Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
Справа № 114/48/13-а
24.10.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кукти М.В.,
суддів Кучерука О.В. ,
Єланської О.Е.
секретар судового засідання Єрохіна Д.Д.
за участю сторін:
представник позивача, ОСОБА_2- ОСОБА_3, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 від 27.06.97, договір про надання юридичної допомоги від 18.09.13,
представник відповідача, Роздольненської районної Ради АР Крим- Шило Раїса Петрівна, довіреність № 56 від 28.01.13
розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2, Роздольненської районної Ради АР Крим на постанову Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Абеляшев О.В. ) від 07.06.13 по справі № 114/48/13-а
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,96200)
до Роздольненської районної Ради АР Крим (вул. Леніна,буд. 5,Роздольне,Автономна Республіка Крим,96200)
про визнання неправомірним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Постанову Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.13 позов ОСОБА_2 - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Роздольненської районної ради АР Крим від 30.11.2012 року №17-л «Про звільнення ОСОБА_2».
Зобов'язано Роздольненську районну раду поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді провідного спеціаліста відділу організаційної роботи, діловодства та контролю Роздольненської районної ради АР Крим.
Стягнуто з Роздольненської районної ради АР Крим на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу с 01.12.2012 року по 07.06.2013 року у розмірі 7973,58 гривень.
В частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах сплати за один місяць у сумі 1881,25 гривень постанову суду допущено до негайного виконання.
Стягнуто з Роздольненської районної ради АР Крим на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 500 гривень.
Стягнуто з Роздольненської районної ради АР Крим на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 500 гривень.
Стягнуто з Роздольненської районної ради на користь держави судовий збір у сумі 114,70 гривень.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з даною постановою суду, позивач та відповідач звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати постанову Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.13.
Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача у судовому засіданні 24.09.2013 з апеляційною скаргою відповідача не погодився, та просив задовольнити апеляційну скаргу позивача, якою постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу, якою просив постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Роздольненської районної ради АР Крим №18 від 04.02.2004 року позивачку було прийнято на посаду секретаря діловода районної ради з 04.02.2004 року (а.с.19).
Розпорядженням голови Роздольненської районної ради АР Крим №26-л від 25.09.2007 року позивачку було переведено на посаду провідного спеціаліста відділу організаційної роботи, діловодства та контролю районної ради (а.с. 20).
Рішенням четвертого пленарного засідання 11 сесії 6 скликання №281-6/12 від 27.09.2012 року «Про структуру керуючого складу та виконавчого комітету Роздольненської районної ради», у зв'язку зі змінами у організації праці на підставі ст. ст. п. 4 ч. 1 ст. 43, п. 3 ч. 6 ст. 55, п. 3 ст. 58 Закону України «Про місцеве самоврядування», затверджено нову структуру керівного складу та виконавчого апарату Роздольненської районної ради загальною чисельністю 12,5 штатних одиниць, згідно додатку, структура набуває чинності з 01.12.2012 року (а.с.23).
Позивачка під особистий розпис була ознайомлена з вищевказаним рішенням про зміну структури керуючого складу та виконавчого апарату Роздольненської районної ради (а.с.23, зворотній бік).
Згідно додатку до вказаного рішення, а саме затвердженої структури керівного складу виконавчого апарату Роздольненської районної ради з 01.12.2012 року, передбачено тільки три відділи апарату Роздольненської районної ради, посада провідного спеціаліста відділу організаційної роботи, діловодства та контролю районної ради, яку займала позивачка, відсутня (а.с.24).
Відповідно до матеріалів справи станом до 01.12.2012 року чисельних штатних одиниць у Роздольненській районній раді АР Крим складало 12,5.
Розпорядженням Роздольненської районної ради АР Крим № 60 від 28.09.2012 року «Про скорочення штату та зміну умов праці виконавчого апарату районної ради»: п.1 розпорядження скорочено та виключено з штатного розпису посади відповідно до додатку; п.2 попереджено про наступне вивільнення з займаних посад працівників виконавчого апарату районної ради; п.п. 2.1 роз'яснено працівникам виконавчого апарату районної ради порядок та умови звільнення; п.п.2.2 розпорядження вивільненим працівникам виконавчого апарату запропонувати вакантні посади, які маються у штатному розписі Роздольненської районної ради; п.п.2.3 у разі незгоди вивільнених робітників з запропонованими вакансіями, новими умовами та оплатою праці, розірвати договір; п.5 ознайомити працівників виконавчого апарату районної ради с вказаним розпорядженням про скорочення та зміну умов праці (а.с. 25).
Відповідно до додатку 1 до вищевказаного розпорядження, посада провідного спеціаліста відділу організаційної роботи, діловодства та контролю районної ради з 01.12.2012 року виключена з штатного розпису Роздольненської районної ради АР Крим посад у зв'язку з скороченням штату (а.с. 26).
Як вбачається з додатку 2, Попередження працівників виконавчого апарату про скорочення штату, позивачці 28.09.2012 року було запропоновано посаду провідного спеціаліста відділу комунальної власності, позивачка надала свою згоду на зайняття вказаної посади, про свідчить її підпис у відповідній графі документу (а.с. 27).
Розпорядженням голови Роздольненської районної ради АР Крим №17-л від 30.11.2012 року позивачку звільнено з посади провідного спеціаліста відділу організаційної роботи, діловодства та контролю районної ради, у зв'язку з скороченням зайнятої посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачем було порушено порядок звільнення, тому розпорядження голови районної ради від 30.11.2012 року №17-л про звільнення з роботи є протиправним та має бути скасовано, позивачка підлягає поновленню на посаді провідного спеціаліста відділу організаційної роботи, діловодства та контролю районної ради.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач перебувала на державній, тобто публічній службі.
Правові, організаційні, економічні та соціальні умови реалізації громадянами України права на державну службу врегульовані Законом України «Про державну службу».
За змістом частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України, та спеціальними, які наведені в цьому Законі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, як то встановлено правилами частини другої цієї статті, звільнення з зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відтак, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний одночасно з попередженням про звільнення, тобто за два місяці, запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації, а у випадку її відсутності, - довести до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці (ст. 49-2 КЗпП України). Більше того, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган повинен врахувати наявність переважного права на залишення працівника на роботі, передбаченого законодавством.
Судова колегія апеляційної інстанції не може прийняти до уваги доводи відповідача про те що, підставою для звільнення стала відсутність заяви позивача про її перевід на запропоновану посаду, оскільки відповідач мав можливість перевести позивача з її згоди на іншу роботу в установі, а позивач письмово надала згоду на перехід на іншу посаду.
Крім того, відповідачем не було надано достовірних доказів того, що позивач відмовилась від переводу на іншу посаду.
Більше того, як вбачається з представлених доказів в матеріалах справи, у Роздольненській районній раді АР Крим на момент звільнення позивача та після звільнення, існували вакантні посади, одна з яких - провідний спеціаліст відділу комунальної власності, посада, яка була запропонована позивачці та на заняття якої позивач погодилась при зміні у структурі апарату районної ради.
Відтак, відповідач мав можливість та повинен був перевести позивачку на іншу посаду.
Більше того, позивачка мала переважне право на залишення на роботі, а відповідач не довів суду, що позивачка не могла обіймати запропоновану посаду провідного спеціаліста відділу комунальної власності, на заняття якої вона погодилась, враховуючи її освіту, стаж роботи та інші умови.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача з приводу звільнення позивача є незаконним, а позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення позивачки є такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина та їх гаранті основні обов'язки громадянина визначаються виключно законами України, згідно з ч. б ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Тобто, даною статтею встановлено, що працівник повинен бути поновлений на попередній, а не на будь-якій інший роботі.
Отже, відповідно до вимог трудового законодавства, поновити особу можливо лише на тій посаді, яку вона займала до звільнення.
Вирішуючи питання про стягнення на користь позивачки середнього заробітку, суд першої інстанції обґрунтовано керувався положеннями ч. 2 ст. 235 КЗпП України, згідно з якими, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.
У відповідності з положеннями постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 № 100 зі змінами да доповненнями, а також у відповідності до довідки Роздольненської сільської ради, середньомісячна заробітна плата одного робочого дня позивачці складала 1881,25 гривень та середньодобова, - 87,50 гривень (а.с. 78).
При звільнені позивачка отримала вихідну допомогу в розмірі 1881, 25 грн. (а.с.77), крім того позивачці була нарахована та виплачена премія у розмірі 1118, 00 гривень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.12.2012 року (з дати фактичного звільнення) по день розгляду справи, тобто 07.06.2013 року, в розмірі 7973,58 гривень (що складається з: 11112, 50 грн. (середній заробіток з 01.12.2012 року по 07.06.2013 року) - 1881,25 грн. (вихідна допомога при звільнені) - 1118, 00 грн. (премія) - 139, 67 (нарахування заробітної плати звільненим працівникам) = 7973,58 грн.), з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
Згідно зі ст.235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника. При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
Відповідно до довідки Управління пенсійного фонду України у Роздольненському районі, позивачка отримувала пенсійні виплати з 01.12.2012 року по 31.05.2013 року. Але відповідно до положень пункту 32 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» не враховуються пенсійні виплати до розрахунку оплати за час вимушеного прогулу.
Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Роздольненської районної ради АР Крим на користь позивачки моральної шкоди в сумі 5000,00 гривень, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до положень статей 32, 56, 62 Конституції України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.
У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5) вказано, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Судова колегія вважає, що діями відповідача позивачці було завдано моральну шкоду, та завдані моральні страждання, зачеплена її ділова репутація, порушені нормальні життєві зв'язки.
При визначенні розміру відшкодування судами враховується ступінь і характер моральних страждань позивачки, втрати нею нормальних життєвих зв'язків і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, але суд приймає до уваги, що позивачку своєчасно було попереджено про звільнення, крім того позивачка отримувала пенсійні виплати.
Враховуючи сукупність встановлених обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом першої інстанції вірно встановлено, що відшкодуванню позивачці підлягає моральна шкода в розмірі в сумі 500 гривень.
Щодо витрат на правову допомогу судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» станом на 07.06.2013 року розмір мінімальної заробітної плати складає 1147 гривень.
Відповідно до наведених норм, розмір за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні складає 458, 80 гривень із розрахунку: 1147 гривень * 40% / 100% = 458, 80 гривень.
Враховуючи вимоги позивачці, щодо суми стягнення на правову допомогу та часу у судовому засіданні суду першої інстанції її представника, судова колегія погоджується з судом першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у цій частині.
Доводи апеляційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Роздольненської районної Ради АР Крим на постанову Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.13 по справі № 114/48/13-а - залишити без задоволення.
2. Постанову Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.13 по справі № 114/48/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 30 вересня 2013 р.
Головуючий суддя підпис М.В. Кукта
Судді підпис О.В.Кучерук
підпис О.Е.Єланська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.В. Кукта