Справа № 22а-12081\07 Головуючий в суді 1 інстанції
Категорія 21(1) Тарасенко О.В.
Доповідач Михайлів Л.В.
УХВАЛА
Іменем України
18 грудня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Михайлів Л.В.,
суддів - Карнаух В.В., Митрофанової Л.В.
при секретарі - Бондаренко І.В. за участю: представника відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»- ОСОБА_2, позивача - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 серпня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення недоплат по втраченому заробітку, компенсації та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 серпня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ( надалі - Відділення Фонду) на користь ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01.04.2001 року по 01.02.2007 року в сумі 33 392 грн. 57 коп. та зобов'язано Відділення Фонду виплачувати ОСОБА_1 щомісячно з 01.02.2007 року страхові виплати в сумі 1056 грн. 25 коп. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок щомісячних виплат.
В задоволенні позову ОСОБА_1 в іншій частині відмовлено.
Відділення Фонду, не погодившись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду, направлення справи на новий розгляд, вказуючи на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: судом неправильно застосовано строк позовної давності; не враховано положення ст. 17 Закону України від 23.09.1999 року «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату професійної працездатності»; не врахований п.3.7.2 Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам, затверджених Постановою Правління ФССНВ України № 83, відповідно до якого відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду, на дату проведення перерахунку; суд застосував до сум відшкодування шкоди коефіцієнт підвищення тарифних ставок та окладів, при цьому не врахував, що змінилася структура заробітної плати, однак фактично з 01.07.1994 року та з 01.01.1996 року підвищення заробітної плати не відбулося; судом проведено розрахунок суми без урахування п. 28 «Правил відшкодування шкоди» із змінами внесеними Постановою № 1100 від 03.10.1997 року; неправильно застосовано строк позовної давності всупереч роз'ясненню п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.10.2003 р. « Про внесення змін і
доповнень до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»; Відділення Фонду не є належним відповідачем по справі; судом не перевірено, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник підприємства - відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»- апеляційну скаргу не підтримав, не заперечував проти висновків суду першої інстанції.
Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач працював заступником начальника дільниці № 13 шахти «Об'єднана» ВО «Кривбасруда». Внаслідок нещасного випадку на виробництві він отримав трудове каліцтво, у зв'язку з чим висновком ЛТЕК від 12.06.1987 року йому встановлено 100 % втрати професійної працездатності безстроково.
Підприємство призначило позивачу виплачувати щомісячно суми в рахунок відшкодування шкоди, розмір яких був значно занижений у зв'язку з неправильним застосуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів з 01.07.1992 року.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм вірну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що ВАТ «КЗРК» необгрунтовано при перерахунку розміру відшкодування шкоди позивачеві не застосував коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів 1, 25 з 01.07.1992 року відповідно до Спільної Постанови адміністрації та профспілкового комітету підприємства № 14\12 від 16.07.1992 року; коефіцієнт 2, 0 - з 01.07.1994р. відповідно до постанови КМУ№ 449 від 20.10.1994 року, Наказу № 121 від 10.08.1994року; коефіцієнт 2, 5 з 01.01.1996 року-згідно Спільної Постанови адміністрації та профспілкового комітету підприємства №1\6 від 26.01.1996 року; коефіцієнт 1, 25 з 01.06.1997 p.- згідно Спільної Постанови адміністрації та профспілкового комітету підприємства № 3\91\06 від 21.05.1997р.
Доводи відповідача, що судом неправильно застосовано п. 28 «Правил відшкодування шкоди...», є безпідставні, оскільки згідно п. 28 абз. 5 "Правил відшкодування шкоди" із змінами, внесеними
Постановами KM України від 14.07.1994 року та від 03.10.1997 року, які діяли на момент виниклих між сторонами правовідносин, розмір відшкодування шкоди перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві, таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність перерахування щомісячних сум у відшкодування шкоди позивачу та застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів по ВАТ «КЗРК» при перерахунку сум відшкодування шкоди, оскільки статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» заборонено включати в колективні договори і угоди умови, погіршуючи положення працівників відповідно до чинного законодавства і наказало такі умови вважати недійсними.
Також безпідставними є доводи Відділення Фонду щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції, оскільки на думку колегії суддів, висновки районного суду узгоджуються з вимогами ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, однак Відділення Фонду не надало суду першої інстанції ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень про те, що розмір фактичної заробітної плати за професією позивача в оспорюваний період не підвищувався, тоді як позивач свої позовні вимоги щодо застосування спірних коефіцієнтів обґрунтував Спільними
Постановами адміністрації та
профспілкового комітету підприємства № 14\12 від 16.07.1992 року, №1\6 від 26.01.1996 року, № 3\91\06 від 21.05.1997р., Постановою КМУ № 449 від 20.10.1994 року, Наказом № 121 від 10.08.1994 року і відповідач не спростував вказані докази.
Доводи Відділення Фонду про невірне застосування судом позовної давності є необгрунтованими, оскільки позивач вперше звернувся до суду з позовом 02.08.2002 року, судом стягнуто заборгованість за період із 01.04.2001 року по 01.02.2007 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Висновок суду в цій частині відповідає абзацу 5 пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, із змінами і доповненнями, згідно якого вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Доводи Відділення Фонду про те, що воно не може бути відповідачем у цій справі, є необгрунтованими, оскільки з набранням чинності з 01.04.2001 року Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та виробництві на професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», обов'язок по провадженню виплат потерпілим покладено на Відділення Фонду.
Безпідставні також доводи в апеляційній скарзі про те, що при перерахунку страхових сум, що підлягають стягненню з Відділення Фонду, районним судом не перевірено відповідність перерахунку вимогам п.3.7.2 Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам, затверджених Постановою Правління ФССНВ України № 83, оскільки доводи в скарзі протирічать висновкам суду в рішенні, з якого вбачається, що перераховані страхові суми в перерахунку на 100 % втрати працездатності не перебільшують граничну суму, з якої справляються внески.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються висновками суду та матеріалами справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, тому апеляційну скаргу Відділення Фонду слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - відхилити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 серпня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.