Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа №АС-03/35-06 суддя Подобайло З.Г.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя Кравець Т.В.
“20”червня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Істоміної О.А.
при секретарі Калугіної Н.Є.
за участю представників:
позивача –Ісая О.О.
відповідача –Федоренко О.А.
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі, м. Харків (вх.№ 1889Х/2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 04.05.2006р. по адміністративній справі №АС-03/35-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Диліжанс”, м. Харків
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі, м. Харків
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
встановила:
У січні 2006 року позивач, ТОВ "Євро-Диліжанс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001762301/3/32869911 від 01.12.2005 року ДПІ Дзержинського району про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток на суму 18693,38 грн., та штрафних санкцій на суму 4104,48 грн., як таке, що не відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Постановою господарського суду Харківської області від 4 травня 2006 року по справі № АС-03/35-06 позовні вимоги задоволені, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001762301/3/32869911 від 01.12.2005 року, стягнуто з держбюджету на користь позивача витраті по сплаті судового збору на суму 3,40 грн.
Не погодившись з зазначеною постановою, відповідач –ДПІ у Дзержинському районі, звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якої порушує питання про скасування зазначеної постанови та прийняття нової, якою відмовити у задоволенні позову повністю, при цьому посилаючись на те, що судом неповно досліджені обставини справи та вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального права.
Позивач заперечень на апеляційну скаргу не надав.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається с матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, органом ДПС на підприємстві позивача була проведена комплексна документальна перевірка з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період 23.03.2004 року по 31.12.2004 року. За результатами перевірки відповідачем складений акт № 2396/23-01/32869911 від 26.04.2005 року.
Перевіркою встановлено, що ТОВ "Євро - Диліжанс" у 2004р. до складу валових витрат була неправомірна віднесена вартість транспортних послуг відповідно до актів виконаних послуг по транспортуванню вантажів на загальну суму 74865,03 грн., які були складені в порушення п.2 ст.З, п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В ході проведення перевірки підприємством не були надані документи, які б підтверджували як отримання, так і можливість використання зазначених транспортних послуг у власній господарській діяльності, ТОВ "Євро -Диліжанс" в порушення п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" були завищені валові витрати у 2004 році на загальну суму 74865,03 грн., а саме, у II кварталі на суму 7320,0 грн. та у IV кварталі 2004р. на 67454,03 грн.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що ТОВ "Євро - Диліжанс" в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безпідставно відносило до складу валових витрат у IV кварталі 2004р. вартість орендної плати у загальному розмірі 6070,47 грн. (крім того ПДВ у розмірі 1214,29), та в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" відносило до складу податкового кредиту ПДВ у загальному розмірі 1214,29 грн., оскільки строк дії угоди на оренду приміщення, укладений з ТОВ "УкрАгро-сервіс" закінчився 30.09.2004р.
За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення - рішення від 28.04.2005р. за № 0001752301/0/32869911 про визначення ТОВ "Євро - Диліжанс" суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 1796,0грн. (в тому числі податок у розмірі 1214,0 грн. та штрафні санкції у розмірі 582,0 грн.), яке скасовано рішенням ДПА України в Харківської області № 3655/10/025-010 від 02.02.2005 року повністю, та №0001762301/0/32869911 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 24619,0 грн. (у тому числі податок у розмірі 20211,0 грн. та штрафні санкції у загальному розмірі 4408,0 грн.) , яке часткового скасовано рішенням ДПА України в Харківській області № 3655/10/025-010 від 02.02.2005 року в частині визначення позивачу податку на прибуток у розмірі 1821,14 грн., в т.ч. штрафної санкцій на суму 303,52 грн.
Як зазначає відповідач, позивач при здійсненні транспортно-експедиційних послуг є посередником, тобто другою особою, а в акті виконаних робіт - перевізника (третьої особи) не видно згідно якої угоди - замовника (першої особи) виконуються послуги та конкретно що належить перевезти, акти виконаних робіт не містять обов'язкових реквізитів, передбачених п. 2. ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Також він посилається на п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
В обґрунтування нарахованого податку та штрафних санкцій, відповідач зазначив, що акти виконаних робіт не є документом підтверджуючим докази вартості послуг саме по угодам, згідно яких позивач виконував ці послуги.
В акту перевірки відповідачем зазначено що в ході «вибіркової»перевірки податківці виявили зазначені порушення, однак позивач зазначає, і з цим погоджується колегія суддів, що чинним законодавством не передбачено проведення «вибіркових»перевірок. Крім того, податківцями були взяті документи які підтверджують правовідносини з перевізником, а документи , що свідчать про взаємовідносини позивача з замовником відповідачем не були взяті до уваги.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно правомірного віднесення позивачем до складу валових витрат вартість транспортно-експедиційних послуг, оскільки, по-перше позивачем були надані всі необхідні документи, що підтверджують здійснення витрат саме як підприємство яке займається транспортно-експедиторською діяльністю та на валові витрати якого відносяться витрати, пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування, тобто витрати пов*язані з підготовкою, організацією, продажем послуг, а саме: договори, рахунки на оплату експедиторських послуг, платіжні доручення на оплату підприємством послуг, тому висновки акту перевірки в цій частині неправомірні та відповідач, не маючи законних підстав, визначив позивачу зобов'язання з податку на прибуток в сумі 18693,38 грн. і застосував штрафні (фінансової санкції) у розмірі 4104,48 грн.
Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.8. цієї статті.
В п. 5.3.-5.8. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не міститься ніяких обмежень, що стосуються віднесення до складу валових витрат підприємства витрат з надання транспортне - експедиторських послуг, а також не міститься вимог про необхідність підтвердження витрат підприємства саме актами про виконання робіт з надання таких послуг.
У відповідності із пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподатковування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Крім того, висновки відповідача стосовно того, що акти виконаних робіт складені в порушення норм п. 2 ст. З кону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є безпідставними, оскільки як вбачається з наданих до суду документів - актів виконаних робіт, вони містять всі необхідні реквізити, а саме назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також, чинним законодавством не встановлена форма саме акту прийому робіт(послуг).
Акти виконаних робіт в розумінні пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", які не були прийняті відповідачем в підтвердження витрат, понесених позивачем, не є розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Колегія суддів згодна з твердженням позивача стосовно того, що відповідачем при проведенні «вибіркової»перевірки були порушені вимоги Інструкції „Про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів", так як перевірка проводилась без виїмки документів у повноважної особи ні зі сторони податкової міліції ні зі сторони податкової інспекції, тому не розуміє які дані лягли в основу перевірки. Крім того, як зазначено у листі ДПА України від 23.05.2006 року № 1590/6/23-1115-332 працівників ДПІ, які проводили перевірку позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
Таким чином, колегія суддів вважає постанову господарського суду Харківської області від 04.05.2006 року по справі № АС-03/35-06 законною та обґрунтованою, прийнятою у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 206, 209, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів апеляційного суду, одностайно,
ухвалила:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі, м. Харків залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 04 травня 2006 року по справі № АС-03/35-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Адміністративну справу №АС-03/35-06 направити до господарського суду Харківської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Олійник В.Ф.
Судді Кравець Т.В.
Істоміна О. А.