Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" листопада 2006 р. Справа № 2/450-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Алфімов В.В.
відповідача - Тарасенко Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сумської обласної спілки споживчих товариств, м. Суми (вх. № 3563 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 31.08.06 р. по справі № 2/450-06
за позовом Сумської обласної спілки споживчих товариств, м. Суми
до Української державної інноваційної компанії в особі Сумського регіонального відділення м. Суми
про стягнення 118 992,00 грн.
встановила:
Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 118 992,00 грн. витрат, понесених внаслідок оплати юридичних послуг ТОВ «Юрсервіс» по підготовці документів та представництву інтересів позивача в процесі підготовки до слухання та розгляді у Вищому господарському суді спору по справі № 5/69.
Рішенням господарського суду Сумської області від 31.08.2006 року по справі № 2/450-06 (суддя Соп’яненко О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд, посилаючись на ст.ст. 22, 611, 1166 Цивільного кодексу України, прийшов до висновку, що позивач не довів протиправність дій відповідача, наявність вини та причинного зв’язку між діями (чи бездіяльністю) відповідача та заподіяною шкодою.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, надав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права, а саме ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що до складу судових витрат відносяться не тільки прямо передбачені вказаною статтею витрати, але й інші витрати, пов’язані з розглядом справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу зазначає, що вимоги, зазначені в апеляційній скарзі відповідача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що витрати позивача, понесені внаслідок оплати юридичних послуг ТОВ «Юрсервіс», не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з оспорюванню шкодою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, які підтвердили свої позиції по справі, викладені в апеляційній скарзі та у запереченнях на неї, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 31.08.2006 року без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Сумською обласною спілкою споживчих товариств, з метою захисту порушеного цивільного права та інтересу в суді, з ТОВ «Юрсервіс» був укладений договір про юридичне обслуговування № 4/06 від 08.06.2005р.
Згідно умов вказаного договору, ТОВ «Юрсервіс» надало Сумській облспоживспілки юридичні послуги та здійснювало судове представництво її майнових інтересів у Вищому господарському суді України за касаційною скаргою по справі № 5/69 за позовом Сумської обласної оптово-торгівельної бази Сумської облспоживспілки до Української державної інноваційної компанії в особі Сумського регіонального відділення та ТОВ ВКП «Еко-продукт» про визнання недійсним додатку №1 до договору застави від 26.07.2000р.
На виконання умов договору про юридичне обслуговування № 4/06 позивачем проведено авансову оплату юридичних послуг в розмірі 118 992,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №447 від 01.07.2005р.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2005р. по справі № 5/69 касаційну скаргу Сумської облспоживспілки, підготовлену ТОВ «Юрсервіс», задоволено. Тим самим відновлено порушене право власника майна – Сумської облспоживспілки.
30.11.2005р.між позивачем та ТОВ «Юрсервіс» складено акт приймання-передачі виконаних робіт по договору про юридичне обслуговування № 4/06 від 08.06.2005р., згідно якого вартість послуг склала 118 992,00 грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача, який був стороною у справі №5/69, витрат (збитків) у розмірі 118 992,00 грн., понесених внаслідок оплати юридичних послуг ТОВ «Юрсервіс» по підготовці документів та представництву інтересів позивача в процесі підготовки до слухання та розгляді у Вищому господарському суді спору по справі № 5/69.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.
В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представником.
Договір про юридичне обслуговування № 4/06 від 08.06.2005р. між Сумською обласною спілкою споживчих товариств та ТОВ «Юрсервіс» укладено про надання юридичних послуг, тобто в даному випадку юридична допомога надавалася не адвокатом чи адвокатським бюро, а юридичною фірмою.
Витрати скаржника не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою.
Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат відносяться не тільки прямо передбачені вказаною статтею витрати, але й інші витрати, пов’язані з розглядом справи, а тому, на його думку витрати позивача по оплаті юридичних послуг ТОВ «Юрсервіс» повинні бути покладені на ту сторону, яка за результатами розгляду визнається неправою у спорі, що розглядається, тобто в даному випадку на відповідача.
Колегія суддів вважає такі твердження необґрунтованими та безпідставними, оскільки до інших витрат, пов’язаних з розглядом господарських спорів, відносяться суми, що підлягають виплаті особам, викликаним до господарського суду відповідно до статті 30 ГПК України, а також витрати понесені сторонніми підприємствами і організаціями у зв'язку з наданням документів або матеріалів, необхідних для вирішення господарського спору в порядку статті 38 зазначеного кодексу, витрат на проведення огляду і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження, а також витрати пов'язані з розглядом справи безпосередньо на підприємстві або організації, яка є стороною по справі.
Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України регулює питання розподілу господарських витрат, в тому числі витрат пов’язаних з розглядом справи.
При цьому розподіл господарських витрат відбувається при розгляді спору, а не стягується пред’явленням окремого позову
Позивач в апеляційній скарзі розглядає свої витрати на юридичні послуги, як заподіяні збитки.
Колегія суддів не погоджується з такою позицією позивача та вважає, що збитки, пов’язані зі сплатою юридичних послуг, наданих стороні у справі не адвокатами, не можна розцінювати як збитки в розумінні ст..ст. 611, 623 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру та необхідних ознак шкоди (її грошового вираження у формі збитків) відповідно до вимог чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з оспорюванню шкодою, тому віднесення позивачем його витрат на юридичне обслуговування до збитків суперечить чинному законодавству.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об*єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак позивач в обґрунтування своїх заперечень не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської області від 31.08.2006 року по справі №2/450-06 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарськогосуду Сумської області від 31.08.2006р. по справі № 2/450-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді