АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/9693/13 Головуючий в 1 інстанції - Малинников О.Ф.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Рубан С.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі Онищенко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2013 року в справі за позовом Комунального підприємства «Цент обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги і платі за утримання будинку та прибудинкової території, індексу інфляції та 3-ох % річних, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення відповідача ОСОБА_1, представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Нивки» Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації (далі КП «ЖЕК«Нивки») в грудні 2009 року звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по витратам на утримання будинку та прибудинкової території та комунальним послугам.

Свої позові вимоги обґрунтовував тим, що відповідачі, які зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1, починаючи з липня 2007 року не здійснюють у повному обсязі оплату за утримання будинку та прибудинкової території та оплату за комунальні послуги. В зв'язку з чим утворився борг, який станом на 01.11.2009 року складав 8683,58 грн., який позивач просив стягнути солідарно та відшкодувати судові витрати.

Заочним Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 2010 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.(а.с.21).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 та скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 2010 року справу призначено у судове засідання.

У жовтні 2011 року позивач звернувся з уточненою заявою (а.с.63) у якій додатково залучені власники квартири, які зареєстровані та проживають за іншою адресою, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і розподілено борг за кожним із відповідачів. Тому, позивач просив, враховуючи, що власники, які не зареєстровані у квартирі, мають сплачувати вартість за утримання будинку та прибудинкової території стягнути борг за період з 10.06.2007 року по 31.09.2009 року у розмірі 8.683,58 грн. шляхом стягнення з кожного із відповідачів боргу у відповідних сумах: ОСОБА_1 (наймач) - 3404,36 грн.; ОСОБА_2 - 3404,36 грн.; ОСОБА_4 (власник), - 937,43 грн.; ОСОБА_5 (власник) - 937,43 грн.).

У березні 2012 року до суду надійшло клопотання позивача КП «ЖЕК«Нивки» та уточнена позовна заява Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (далі КП УЖГ) про процесуальне правонаступництво у порядку ст.37 ЦПК України у зв'язку із закінченням строку дії договору доручення між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «НИВКИ» Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, згідно з яким було передано право звернення до суду із позовами на користь КП УЖГ про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з споживачів.

В уточненій позовній заяві КП УЖГ пред'явило позовні вимоги лише до двох повнолітніх відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення всієї суми заборгованості за період з 01.09.2004 року по 01.01.2012 року в сумі 30789,47 грн., індексу інфляції - 15.076,30 грн. та 3% річних 2853,98 грн.(а.с.83-87).

В подальшому позовні вимоги уточнювались та позивачем виступило КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району, які наполягали на тому, що споживачами комунальних послуг є лише зареєстровані в квартирі особи, а тому в останній позовній заяві, яка була прийнята до розгляду судом першої інстанції, були заявлені вимоги про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості, яка виникла станом на 01 березня 2012 року в сумі 48 419 грн. 75 коп. , з яких сума основного боргу 30789 грн. 47 коп., інфляційні витрати 15076 грн. 30 коп. та 3% річних - 2853 грн. 98 коп. (а.с.168)

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29.04.2013 року позов Комунального підприємства «Цент обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за комунальні послуги та утримання будинку та прибудинкової території, індексу інфляції та 3-ох % річних - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського районну» за житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2006 року до 01.01.2012 року заборгованість в сумі 22 066 (двадцять дві тисячі шістдесят шість) грн., 75 коп., інфляції витрати 3 935 (три тисячі дев'ятсот тридцять п'ять) грн., 45 коп., 3% річних в сумі 1135 (тисячу сто тридцять п'ять) грн. 13 коп., та судові витрати в сумі 30 тридцять грн., а всього: 27 767 (двадцять сім тисяч сімсот шістдесят сім) грн., 33 коп.

У решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог - відмовити.

В скарзі посилався на те, що суд, ухвалюючи рішення не враховано того, що позивачем не надано жодного доказу того, що він виконав вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пропонував відповідачам укласти відповідний договір. Відсутність договору на думку відповідача свідчить про відсутність правовідносини в сфері житлово-комунальних послуг, а тому, у відповідача не виникають будь-які обов'язки перед позивачем. В скарзі також зазначено, що позивачем не був наданий детальний розрахунок заборгованості, а тому відповідачі не змогли йог спростувати та надати свій розрахунок. Суд також не врахував, що власниками квартири є п'ять осіб, а саме: ОСОБА_1; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_2; ОСОБА_6, проте обов`язок сплачувати всю суму заборгованості покладено лише на двох співвласників з п`яти.

В апеляційному суді відповідач ОСОБА_1 доводи скарги підтримав.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Положенням п. 5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю) сторін споживач.

Згідно з вимогами ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 20, 21 Закону визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, а обов`язок споживача оплатити ці послуги у строки, встановлені договором або законом.

Квартира АДРЕСА_1, підключена до системи централізованого опалення, забезпечувалась газом , гарячим та холодним водопостачанням, в будинку є каналізація та водовідведення. Квартира лічильниками не обладнана.

Вказані обставини визнавались сторонами по справі.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло (а.с. 178), видане 16 листопада 1995 року Радянською районною державною адміністрацією, ця кватира належить в рівних частках на праві власності відповідачам ОСОБА_1, його колишній дружині ОСОБА_2, їх сину ОСОБА_6, 1995 року народження, які відповідно до довідки форми № 3 (а.с 93), виданої КП «ЖЕК «Нивки» 06 березня 2012 року, зареєстровані в вищезазначеній кватирі, а також батькам одного з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які в спірній квартирі не проживають та до яких позивач остаточних позовних вимог не заявив, та наполягав на солідарному стягненні заборгованості лише з двох повнолітніх осіб, які зареєстровані в спірній квартирі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що всю заборгованість за житлово-комунальні послуги повинні сплачувати лише два співвласники, які зареєстровані в спірній квартирі.

Колегія суддів з таким висновком погодитись не може, так як суд не вірно застосував норми матеріального права.

Згідно ст.ст. 156, 162 ЖК України власник квартири зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлений строк.

Обов`язок на власників жилого приміщення щодо сплати витрат на утримання будинку і прибудинкової території, сплаті комунальних послуг покладений також ст. 322 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 20, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та Правилами користування приміщеннями житлових будинків.

Тобто власники квартири зобов`язані нести витрати на утримання своєї власності, а не підписання сторонами окремого договору не може бути підставою для відмови в позові.

При цьому суд правильно встановив, що відповідачі не надали доказів не надання їм послуг з центрального опалення газового, водопостачання та водовідведення, а також не довели, що вони відмовлялись від надання їм будь-яких послуг.

Проте, ухвалюючи рішення про солідарне стягнення заборгованості суд безпідставно не застосував ст. 360 ЦК України відповідно до якої співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів(обов`язкових платежів) а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Враховуючи, що відповідачам у справі та їх неповнолітньому сину на праві власності належить, кожному 1/5 частина кватири, витрати на її утримання вони повинні нести відповідно до частки у власності.

Враховуючи, що інші два співвласники у спірній квартирі не проживають і не проживали в період нарахування заборгованості, останні повинні нести відповідальність відповідно до їх часток у спільній власності по витратах на утримання будинку (квартплата), а також щодо централізованого опалення, оскільки вказана послуга надається, незалежно від поживання чи не проживання співвласників у квартирі. Щодо послуг ГВП, водовідведення, газового та водопостачання, то колегія суддів вважає, що вказані послуги отримували лише три співвласники , які зареєстровані, а відповідно і проживали в спірній квартирі - це відповідачі по справі, які несуть також відповідальність, щодо оплати квартирної плати та інших комунальних послуг за свого , ще неповнолітнього в березні 2012 року сина ОСОБА_6, при цьому цю частину заборгованості вони повинні погашати порівну.

Крім вищенаведеного, колегією суддів також встановлено, що судом першої інстанції стягнута заборгованість станом на січень 2012 року, проте з остаточної уточненої позовної заяви позивача вбачається, що вони просили стягнути заборгованість станом на березень 2012 року. Також стягуючи заборгованість з грудня 2006 року, суд першої інстанції не звернув увагу, що в період з грудня 2006 року до червня 2007 року відповідачі сплачували квартплату та оплачували ті комунальні послуги, що їм надавались, а тому заборгованість виникла з липня 2007 року, про що й зазначалось в первинних позовних заявах позивача, та підтверджується розрахунком заборгованості, наданим на вимогу апеляційного суду.

Факт наявності заборгованості відповідачем ОСОБА_1 в апеляційному суді не заперечувався. Не було також наведено в апеляційній скарзі жодних доводів з приводу стягнення інфляційних витрат та 3% річних, не надано жодного розрахунку та квитанцій, які б свідчили про те, що загальний розмір заборгованості обраховувався не вірно.

Таким чином, враховуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості станом на 01.03.2012 року, колегія суддів вважає за необхідне, стягнути заборгованість за період з липня 2007 року до кінця лютого 2012 року включно. Проте заборгованість підлягає стягненню не в солідарному порядку з двох співвласників, а відповідно до частки кожного з них у спільній власності.

При цьому суд також не встановив, що відповідачі по справі з 2003 року розлучені (рішення суду а.с. 21 т.2) , а тому самостійно окремо один від одного повинні нести витрати на утримання своєї власності відповідно до часток в ній.

Відповідно до розширеного розрахунку заборгованості, наданого представником позивача до апеляційного суду м. Києва, за вказаний період (з липня 2007 до 01 березня 2012 року) заборгованість по квартирній платі складає суму 5796 грн. 16 коп., заборгованість за воду і каналізацію 3227 грн. 67 коп., послуги центрального опалення 7 215 грн. 80 коп., послуги ГВП 5541 грн. 40 коп., водовідведення 353 грн. 96 коп., послуги за газ 957 грн. 94 коп. (вказані суми обраховані шляхом сумування, за вищезазначений період, цифр в кожній колонці розрахунку за видами послуг)

Відповідачі, враховуючи їх частку у праві власності та частку їх неповнолітнього сина зобов`язані оплатити, лише 3/5 частини заборгованості по квартирній платі , що становить суму 3477 грн. 69 коп. та 3/5 частини послуг за ЦО, що становить суму 4329 грн. 48 коп., та зобов`язані оплатити решту послуг в повному обсязі, так як інші співвласники їх не отримували.

Таким чином загальна сума заборгованості, яка може бути стягнута з відповідачів до яких в установленому порядку позивачем були пред`явлені позовні вимоги складає суму 8944, 08 грн. з кожного.

Розрахунок ( квартплата 3477 грн. 69. + заборгованість за воду і каналізацію 3227 грн. 67 коп. + послуги центрального опалення 4329 грн. 48 коп., + послуги ГВП 5541 грн. 40 коп. + водовідведення 353 грн. 96 коп. + послуги за газ 957 грн. 94 коп. : 2 (відповідачі) = 8944, 08 грн.

Перевіряючи законність рішення, щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних , апеляційним судом встановлено, що стягнуті судом першої інстанції суми не перевищують інфляційні витрати та 3% річних, які відповідачі зобов`язані сплатити з урахуванням вище визначеної заборгованості. Позивачем рішення суду не оскаржене, а тому виходить за межі заявлених вимог. щодо стягнення інфляційних та 3% річних, які правомірно стягнуті на підставі ст. 625 ЦК України у апеляційного суду підстав не має. Проте, вказані суми також підлягають стягненню з відповідачів не солідарно, а в рівних частках , а саме: 1967 грн. 72 коп. інфляційних витрат та 567, 57 - 3% річних з кожного відповідача.

Понесені позивачем судові витрати також повинні стягуватись порівну з кожного відповідача по 15 грн., а не в солідарному порядку.

З урахуванням зміни розміру заборгованості, судовий збір в сумі 229 грн. 59 коп. на користь держави підлягає стягненню з обох відповідачів в рівних частках.

Крім того, колегія суддів роз`яснює, що позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовними вимогами до двох інших співвласників, які не виступили відповідачами в даній справі за остаточними позовними вимогами позивача (не зважаючи на надання судом строку для виправлення позовної заяви) про стягнення частини заборгованості по оплаті квартплати та централізованого опалення, яка припала на двох інших співвласників, та була відрахована апеляційним судом.

З огляду на викладені обставини, не повне з`ясування судом всіх обставин справи, які мали значення для її вирішення, неправильне застосування норм матеріального права, колегія керуючись ст. 309 ЦПК України скасовує рішення Шевченківського районного суду з ухваленням нового рішення по справі .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського районну»задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського районну» заборгованість за житлово-комунальні послуги станом на 01.03.2012 року в сумі 8944, 08 грн., інфляційні витрати в сумі 1967, 72 грн., та 567, 57 грн. - 3% річних, та 15 грн., понесених позивачем судових витрат, а всього : 11494,37 грн. . (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири грн. тридцять сім коп..)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського районну» заборгованість за житлово-комунальні послуги станом на 01.03.2012 року в сумі 8944, 08 грн., інфляційні витрати 1967, 72 грн., 567, 57 грн. - 3% річних, та 15 грн., понесених позивачем судових витрат, а всього : 11 494,37 грн. (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири грн. тридцять сім коп..)

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках в дохід держави 229грн.59 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: