У К Р А Ї Н А
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
адміністративна
справа № АС-41/512-05 Головуючий по 1-й інстанції
суддя Мінаєва О.І.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя Гончар Т.В.
“19” червня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Погребняк В.Я., суддів Гончар Т.В ., Істоміна О.А.
при секретарі Андросовій О.В.
за участю представників:
позивача – Смірнов І.Ю. (дов. № 413 від 07.04.2006 р.), Вюнник О.Б. (дов. № 102 від 24.01.2005 р.)
відповідача – Головко А.І. (дов. № 1352 від 07.04.2006 р.)
апеляційну скаргу (вх.1601Х/2) Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Харківської області від 11.04.2006 року по справі № АС-41/512-05
за позовом ЗАТ СГП «Цукрове»
до Красноградської МДПІ, м. Красноград
про визнання нечинним рішення
встановила:
Позивач, ЗАТ СГП «Цукрове»(далі ЗАТ) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Красноградської МДПІ (далі МДПІ) про визнання нечинними (недійсними) податкових повідомлень-рішень Красноградської МДПІ Харківської області від 06.06.2005р. № 0001801501/0, № 0001811501/0, № 0001821501/0, № 0001701501/0, та від 30.11.2005р. № 0001801501/1, № 0001811501/1, № 0001821501/1, № 0001701501/1, обґрунтовуючи вимоги невідповідністю їх чинному законодавству.
Відповідач - МДПІ, проти позову заперечував в повному обсязі, вважає нарахування у відповідному розмірі штрафних санкцій правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.
Постановою господарського суду Харківської області від 11.04.2006 р., (судді Мінаєва І.О., Григоров А.М., Подобайло З.Г.) позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення МДПІ від 06.06.2005р. № 0001801501/0, № 0001811501/0, № 0001821501/0, та від 30.11.2005р. № 0001801501/1, № 0001811501/1, № 0001821501/1. В іншій частині в позові відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, МДПІ в апеляційній скарзі порушує питання про скасуваня постанови в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та прийняття нової, якою відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ЗАТ. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом при винесенні постанови порушені норми матеріального права, та постанова винесена при неповному з‘ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу просив постанову господарського суду Харківської області залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, зазначивши що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.195 КАСУ, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, МДПІ проведено перевірку з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість та платі за землю за період з 01.09.2004р. по 01.06.2005р. За результатами перевірки складено Акт від 06.06.2006р. № 115/15-038/31633236, в якому зазначено зокрема, порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 р. зі змінами та доповненнями (далі Закон №2181), тобто порушення граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по ПДВ та плати за землю. На підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону нарахована штрафна санкція у розмірі 20355,37грн.
Сума штрафної санкції визначена в податкових повідомленнях-рішеннях від 06.06.2005р. № 0001801501/0 - 121,99грн. штрафу за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 50% від суми податкового зобов'язання 243,98грн. за затримку на 113 календарних днів, № 0001811501/0 -11415,54грн., штрафу за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 20% від суми податкового зобов'язання 57077,70грн. за затримку на 81 календарних днів, № 0001821501/0 - 5715,09грн. штрафу за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 10% від суми податкового зобов'язання 57150,90грн. за затримку на 29 календарних днів, № 0001701501/0 - 3102,75грн. штрафу за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10% від суми податкового зобов'язання 31027,48грн. за затримку на 1 календарний день та в податкових повідомленнях-рішеннях, винесених після залишення скарг позивача на вищезазначені повідомлення-рішення без задоволення від 30.11.2005р.: № 0001801501/1, №0001811501/1, №0001821501/1, №0001701501/1.
Відповідачем штрафні санкції нараховані у зв'язку з несвоєчасною сплатою позвачем узгоджених сум податкових зобов'язань згідно розрахунків по податку на землю та ПДВ за вказані вище періоди, що є, на його думку, порушенням пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, який встановлює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації з урахуванням строків подачі податкових декларацій.
Оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181-ІІІ (за затримку граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобов'язань з податку на землю), яким передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах в залежності від днів затримки, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання нечинними повідомлень-рішень, якими нараховано штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по платі за землю, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25.10.2001р. № 2768-ІІІ (із змінами та доповненнями), а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.1992 р. №2535-ХІІ «Про плату за землю»(далі Закон №2535), який є основним законом, що визначає ставки земельного податку окремо для кожної категорії земель, порядок його обчислення і сплати, пільги щодо оподаткування землі, відповідальність платників та контроль за правильність обчислення і справляння земельного податку.
Статтєю 14 Закону №2535 передбачено, що юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом, за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 01.01 і до 01.02 подають дані відповідній державній податковій інспекції.
Цим же Законом встановлено, що (ст. 17) земельний податок сплачується рівними частками власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами -виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками -щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця. Однак законами України «Про Державний бюджет України на 2002 рік»№2905 (стаття 51), «Про Державний бюджет України на 2003 рік»№380 (ст.55) , «Про Державний бюджет України на 2004 рік» (ст. 75), «Про Державний бюджет України на 2005 рік»дія цієї норми була зупинена на 2002-2005 р.р. (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції).
Орендна плата за земельні ділянки та земельний податок відповідно до цих Законів сплачується платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської та рибної продукції) за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом ЗО календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Ці строки сплати податку не співпадають із строками сплати податкових зобов'язань, визначених Законом № 2181, що підтверджується також розрахунками земельного податку позивача за 2004 - 2005 роки. Крім того податкові зобов'язання з плати за землю на 2005 рік були узгоджені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів за законодавством, що діяло раніше.
З огляду на встановлене суд зазначив, що у перевіряємий період не були встановлені строки проведення платежів. В наданому розрахунку фінансових санкцій відповідачем вказані граничні строки сплати зобов'язань за періоди, що перевірялися, але визначення цих строків здійснено без врахування положень вищенаведеного Закону.
Також ст. 25 Закону України «Про плату за землю»передбачена інша відповідальність за прострочення встановлених строків сплати податку (ст. 17 цього Закону) у вигляді пені у розмірах, визначених Законом. Інші санкції даним Законом не передбачені.
Таким чином, не передбачається сплата штрафних санкцій у розмірі та порядку, передбаченому п.17.1.7. ст. 17 Закону №2181 за прострочення встановлених строків сплати, оскільки штрафи нараховуються у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом. Порушення граничних строків сплати земельного податку за строками, встановленими іншими законами, не є підставою для нарахування штрафів згідно зазначеної норми Закону України № 2181.
Враховуючи вищезазначене господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані акти прийняті всупереч чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а тому вважає вимоги позивача в цій частині обгрунтованими та такими, що підлягають в цій частині задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду в цій частині вимог зазначивши наступне.
Як вже зазначалося вище, основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України (із змінами та доповненнями, далі - Кодекс), а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України «Про плату за землю». Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати за землю (ст.2 Закону №2535).
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди (ст. 5 Закону №2535).
Платниками плати за землю є власники землі та землекористувачі, в тому числі орендарі, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, кому земля передана у власність або надана в користування (ч.2ст.5 Закону).
Обов'язок щодо сплати земельного податку виникає безпосередньо з дня виникнення права власності або права користування (ч.І ст.15 Закону № 2535).
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після отримання її власником або користувачем документа, що засвідчує право власності або право постійного користування земельною ділянкою, та її державної реєстрації (п.1 ст.125 Земельного кодексу України), про що також зазначив Верховний Суд України в п.п. «в»п.18 постанови Пленуму № 7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ». Для власника земельної ділянки таким документом є Державний акт на право власності на землю, для землекористувача - Державний акт на право користування землею. Отже, з моменту отримання одного із цих документів і потрібно сплачувати земельний податок.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно довідки № 2106/01-02 від 29.08.05р., виданої Харківською регіональною філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсах»правовстановлюючі документи, які посвідчують право власності чи користування землею за ЗАТ СГП «Цукрове»у вищевказаній установі не значаться.
Відповідно до листа Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області від 16.08.05р. № 01-60/529, підстав визначення розміру площ земельних ділянок, які фактично використовуються ЗАТ не існує, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на право користування земельними ділянками.
З огляду на зазначене ЗАТ не є суб'єктом плати за землю відповідно до умов Закону № 2535. А площа земельної ділянки, на яку був нарахований земельний податок не є об'єктом плати за землю.
Тому і нарахування відповідачем штрафних санкцій безпідставне, оскільки відповідальність у разі порушення Закону України «Про плату за землю»(ст. 26) несуть платники.
Представник апелянта –МДПІ з наведених обставин в судовому засіданні надав пояснення щодо знаходження земельної ділянки, на яку був нарахований земельний податок, у власності Селищної ради.
В апеляційній скарзі МДПІ стосовно того, що ЗАТ не є суб'єктом плати, та площа земельної ділянки не є об'єктом плати за землю відповідно до Закону № 2535, вважає це не відповідаючим фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю»- використання землі в Україні є платним. А відповідно до ст. 15 зазначеного Закону - у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні. Але ні наявна в матеріалах справи довідка Кегічівської районної державної адміністрації №01-60/529 від 16.08.2005 р. де зазначено, що земельна ділянка, яка використовується позивачем, знаходилась у користуванні державного підприємства цукрозаводу ім. Леніна відповідно до державного акту на право постійного користування землею ні довідка Кегічівського відділення земельних ресурсів, на яку посилається апелянт у скарзі не підтверджує факт припинення такого права з підстав, передбачених ст. 141 Земельного Кодексу України.
Крім того факт припинення права власності або користування ЗАТ ділянкою не підтверджено апелянтом жодним доказом, як не підтверджено і факт набуття їм такого права.
Хоча, в зв'язку з необхідністю одержання документально обгрунтованого розрахунку нарахувань штрафних санкцій по спірним повідомленням-рішенням, в судовому засіданні 05.06.2006 р. було оголошено перерву.
Крім того як випливає з розрахунку штрафних санкцій, відповідач нараховував штрафні санкцій за порушення оплати земельного податку за період з 01.09.2004 р. по 01.06.2005 р. за кожний місяць. Таке твердження відповідача спростовується виписками з банку та платіжними дорученнями де ЗАТ, сплачуючи земельний податок, вказував за який саме період він оплачує податок.
Згідно розрахункових документів та податкових розрахунків земельного податку на 2004 і 2005 р., доданих до матеріалів справи, податок за землю за період з 01.09.2004р. по 01.06.2005р. ЗАТ сплачувався відповідно до встановлених граничних термінів сплати податкового зобов'язання, але МДПІ не здійснила зарахування цих коштів по строкам оплати податку, що вказані в розрахункових документах, внаслідок чого у ЗАТ всупереч вимогам Закону №2181 виникла заборгованість по сплаті податку на землю.
Однак відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Власник на свій розсуд, згідно ст. 4 Закону України «Про власність»володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Згідно ст. 56 цього ж закону, жодний державний орган не має права втручатись у здійснення власником, їх правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження своїм майном або встановлювати не передбачені законодавчими актами України додаткові обов'язки чи обмеження.
ЗАТ, користуючись своїм правом на власний розсуд розпоряджатися належним йому майном, здійснював оплату земельного податку за поточні періоди.
Отже, відповідач неправомірно зараховував (погашав) сплачені ЗАТ суми земельного податку поточного періоду в погашення боргу, який виник за минулі періоди. При цьому відповідач не враховував призначення платежу вказане в платіжних дорученнях позивача, де він вказував за який саме період сплачується земельний податок. Також (як випливає із розрахунку штрафних санкцій) відповідач неправомірно нараховував штрафні санкції не на погашений податковий борг, як це передбачено законом, а на оплачені суми земельного податку, які сплачувались ЗАТ відповідно до Зведеного рохрахунку суми земельного податку.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що станом на 2003 рік у ЗАТ існувала переплата по іншим податкам (податок на прибуток, ПДВ). Листом від 29.01.03р. № 791 та від 03.01.03р. № З10 ЗАТ направило Кегичівській МДПІ Харківської області вимогу про зарахування переплати в розмірі 260740,00 грн в рахунок податку за землю, вказавши, що таке зарахування не було проведено.
Також вказує, що платіжним дорученням від 30.05.03р. № 262 ЗАТ було помилково сплачено в рахунок ПДВ 133.703,51 грн. Листом від 03.06.03р. за № 1369 ЗАТ направило до МДПІ вимогу про зарахування цієї переплати в рахунок податку за землю. Листом від 02.07.2003р. за № 2408/10/19-044 МДПІ повідомила, що кошти в сумі 133703,51 грн. будуть перераховані в рахунок плати податку за землю.
Таким чином, починаючи з 03.01.2003 р. (дата отримання заяви відповідачем) вважає, що зобов'язання ЗАТ по земельному податку були погашені повністю.
Про це свідчить також наявний в матеріалах справи Акт звірки розрахунків з бюджетом по земельному податку станом на 07.06.2005 р.
В звязку з необхідністю одержання від сторін нових доказів –документально обгрунтованого розрахунку нарахувань штрафних санкцій по спірним повідомленням-рішенням в розгляді справи було оголошено перерву, повідомивши сторонам про дату і час нового судового засідання під розписку.
Прте нових доказів - документально обгрунтованого розрахунку апелянт не надав. Отже обставини, що були доведені позивачем при розгляді справи певними доказами не спростовані відповідачем іншими доказами. Тому непогодження апелянта з висновками суду щодо їх невідповідності обставинам справи і нормам матеріального права є недоведеними.
Таким чином порушень, встановлених перевіркою, Інспекцією не доведено, не зважаючи на приписи п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, відсутні підстави для визначення штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по сплаті за землю з посиланням на порушення п.п. 5.3.1 п.5. Закону №2181-ІІІ, а вимоги про визнання нечинними (недійсними) податкових повідомлень-рішень Інспекції від 06.06.2005 р. №0001801501/0, №0001811501/0, №0001821501/0 та від 30.11.2005 р. №0001801501/1, №0001811501/1, №0001821501/1 є обґрунтованими.
Враховуючи вищезазеначене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому оскаржувана постанова господарського суду Харківської області від 11.04.2006р. прийнята відповідно до матеріалів справи та чинного законодавства України і підстав для її скасування немає. А відтак, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а постанова господарського суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, п.1 ст. 198, 200, 206, 209, 211, 212, 254, КАС України, колегія суддів апеляційного суду, одностайно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 11.04.2006 по адміністративній справі № АС-41/512-05 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану увалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Головуючий: суддя Погребняк В.Я.
Судді Гончар Т.В.
Істоміна О.А.