Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
Іменем України
05 червня 2006 року Адміністративна справа № АС-11/20-06
Колегія суддів у складі: головуючого судді Лащенко Л.Д.
судді Гончар Т.В.
судді Погребняк В.Я.
При секретарі –Бенціонові З.О.
За участю представників сторін:
Позивача –Щолок О.А. (дов. № б/н від 10.01.2006 року).
Відповідача –Матюшенко Л.А. (дов. № 13/01-2761 від 28.04.2006 року).
розглянувши заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу відповідача Магістральної митниці, м. Дергачі (вх. № 1416 Х/2-6 від 17.04.2006 р.) на Постанову господарського суду Харківської області від 17.03.2006 р. у справі № АС-11/20-06
за позовом ТОВ “ТРИ ВАД”, Харківської області
до Магістральної митниці, м. Дергачі
про визнання недійсним акту та зобов‘язання до вчинення певних дій
Встановила:
Постановою господарського суду Харківської області від 17.03.2006 р. (суддя Черленяк М.І.) прийнято до провадження заяву позивача про уточнення позовних вимог від 20.02.2006 року. Позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним акт відповідача –талон відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів № 4287/05 від 11.11.2005 року. Зобов‘язано відповідача провести (здійснити) митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною за ціною контракту № 5-05 від 01.09.2005 року ( з додатком № 1 Специфікація 1 від 10.10.2005 року). Стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ «ТРИ ВАД»3,40 грн. витрат по сплаті державного мита. Постанова суду прийнята з посиланням на те, що визнаючи митну вартість товару за основним методом –ціною угоди, позивач надав усі необхідні документи в підтвердження заявленої ним митної вартості товару. При розгляді справи суд встановив, що документи надані позивачем в підтвердження митної вартості товару за ціною угоди, подані відповідно до переліку, встановленому в п. 14 Порядку декларування вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України та відповідно до умов поставки за контрактом (СРТ –Харків згідно Інкотермс –2000).
Відповідач, Магістральна митниця, м. Дергачі з Постановою господарського суду не згодний, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить Постановою суду першої інстанції від 17.03.2005 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф», ст. ст. 88, 90, 264-266, 273 МК України та на порушення норм процесуального права, а саме ст. 81 КАС України. Апелянт вказує на те, що талон відмови у пропуску на митну територію та митному оформленні товарів та інших предметів від 11.11.05 р. № 428/05 видано посадовими особами Магістральної митниці, відповідно до вимог діючого законодавства України і відповідають вимогам ст. 90 МК України та вимогам встановленими Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою КМ України № 574 від 06.06.97 р. Тобто, на думку відповідача, Магістральною митницею, доведено правомірність прийнятого рішення щодо видачі талону відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів № 4387/05 від 11.11.05 р.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, просить апеляційний суд, прийняту господарським судом Харківської обл. Постанову від 12.04.2006 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення з посиланням на те, що господарський суд Харківської обл. дослідив всі обставини справи. Позивач вказує, що ТОВ «ТРИ ВАД»надав суду належні та допустимі докази направлення митному органу всіх докуметів, які необхідні для визначення митної вартості з використанням 1-го методу (за ціною угоди), перелік яких передбачений п. 14 Порядку декларування вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і тим самим довів незаконність винесення митним органом талону відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів № 4287/05 від 11.11.05 р.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, перевіривши надану в Постанові суду їх юридичну оцінку, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача та відповідача апеляційний суд встановив, що прийнята судом Постанова підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга відповідача залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 жовтня 2005 року позивач надав відповідачеві ВМД № 802000001/5/007275, якою декларувалися товари, що надійшли на адресу позивача: підшипники на загальну вартість 4455, 85 Євро. Позивач визначив митну вартість товару використовуючи основний метод - за ціною угоди, у сумі 4455, 85 Євро, що за курсом НБУ становило 26860, 57 грн.
В підтвердження обґрунтованості та правильності застосування методу оцінки товару за ціною угоди позивач надав відповідачеві наступні документи: контракт № 5-05 від 01.09.2005 року із додатком № 1 специфікація 1 від 10.10.2005 року; міжнародну товарно-транспортну накладну № 5К 1884775 від 11.10.2005 року; рахунок № РУС 200590619 від 10.10.2005 року; експортну декларацію № 10463295-01323-9 від 11.10.2005 року.
Інспектор митниці, який здійснював митний контроль дійшов висновку, що наданих документів є недостатньо для встановлення митної вартості товару запропонованої позивачем за ціною угоди, нібито усно запропонував позивачеві надати додаткові документи в підтвердження митної вартості товару за ціною угоди.
Зважаючи на те, що позивач не надав додаткових документів на пропозицію посадової особи відповідача, відповіач 10.11.2005 року здійснив митну оцінку товару використовуючи резервний метод (№ 6), та оформив таку дію відповідним актом - митна оцінка товару від 10.11.2005 року № 201, якою визначив митну оцінку товару у сумі 5336, 01 Євро.
11 листопада 2005 року відповідач виніс талон відмови в пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів № 428/05. Як вказано в талоні, підставою для його винесення стала відсутність документів в підтвердження достовірності відомостей стосовно заявленої митної вартості (або наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої митної вартості, визначення митної вартості згідно п. 6 ПКМУ 1375 від 28.08.2003 року, внесення змін до вартісних граф ВМД).
Колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції як на відмову у задоволенні позову на ст. 262, 266 МК України. Відповідно до статті 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митна вартість товарів визначається декларантом відповідно до положень, встановлених цим Кодексом. Контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів.
Статтею 266 Митного кодексу України встановлені методи визначення митної вартості товару та порядок їх застосування. Відповідно до вказаної норми визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4): на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.
Пункт 14 Порядку декларування вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 року № 1375 з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок), встановлює, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає: угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї; рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи; рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу); пакувальні листи; ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню; сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.
Пунктом 15 Порядку передбачено, що для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися такі документи: установчі документи підприємства, що переміщує товари; угода з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається; відповідна бухгалтерська документація; ліцензійні чи авторські угоди; замовлення на поставку товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника; калькуляція фірми-виробника на товари, митна вартість яких визначається; інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.
Згідно з пунктом 18 Порядку, у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі, цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно із зазначеним Кодексом.
Таким чином, основним методом визначення митної вартості товару, є метод оцінки за ціною угоди, який застосовується відповідно до приписів статті 267 Митного кодексу України та для підтвердження заявленої митної вартості надаються документи, перелік яких встановлений п. 14 Порядку. Митний орган має право вимагати додаткові документи, передбачені у п. 15 Порядку лише за наявності певних умов, а саме: у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів; при наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В обгрунтування свого рішення про прийняття талону відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів № 4287/05 від 11.11.2005 року відповідач не надав суду доказів, якіб свідчили, що інформація, яка містилась в документах декларанта-позивача в підтвердження митної вартості за ціною, визначеною сторонами в угоді є недостовірною або сумнівною. У судовому засіданні представник відповідача на пропозицію суду надати докази в обгрунтування правомірності прийняття талону відмови у пропуску на митну територію зробив заяву, що будь-яких інших документів і обгрунтувань своєї позиції по справі він не має, відповідно надати їх колегії суддів не може, особа, яка підписала талон відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів № 4287/05 від 11.11.05 р. знаходиться у відпустці, усі пояснення з приводу прийняття талону відмови вона надала суду першої інстанції.
Враховуючи, що відповідач не предоставив суду доказів ненадання позивачем необхідних документів, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, за таких обставин, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, прийнята судом Постанова підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 211, 212 Кодексу Адміністративного судочинства України, судова колегія,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської обл. від 17 березня 2006 року по справі № АС-11/20-06 залишити без змін.
Дана Ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Сторони мають право на дану Ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу № АС-11/20-06 направити до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя Лащенко Л.Д.
Суддя Гончар Т.В.
Суддя Погребняк В.Я.