафних санкцій здійснювався по особовому рахунку платника податку за допомогою програмного забезпечення АІС «Облік податків і платежів».
Відповідачем також зазначено, що вимога позивача про скасування всіх податкових повідомлень-рішень, тобто /0, /1, /2, /3, не є правомірною, оскільки відповідно пп. б пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону № 2181 податкові повідомлення-рішення № 0001221600/0, № 0001221600/1, № 0001221600/2 вважаються скасованим (зміненим) в зв'язку з прийняттям податкового повідомлення-рішення № 0001221600/3 від 28.12.05 р.
Проте, позивач не заперечує проти виявлених при проведенні перевірки порушень, більш того, керівник та головний бухгалтер підприємства згодні з висновком акту перевірки та підписали його, однак, позивачем зазначено, що направлення саме податкового повідомлення-рішення на суми штрафних санкцій за порушення, виявлені в ході перевірки, не передбачено діючим законодавством.
Так, він зазначив, що це суперечить правовими вимогами Закону № 2181 - спеціальним законом з питань оподаткування.
З цим погоджується колегія суддів, оскільки законом № 2181 визначено порядок винесення та направлення податковим органом податкового повідомлення, відповідно до п. 1.9 ст. 1, якого, податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. Пункт 6.1 ст. 6 цього закону встановлює, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Відповідно до п. 4.2.2 статті 4 цього закону, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Перелік, наведений вище, є вичерпний та не передбачає визначення обов*язку контролюючого органу самостійно визначати суму податкового зобов*язання у випадку з ТОВ «Ізюмський агрошляхбуд».
Крім того, п. 6.2.1. закону № 2181 передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Пунктом 6.2.2 зазначеного закону, передбачено, що податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем, в порушення цих норм, це зроблено не було.
З наведеного вище вбачається, що висновок господарського суду щодо неправомірності вимог позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень на підставі того, що за виявлені в ході перевірки порушення, податківцями неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення, є незаконним.
Прийняття податкового повідомлення-рішення тягне за собою ряд негативних наслідків, передбачених Законом № 2181, а саме: скорочені строки погашення таких сум (10 календарних днів), визнання їх податковим боргом у разі несвоєчасного погашення, нарахування пені на суми штрафних санкцій, виникнення права податкової застави, подальше направлення податковим органом податкових вимог, здійснення продажу активів платника податків, тощо.
Таким чином, судова колегія зазначає, що безпідставне та незаконне направлення Ізюмської ОДПІ податкових повідомлень порушує права та охоронювальні законом інтереси позивача, як платника податків.
Судом першої інстанції також помилкового зроблений висновок та взяті до уваги норми Порядку направлення органам державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних санкцій, стосовно того, що згідно п. 2.5 Порядку, податкове повідомлення-рішення є однією з форм податкового повідомлення, оскільки, хоча зазначений Порядок і затверджений з метою забезпечення впровадження Закону України «Про державну податкову службу в України», статті 6 закону № 2181 та інших законодавчих актів, але його норми суперечать нормам закону № 2181, тому в даному випадку законом передбачений вичерпний перелік випадків направлення податкового повідомлення-рішення, порядком же передбачений перелік, який може бути розширений: «в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено чинним законодавство».
Податковим законодавством передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При вирішені справи суд повинен застосовувати Конституцію, закони України та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню тільки у разі, коли вони прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неправомірності позовних вимог, оскільки ним неправильно застосовані норми матеріального права, які регулюють повноваження податкового органу по направленню податкових повідомлень та порядок застосування штрафних санкцій до платників податків. Крім того, судом першої інстанції порушені норми процесуального права, коли вирішення справи здійснювалось ні на підставі Закону України, який має вищу юридичну силу, а застосовувався підзаконний нормативно-правовий акт ДПА України, норми якого не відповідають Закону України.
Як вбачається з вищенаведеного, постанова господарського суду Харківської області від 16.03.2005 року є такою, що прийнята при неправильному застосування норм матеріального права та, на цій підставі, підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ст. 198, п.4 ст. 202, ст. 206, 209, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів апеляційного суду, одностайно,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ТОВ «Ізюмський агрошляхбуд»задовольнити.
Постанову господарського суду Харківської області від 16 березня 2006 року по справі № А-03/33-06 скасувати. Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ № 0001221600/0 від 30.09.2005 року, № 0001221600/1 від 25.10.2005 року, №0001221600/2 від 28.11.2005 року та № 0001221600/3 від 28.12.2005 року про застосування штрафних санкцій на суму 21290,64 грн.
Стягнути з поточного рахунку Ізюмської ОДПІ (64300, Харківська область, м. Ізюм, вул.. Фрунзе, 32) на користь ТОВ «Ізюмський агрошляхбуд»(р/р 26003301760161 в Ізюмському відділенні АК ПІБ, МФО 351492, ідентифікаційний код 03581925, 64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. Леваневського, буд. 48).
Дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Адміністративну справу №А-03/33-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Олійник В.Ф.
Судді Кравець Т.В.
Істоміна О.А..