ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року Справа № 5017/3700/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 р.

у справі Господарського суду№ 5017/3700/2012 Одеської області

за позовом Заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України, 2) Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району

до1) Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, 2) Фермерського господарства "Таврія-К"

провизнання недійсним договору оренди землі та витребування земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Коркішко В.М., посв. № 000729 від 09.08.2012 р.; позивача-1: не з'явились; позивача-2: не з'явились;

відповідача-1: не з'явились; відповідача-2: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 р. заступник Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міністерство) та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просив:

- визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 28.12.2007 року - об'єкт оренди - земельна ділянка площею 450,00 га;

- витребувати з чужого незаконного володіння - з володіння Фермерського господарства "Таврія-К" (далі - Господарство) земельну ділянку, передану Господарству за договором оренди землі № б/н від 28.12.2007 року - об'єкт оренди - земельна ділянка площею 450,00 га.

Позовні вимоги заступник прокурора, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Закону України "Про оборону України", Закону України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про використання земель оборони" та Закону України "Про оренду землі" обґрунтовував тим, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р., з підстав невідповідності закону та перевищення Тарутинською районною державною адміністрацією (далі - Адміністрація) своїх повноважень щодо земель, які відносяться до земель оборони, належать державі на праві власності та закріплені за відповідним військовим формуванням на праві постійного користування, було скасовано розпорядження Адміністрації "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" від 05.05.2005 р. та пункт 1 розпорядження від 14.12.2005 р. № 386/А-2005 "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо регулювання земельних відносин з військовими формуваннями". Вказаними розпорядженнями Адміністрації військовій частині А1366 було припинено право користування земельною ділянкою площею 23 253,17 га, яку вона використовувала для організації загальновійськового полігону та передано цю земельну ділянку до земель запасу Веселодолинської сільської ради. В подальшому, за спірним договором оренди землі від 28.12.2007 р., частину цієї земельної ділянки полігону передано в користування Господарству. Таким чином, укладаючи договір оренди землі № б/н від 28.12.2007 р, Адміністрація, за відсутності відповідних повноважень, розпорядилась землею яка належить до земель оборони, є державною власністю, право на розпорядження якою належить державі в особі Кабінету Міністрів України, з огляду на що цей договір оренди землі має бути визнаний недійним, а земельна ділянка підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння.

30.01.2013 р. заступник Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся в порядку статті 58 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) із заявою про уточнення позовних вимог від 14.01.2013 р. № 58вих-13 (т.1 а.с.53-58), якою додатково до позовних вимог, заявлених у позовній заяві просив суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Адміністрації від 18.09.2006 р. № 353/А-2006 "Про надання згоди на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради" - в частині надання згоди на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди Господарству;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Адміністрації від 28.12.2007 р. № 398/А-2007 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Тіса", ВАТ "Чапаєва", ФГ "Таврія-К", ФГ "Колос-2006", ТОВ "Мазур-Юг", ВАТ "Калініна", ПП "Фетіца", ПП "Роман" на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради" - в частині затвердження Господарству проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки із земель запасу Веселодолинської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та передачі Господарству земельної ділянки площею 450 ,00 га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 (сорок дев'ять) років;

- визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 28.12.2007 року - об'єкт оренди - земельна ділянка площею 450,00 га, укладений Адміністрацією з Господарством;

- зобов'язати відповідачів - Адміністрацію та Господарство повернути Міністерству земельні ділянки площею 450,00 га вартістю 1 483 020 грн. (один мільйон чотириста вісімдесят три тисячі двадцять) грн.

25.04.2013 р. заступник Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся із заявою про уточнення позовних вимог від 22.04.2013 р. № 486вих-13 (т.2 а.с.73-74), якою просив суд розглядати позовні вимоги в їх первинній редакції, а саме:

- визнати недійсним та скасувати договір оренди землі № б/н від 28.12.2007 року - об'єкт оренди - земельна ділянка площею 450,00 га, укладений Адміністрацією з Господарством;

- зобов'язати відповідачів - Адміністрацію та Господарство повернути Міністерству земельні ділянки площею 450,00 га вартістю 1 483 020 грн. (один мільйон чотириста вісімдесят три тисячі двадцять) грн.

Заяву про уточнення позовних вимог від 22.04.2013 р. № 486вих-13 задоволено та прийнято місцевим господарським судом до розгляду як остаточну редакцію позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.04.2013 р. (суддя Власова С.Г.) у задоволенні позовних вимог заступника прокурора відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 р. (колегія суддів: Туренко В.Б, Бандура Л.І., Поліщук Л.В.) рішення Господарського суду Одеської області від 29.04.2013 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова, із посиланням на положення статей 116, 124 ЗК України та п. 2.24 роз'яснень постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" мотивовані тим, що за умови чинності розпорядження Адміністрації від 28.12.2007 р. № 398/А-2007, відсутні правові підстави для визнання недійсним укладеного на його підставі договору оренди землі № б/н від 28.12.2007 р.

Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 р. і рішення Господарського суду Одеської області від 29.04.2013 р. скасувати, та направити справу на новий судовий розгляд до Господарського суду Одеської області. Викладені у касаційній скарзі вимоги прокурор обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст. 129 Конституції України, ст. ст. 19, 77, 84, 95 ЗК України, ст. 4, 47, 22, 33, 34, 43, 58, ГПК України, ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони", ст. 3, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", ст. 3, 4, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" зазначаючи, що при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до помилкових висновків та припустилися порушень норм матеріального та процесуального права.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу прокурора до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Разом з тим, оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам у повній мірі не відповідають з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4, 6 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, господарські суди попередніх інстанцій здійснювали розгляд справи по суті заявлених заступником прокурора вимог з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.04.2013 р. № 486вих-13.

Так, відповідно до наявного у матеріалах справи протоколу судового засідання від 29.04.2013 р. (т.2 а.с.78-79) вказану заяву заступника прокурора місцевим господарським судом було задоволено.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що ГПК України, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог, а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову чи;

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи;

- об'єднання позовних вимог, чи;

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правила вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Як вбачається з позовної заяви заступника прокурора, предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги немайнового характеру, що виключає можливість збільшення або зменшення їх розміру.

Положеннями абзацу 4, 5 пункту 3.12. наведеної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України роз'яснено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

З огляду на наведені вище роз'яснення колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що оскільки сформульовані в заяві про уточнення позовних вимог від 22.04.2013 р. № 486вих-13 вимоги є відмінними від позовних вимог, які заявлялись заступником прокурора при зверненні з позовною заявою, то вказаною заявою заступник прокурора фактично змінює предмет позову.

Пунктом 3.12. наведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України також роз'яснено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

В порушення викладеного вище, заяву заступника прокурора від 22.04.2013 р. № 486вих-13 про зміну предмету позову, задоволено місцевим господарським судом вже після початку розгляду справи по суті - у день прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд неправомірно задовольнив вказану заяву, оскільки вона підлягала залишенню без розгляду як така, що подана з порушенням норм чинного законодавства.

Окрім того, як вірно зазначає прокурор у касаційній скарзі та підтверджується матеріалами справи, місцевим господарським судом не було розглянуто подану в порядку статті 58 ГПК України заяву про уточнення позовних вимог від 14.01.2013 р. № 58вих-13, оскільки оскаржувані судові рішення не містять жодних відомостей щодо результатів її розгляду, а будь-який інший процесуальний документ стосовно неї як місцевим так і апеляційним господарським судом не виносився.

Частиною першою ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що як місцевим так і апеляційним господарським судом при вирішенні даного спору було порушено норми процесуального права, які призвели до прийняття неправильного рішення, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів в повному обсязі із направленням справи до місцевого господарського суду на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 р. та рішення Господарського суду Одеської області від 29.04.2013 р. у справі № 5017/3700/2012 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський