Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" червня 2006 р. Справа № 45/36-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Безлепкіній І.П.
за участю представників сторін:
позивача - Диба М.М.
відповідача - Прохорова О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1263 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 13.03.06 р. по справі № 45/36-06
за позовом Промислово-комерційна фірма "Ресурс ЛТД" м. Харків
до Споживче товариство "Міськкоопторг" м. Харків
стягнення 7427,04 грн.
встановила:
У січні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 4 918,11 грн., 898,11 грн. інфляційних, 236,06 грн. річних та 1 374,76 грн. пені, мотивуючи тим, що відповідач не здійснив оплату поставленого позивачем товару по відповідним накладним згідно умов договору поставки № 380 від 11.02.2004р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.03.2006 року по справі № 45/36-06 (Калініченко Н.В.) у позові відмовлено, оскільки позивачем не доведений факт отримання відповідачем товару за спірними накладними.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПКФ «Ресурс ЛТД», посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи, вважає, що надані документи, а саме спірні накладні, які містять підпис особи відповідача та відбиток печатки (штампу) підприємства відповідача, є достатнім доказом, що підтверджує передачу товару СТ «Міськоопторг».
Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, а апеляційна скарга позивача не відповідає дійсному стану справи, оскільки факт того, що відповідач не отримував товар підтверджується відсутністю довіреностей на отримання товару, а також рахунків на оплату товару по спірним накладним
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, які підтвердили свої позиції по справі, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2006 року без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 11.02.2004 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 380 (далі, Договір), згідно якого позивач зобов*язався поставити та передати у власність відповідача товар (ціна, кількість, асортимент зазначаються у накладних, які є невід*ємною частиною договору), а відповідач зобов*ячався прийняти товар та оплатити його вартість по кожній партії товару на протязі 7 робочих днів з моменту отримання партії.
Згідно ст..712 ЦКУ до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договорами. Відповідно до ст.,664 ЦКУ моментом виконання обов.язку продавця передати товар та цей обов,язок вважається виконаним при:
1) врученні товару покупцеві якщо товар доставляється продавцем;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий за
місцезнаходженням товару. Договором може бути встановлений інший момент виконання
продавцем обов.язку передати товар.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що приймання товару здійснюється відповідно до вимог діючих нормативних актів України.
Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції вирбничо-технічного призначення і товарі народного споживання па кількості ( П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача ( покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб.
До договорів повинні бути додані розписки матеріально-відповідальних осіб, що вони ознайомлені з Правилами приймання товарів за їх особистими підписами.
Відпуск товарно - матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачей (покупців). Порядок використання доручень регулюється Наказом Мінфіна України № 99 від 16.05-96р. № Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей ( зареєст. У Мін'юсті України 12.06-96р. №293/1318).
Доручення на отримання цінностей є первинним документом, у якому зафіксовано рішення керівника підприємства про уповноваження конкретну особу отримати для підприємства по переліку та у відповідній кількості товарно - матеріальні цінності. Без доручення не може бути виписаний або підписаний інший первинний документ - накладна, яка є дозволом для здійснення господарської операції по видачі цінностей і яка відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Відповідно до вимог вказаної Інструкції № 99 забороняється відпускати товар у разі пред*явлення доручення, яке видано з порушенням встановленого порядку заповнення, тим більше, зовсім без доручень.
Як вбачається з матеріалів справи, в накладних № 7828 від 05.05-2004р., № 8855 від 19.05-2004р., № 8370 від 11.05-2004р., які надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, не вказані прізвища осіб, що отримали товар, довіреності, або інших доказів того, що вказана особа уповноважена на його одержання ні до місцевого господарського суду, ні до суду апеляційної інстанції не надано.
Згідно п. 13 Інструкції Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей № 99 передбачено, що «при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствами їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах ( накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.
Проектом Додаткової угоди від 11.02.2004р. до договору поставки № 380 від 11.02.2004р., яка, в свою чергу, не була узгоджена між сторонами по справі, було передбачено відсутність доручень за умов вказівки в угоді прізвищ матеріально-відповідальних осіб та зразки їх підписів, однак прізвища матеріально-відповідальних осіб та зразки їх підписів в угоді не були вказані.
Але позивачем не доведено також належним чином факт дійсності вказаної додаткової угоди, а тому вона вважається як намір сторін та не несе ніяких правових наслідків.
За таких умов діє сам договір, а тому для отримання товару необхідна довіреність, яка не видавалась відповідачем на отримання товару по накладним № 7828 від 05.05-2004р., № 8855 від 19.05-2004р., № 8370 від 11.05-2004р.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов*язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Однак, враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про порушення відповідачем умов Договору, оскільки з накладних № 7828 від 05.05-2004р., № 8855 від 19.05-2004р., № 8370 від 11.05.2004р. не вбачається, що позивачем конкретно переданий товар відповідачеві.
Колегія суддів також не приймає до уваги посилання позивача про наявність на спірних накладних відбитку печатки (штампу) підприємства відповідача як достатнього доказу на підтвердження отримання відповідачем товару по спірним накладним, оскільки дані накладні не засвідчені належним чином підписом уповноваженої особи відповідача, а позивач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не було доведено, яким чином був поставлений або відпущений товар, а також ким він був отриманий.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів, погоджуючись з висновками господарського суду, зазначає, що позовні вимоги ПКФ «Ресурс ЛТД» є безпідставними та необгрунтованими, суперечать приписам діючого законодавства, а тому відсутні підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак позивач в обґрунтування своїх вимог не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2006 року по справі № 45/36-06 прийняте без порушень норм матеріального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарськогосуду Харківської області від 13.03.2006р. по справі № 45/36-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді