Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" червня 2006 р. Справа № 35/55-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Цоцка Н.В.
відповідача - Бондаренко Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1620 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 04.04.06 р. по справі № 35/55-06
за позовом Приватне підприємство "Будагроспектр", м. Харків
до ВАТ "Харківський комбікормовий завод" м. Харків
стягнення 17102,91 грн.
встановила:
У лютому 2006 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь суми боргу за Договором-контрактом № 16-2002 \ РМР від 12.03.2002р. у розмірі 17 102,91 грн., у тому числі: основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних - в розмірі 13 551,41 грн., пені – 3 551,50 грн.
В процесі розгляду справи позивач надав заяву про уточнення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 15 418,36 грн., з яких 13 781,18 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 659,46 грн. – 3% річних та 977,72 грн. пені.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.04.2006 року по справі № 35/55-06 (суддя Швед Е.Ю.) позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з ВАТ «Харківський комбікормовий завод», м. Харків на користь ПП «Будагроспектр», м.Харків основної заборгованості у розмірі 10 685,48 грн., пені у розмірі 977,72 грн., суму інфляційних – 3 095,70 грн., 659,46 грн. – 3% річних, 154,18 грн. держмита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи те, що позивач зменшив розмір позовних вимог, провадження в частині стягнення 1 684,55 грн. припинено.
Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги ВАТ «Харківський комбікормовий завод» в повному об*ємі підтверджуються належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи та відповідають діючому законодавству.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення з нього інфляційних, пені та 3% річних, посилаючись на те, що господарським судом Харківської області не були з*ясовані обставини справи. На його думку, спірним договором не був визначений строк нарахування пені та взагалі строк виконання робіт, не були встановлені строки для сплати робіт по договору. Крім того, відповідач вважає, що суд невірно в своєму рішенні застосовує до спірних правовідносин норми нині діючого Цивільного кодексу України при нарахування пені, річних та інфляційних.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її необґрунтованою, оскільки розрахунок пені, інфляційних та 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов*язань щодо оплати виконаних підрядних робіт здійснений згідно умов Договору-контраку № 16-2002 \ РМР від 12.03.2002р., укладеного між сторонами по справі, а також відповідно до вимог діючого законодавства, на цій підставі просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – без змін.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2006 року –без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12.03.2002р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір-контракт № 16-2002 \ РМР (далі, Договір) на виконання підрядних робіт, відповідно до п.1.1 якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе поетапне виконання ремонтно-будівельних робіт. Приблизний кошторис робіт по договору склав 120 416,48 грн.
П.2.3 передбачено, що виконання підрядних робіт сплачується відповідачем щомісячно за фактично виконаний об*єм СБР. Тобто першим числом місяця наступного за місяцем виконання робіт складається акт за формою № 2, відповідно до якого, згідно п.3.3 Договору відповідач повинен протягом 30 днів сплатити вартість виконаних за місяць робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, акти робочої комісії за формою № 2 складалися відповідно до умов Договору (а.с. 12-18), але відповідач неналежним чином виконував свої зобов*язання за Договором, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 10 685,48 грн., яку, в свою чергу, відповідач визнав у повному обсязі, про що свідчать Акти звіряння взаєморозрахунків від 01.06.2005р. та від 01.04.2006р. (а.с.11, 36).
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивачем неодноразово надсилалися відповідачу письмові претензії про сплату суми боргу за Договором (а.с. 19, 20), які залишилися без відповіді.
Таким чином, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що в Договорі не були встановлені строки виконання та сплати робіт по договору, а також не було визначено порядок та форму пред*явлення підрядчиком вимоги про сплату вартості робіт, саму форму здачі щомісячного виконання обсягів робіт, є необгрунтованим та безпідставним, що спростовується вищевказаним.
Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу України (1963р.), сторони повинні виконувати господарські зобов*язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов*язання.
Враховуючи, що вищезазначена сума основного боргу повністю підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростовується, доказів сплати боргу останній не представив, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про наявність факту порушення відповідачем діючого законодавства та невиконання своїх зобов*язань згідно умов Договору, а тому вважає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 10 685,48 грн. правомірними та обґрунтованими.
Відповідно до ст. 214 Цивільного кодексу України в ред. 1963р. (ст. 625 Цивільного кодексу України в ред. 2003р.) боржник, який прострочив виконання грошового зобов*язання на вимогу кредитора зобов*язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 095,70 грн. інфляційних збитків та 3% річних в сумі 659,46 грн. є правомірними, цілком підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству.
Відповідно до п.3.3 Договору, у випадку несплати за виконані роботи понад 30 днів Замовник зобов*язується сплатити Підряднику пеню відповідно до ставки НБУ (Закон України № 543/96 ВР від 22.11.96р.).
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов*язок по оплаті виконаних позивачем підрядних робіт в термін, встановлений Договором, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 977,72 грн. є обгрунтованими та відповідають вимогам Договору та діючому законодавству України, а тому вони підлягають задоволенню.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об*єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Однак відповідач в обгрунтування своїх заперечень не надав суду належних доказів, які б підтверджували обгрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обгрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду від 04.04.2006 року по справі № 35/55-06 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевказаним.
Виходячи з викладеного та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарськогосуду Харківської області від 04.04.2006 року по справі
№ 35/55-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді