УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року Справа № 9104/14006/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 26.09.2011 року звернувся в суд з адміністративним позовом в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 01.01.2009 року, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 вересня 2011 року позов щодо зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни за період з 01.01.2009 року по 25.03.2011 року включно залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 жовтня 2011 року у справі №2а-2617/11 адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії неправомірними, зобов'язано відповідача нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 26.03.2011 року по 22.07.2011 року, з урахуванням виплачених сум.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що виключно законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ст.95 Конституції України) та щорічно затверджуються асигнування для головних розпорядників коштів. Нормами законів України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлений розмір допомог, компенсацій та гарантій всім категоріям громадян, які мають право на її одержання. Відповідно Кабінетом Міністрів України затверджено механізм надання, порядок та джерело виплати по кожній категорії громадян у межах коштів передбачених законами України про Державний бюджет України на відповідний рік. Для виплати допомоги у збільшених розмірах необхідне внесення змін до вищезазначених Законів в частині збільшення видатків. Таким чином, керуючись нормами Бюджетного кодексу України та законів України про Державний бюджет України на відповідний рік згідно яких розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, а тому підвищення до пенсії позивачу призначено та виплачено вірно.

Колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач громадянин України має статус дитини війни та, як видно з матеріалів справи, підвищення до пенсії дитині війни виплачувалось не у відповідності з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України cуд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до постанови КМУ № 745 від 06.07.2011 року (набрала чинності з 23.07.2011 року), яка прийнята на виконання Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», підвищення до пенсії виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.

На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позов щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 26.03.2011 року по 22.07.2011 року задоволено правомірно.

Відносно заперечень відповідача щодо неправильного застосування положень ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів, зазначає, що відповідно до ч.1 ст.28 наведеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону «Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Також, колегія суддів, вважає за потрібне наголосити, що покликання відповідача на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому виплата підвищення до пенсії у збільшених розмірах буде можливою тільки після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України є безпідставними, оскільки відсутність бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивача до уваги взяти не можна, так як невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність бюджетних коштів не є підставою для виправдання недоплати підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає (ч.9, 10 ст.183-2 КАС України).

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 жовтня 2011 року у справі №2а-2617/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

В.Я. Качмар