АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Апеляційне провадження №22-ц/796/13729/13 Головуючий в 1 інстанції - Пономаренко Н.В.
Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.
при секретарі Онищенко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Київгаз» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року про повернення позовної заяви в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ПАТ «Київгаз» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Київгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ - повернуто позивачеві для подання до належного суду.
Не погодившись з такою ухвалою суду, представник ПАТ «Київгаз» подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. В скарзі посилався на те, що ухвала постановлення з порушенням норм процесуального права. Зазначив, що посилання суду першої інстанції на ч. 1 ст.114 ЦПК України, яка встановлює виключну підсудність для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна суперечить положенням п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ».
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Колегія суддів з таким висновком не погоджується тому, що суд першої інстанції, постановив ухвалу без належного врахування обставин, що мають значення для справи та допустив порушення норм ЦПК України.
Згідно ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
Відповідно до ч. 9 ст. 110 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Як роз'яснено в п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу садового будинку від 16.07.2003 року відповідач проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться в Шевченківському районі м. Києва.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов був поданий в порядку ч. 9 ст. 110 ЦПК України за останнім відомим зареєстрованим місцем проживанням відповідача.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення заборгованості за спожитий природній газ, відповідно до договору № 09/131 від 25.03.2004 року, укладеного між сторонами про надання послуг з газопостачання в садовий будиночок АДРЕСА_2.
Висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку повинні застосовуватись правила виключної підсудності є безпідставним, так як предметом даного спору не є нерухоме майно, а лише стягнення заборгованості за спожитий природній газ.
Суд першої інстанції не звернув увагу на викладене у позовній заяві, не врахував порядок застосування правил виключної підсудності та вищенаведених роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ».
За таких обставин, судова колегія вважає, що при постановленні ухвали про повернення позовної заяви , судом був порушений порядок, встановлений для вирішення цього питання.
Пунктом 3 статті 312 ЦПК України передбачено, що розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 319,324 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київгаз» задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року скасувати, а питання про відкриття провадження у даній справі передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: