Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа № АС-41/18-06 суддя – Мінаєва О.М.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя –Гончар Т.В.
“30” жовтня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Гончар Т.В., суддів Погребняка В.Я., Істоміної О.А.
при секретарі –Андросовій О.В.
за участю представників:
позивача – Рудь О.Г. (дов. № 98 ВСВ –1 / 4151 від 27.12.2005 р.)
1-го відповідача – Яковенко Н.П. (дов. №341/10/10-025 від 26.01.2006 р.) Кобилінської О.К. (дов.№ 457/10/10-025 від 31.01.06 р.), Бондаренко Т.В. (дов. № 4862/10/10-025 від 16.11.05 р.)
2-го відповідача – Лукашевої С.А.
3-я особа на боці позивача –Мартишко І.В. (дов. №3/7-5022-11 від 27.12.2005 р.)
3-я особа на боці відповідача –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (вх. 2238Х/2) на постанову господарського суду Харківської області від 22.05.2006 р. по адміністративній справі № АС-41/18-06
за позовом Українського державного центру по експлуатації спеціалізованих вагонів «Укрспецвагон», смт. Панютине
до Лозівської Об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області, м. Лозова
та до Харківського головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації
3-тя особа на боці позивача Головне управління внутрішніх військ МВСУ, м. Київ
3-тя особа на боці відповідача Харківське головне управління економіки та ринкових відносин, м. Харків
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
встановила:
Позивач, Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів «Укрспецвагон»(далі - Укрспецвагон) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Лозівської ОДПІ Харківської області (далі –Інспекція) та до Харківського головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації, та просив визнати недійсним і скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції №0000052310/3 від 01.07.04 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2199410,00 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 879764,00 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкове повідомлення-рішення винесено неправомірно, оскільки Укрспецвагон зменшив свої податкові зобов’язання відповідно до норм чинного податкового законодавства України.
Постановою господарського суду Харківської області від 22.05.06 р. позов задовільнено повністю, оскаржуване податкове повідомлення-рішення інспекції визнано недійсним. Суд мотивував своє рішення недоведеністю відповідачем нецільового використання наданих в якості інвестицій активів.
Інспекція, не погоджуючись з даною ухвалою в апеляційній скарзі порушує питання про скасування зазначеної постанови, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що постанова господарського суду від 22.05.06 р. винесена при неповному з*ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач з доводами апеляційної скарги не погоджується, у запереченнях на апеляційну скаргу просить залишити оскаржувану постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Третя особа на боці позивача, Головне управління внутрішніх військ МВСУ (далі-ГУВВ МВСУ) підтримує позовні вимоги позивача та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову місцевого господарського суду –без змін, в письмових поясненнях посилаючись на те, що ним здійснено цільове використання інвестиції, наданої позивачем на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей та фактично використано інвестиції на будівництво 107 квартир у м. Харкові по вул. Кривомазова,14. При цьому стверджує, що ним і позивачем не порушено норм чинного законодавства стосовно цільового використання інвестицій, і позивачем правомірно застосована пільга з оподаткування прибутку підприємств у відповідності до фактичних обставин та норм діючого на момент застосування пільги законодавства, вважає податковий орган не уповноваженим здійснювати контроль за дотриманням умов інвестування та вимог щодо оцінки активів, вважає неправомірним донарахування позивачу податку на прибуток та застосування штрафної санкції за його несвоєчасну сплату.
Представник Харківського головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації в судове засідання не явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Третя особа на стороні відповідача, Харківське Головне управління економіки та ринкових відносин просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову місцевого господарського суду –без змін, в письмових поясненнях зазначило, що контроль за дотриманням процедури інвестування і за цільовим інвестуванням будівництва житла для військовослужбовців покладений на Міністерство фінансів та його регіональні органи, до яких головне управління економіки, як структурний підрозділ Харківської ОДА не належить.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1-ї інстанції Інспекцією була проведена комплексна планова перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.02 р. по 01.10.03 р. по ПДВ та дотримання вимог валютного законодавства за період по 01.11.03 р., про що складено акт перевірки № 1/23-104/01056362 від 16.01.04 р., до якого було складено додатковий акт № 8/23-104/01056362 від 23.01.04 р. перевірки підприємства позивача з питань правомірності застосування пільги по податку на прибуток та зменшення податкового зобов'язання за 4 квартал 2002 року на суму коштів та матеріальних активів, спрямованих платником податку на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей у межах нарахованого податкового зобов'язання, але не більше фактично отриманого прибутку звітного періоду.
На підставі акту від 23.01.04 р. начальником Інспекції за результатами додаткової перевірки та було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000052310/0 від 23.01.04 р. про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 3079174,0 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 2199410,0 грн. та штрафні санкції в сумі 879764,0 грн., яке було оскаржене до Інспекції (скарга № 1/292 від 02.02.04 р.). Рішенням начальника Інспекції № 624/10/23-124 від 13.02.04 р. скарга позивача залишена без задоволення. Відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000052310/1 від 13.02.04 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3079174,0 грн.
На дане повідомлення-рішення позивач подав скаргу до ДПА у Харківській області, яка 14.04.04 р. залишена без задоволення в частині скасування повідомлення-рішення № 0000052310/1 від 13.02.04 р. Відповідачем прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0000052310/2 від 20.04.04 р. про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 3079174,0 грн.
Позивачем було оскаржене до ДПА податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000052310/2 від 20.04.04 р., однак скарга позивача залишена без задоволення. Відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000052310/3 від 01.07.04 р. про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 3079174,0 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 2199410,0 грн. та штрафні санкції в сумі 879764,0 грн.
Судом першої інстанції також було встановлено, що між „Укрспецвагон" (новий інвестор) і ГУВВ МВСУ (замовник) та ДП „Вільногірський Державний горно-металургійний комбінат" (інвестор) укладено угоду № 391 від 11.12.02 р. про часткове покладення виконання зобов'язань на третю особу до договору № 43 від 12.03.97 р. „Про інвестування будівництва житла для військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України та членів їх сімей". За вказаною угодою позивач прийняв на себе зобов'язання передати замовнику інвестиції в обсязі 2200000,0 грн. для закінчення будівництва житлових будинків військовослужбовцям та їх сімей. На виконання умов даної угоди „Укрспецвагон" передав ГУВВ МВСУ матеріальні активи на загальну суму 2 199 410 грн., про що свідчать податкова накладна № 2571 від 27.12.02 р. про передачу рельсів К-18 у кількості 138 т та комбайна проходческого КСП-32 (далі-комбайн) з комплектуючими у кількості 1 шт.
Замовником - ГУВВ МВС була видана довідка № 367 про надання інвестицій на будівництво житла військовослужбовцям та членам їх сімей за адресою м. Харків, вул. Кривомазовська, 14, з якої вбачається про внесення підприємством-інвестором -„Укрспецвагон" інвестицій на суму 2 199 410 грн. в грудні 2002 р., а також видана довідка № 499 за грудень 2002 р. про цільове використання інвестицій на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей 107 квартир у м. Харкові по вул. Кривомазовська, б. 14 (далі-об*єкт ), з червня 1997 р. по грудень 2002 р. в розмірі 2 199 410 грн., в т.ч. в грудні 2002 р. –2 199 410 грн.
На виконання умов угоди № 335 від 27.03.02 р. ГУВВ МВС передав АТ „Куряжський домобудівельний комплекс" матеріальні цінності на суму 2199410,0 грн., про що складений акт приймання-передачі матеріальних активів, у тому числі рельсів К-18 на суму 199 410 грн. та комбайна на суму 2 000 000 грн. та специфікація матеріальних активів, що залучаються для будівництва житла військовослужбовцям та членам їх сімей і розрахунок вартості інвестицій, внесених матеріальних активів на будівництво об*єкта.
При цьому проведеними Інспекцією перевірками та зустрічними перевірками встановлено, що „Укрспецвагон" здійснило інвестування будівництва житла шляхом передачі матеріальних активів не будівельного призначення в грудні 2002 р. в сумі 2 199 410 грн. Інвестиційні активи, отримані ГУВВ МВС України, в подальшому передані АТЗТ „Куряжський домобудівельний комплекс" у грудні 2002 р.
Результатами позапланової перевірки АТЗТ „Куряжський домобудівельний комплекс" з питання будівництва житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Кривомазова.14, за період з 01.12.02 р. по 01.12.03 р. підтверджено, що інвестиційні активи на загальну суму 2199410,0 грн., отримані від ГУВВ МВС України в грудні 2002 р., не є активами, які можуть бути використані при будівництві житлового будинку та з'ясовано, що АТЗТ „КДБК" не укладало угоди щодо обміну інвестиційних активів на будівельні матеріали. Ці активи знаходились на залишках по балансовому рахунку № 281 на ВАТ «ЕМЗ»- рельси та на АТЗТ «КДБК»- комбайн. У березні 2003 р. комбайн був реалізований на користь АТ «Хармед».
Інспекція, з урахуванням результатів цієї перевірки вважає видану замовником довідку № 499 про цільове використання інвестицій такою, що не відповідає дійсності, а тому не може бути прийнята в якості доказів цільового використання, а також підставою надання позивачу пільг по податку на прибуток.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно приписів п. 22.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" у випадку здійснення платником податків інвестування будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей шляхом передачі матеріальних активів, його податкове зобов'язання зменшується на суму вартості таких матеріальних активів за цінами і процедурою, що визначаються по Методології, установленої Постановою Кабінету Міністрів України „Про методологію визначення цін і процедур зменшення податкових зобов'язань платників податку на прибуток підприємств на суму вартості матеріальних активів, що інвестуються ними в будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей і порядок використання коштів, що спрямовуються на будівництво такого житла та здійснення бюджетного контролю за їх цільовим використанням" № 568 від 27.04.98 р. (зі змінами та доповненнями) (далі Методологія), яка діяла в період виникнення спірних відносин і втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів №788 від 20.08.2005 р., в сумі, що не перевищує розміру податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, у якому здійснювалося таке інвестування.
Пунктом 1 Методології у загальних її положеннях передбачено, що методологія і порядок бюджетного контролю за використанням коштів, спрямованих на будівництво житла для військовослужбовців і членів їх сімей, розроблена відповідно до п. 22.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". Пунктом 2 Методології визначене поняття інвестора - це платники податку на прибуток підприємств, які до 1 липня 1997 р. уклали з замовниками угоди (договори) про інвестування будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей родин, що мають право на одержання житла відповідно законодавству (далі - інвестиційні угоди), по яким на 01.0797 р. проведені фактичні витрати шляхом використання коштів, векселів і передачі активів, і одержали від замовників довідки про фактично здійснені інвестиції (додаток 1 і 2) і ті платники податку на прибуток підприємств, яким передане право на виконання зазначених угод (договорів).
Пунктом 10 Методології передбачено якщо інвестор не виконує зобов'язань за інвестиційними угодами, укладеними до 01.07.97 р., та додатковими угодами (договорами), замовник може залучити нових інвесторів. Зобов'язання нового інвестора щодо сплати податку на прибуток (далі - податкові зобов'язання) зменшуються згідно з п. 22.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".
Пунктом 13 Методології визначений вичерпний перелік документів, наявність яких є підставою для зарахування суми інвестицій у зменшення податкового зобов'язання інвестора - платника податку на прибуток. До обов'язкових документів віднесені довідки про надання інвестицій та цільове використання коштів на спорудження житлових будинків (додатки 1 і 2).
Однак судом першої інстанції встановлено, що в довідці № 499 за грудень 2002 р. про цільове використання інвестицій на будівництво помилково вказаний будівельний об'єкт: м. Харків вул. Кривомазовська, 142, тоді як за додатковою угодою № 2 (том 2 а.с. 90) до договору № 335 від 27.03.02 р. зазначена вул. Кривомазова,14 та в копії цієї довідки містяться виправлення коректором.
З метою перевірки фактів невідповідності інформації у довідці ОДПІ звернулась до військового прокурора Центрального регіону та просила скасувати довідку. Листом від 21.06.05 р. він повідомив, що за вказаним фактом проведено перевірку і внесено АТЗТ „Куряжський домобудівельний комплекс" припис про усунення порушень законодавства про правовий режим майна у Збройних Силах України та направлення інвестиційних активів на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей. В порушенні кримінальної справи було відмовлено.
Таким чином, доводи відповідача стосовно недостовірності довідки № 499 були спростовані матеріалами справи.
Інвестування згідно п. 14 Методології провадиться шляхом передачі інвестором замовнику коштів, векселів та активів відповідно до інвестиційних угод.
У процесі визначення можливості передачі активів, що прямо не застосовуються у будівництві житла, критерієм оцінки для включення в акт приймання-передачі повинні бути попит на них у підприємств будівельної індустрії та будівельного комплексу, наявність можливості їх реалізації або обміну на необхідні для будівництва житла матеріали й устаткування.
Активи, передані інвесторами, можуть обмінюватися на інші активи, необхідні для будівництва за договорами, укладеними замовниками і підрядними організаціями (уповноваженими ними особами) з іншими організаціями.
З наведених обставин суд першої інстанції дослідив, що АТЗТ „КДБК" не укладало угоди щодо обміну інвестиційних активів на будівельні матеріали, рельси з моменту отримання знаходяться на відповідальному зберіганні на ВАТ „ЄМЗ", а комбайн у березні 2003 р. реалізовано АТ „Хармед", що підтверджується матеріалами про результати зустрічної перевірки - довідка від 12.01.04 р. (том 1 а.с. 75-80)
В процесі розгляду справи, враховуючи приписи Вищого господарського суду України, зазначені в його ухвалі від 28.12.05 р. суд дійшов висновку, що АТЗТ „Куряжський домобудівельний комплекс", який був підрядником і будував житло продав переданий йому в якості інвестиції комбайн прохідний КСП-32 АТ „Хармед", тобто фактично виконав дію, передбачену п.14 Методології в частині реалізації інвестиційних активів. Досліджуючи питання про погашення кредиторської заборгованості АТЗТ „Куряжський домобудівельний комбінат" перед АТ „Хармед", що постачало йому матеріали на підставі укладених договорів, судом було направлено запит до АТЗТ „КДБК". Згідно отриманої відповіді, АТЗТ „Куряжський домобудівельний комбінат" погасив кредиторську заборгованість перед АТ „Хармед' в сумі 1876785,24 грн. грошовими коштами, а також за рахунок реалізації по видатковій накладній N 286 від 05.03.03 року на загальну суму 2 000 000 грн. комбайна, отриманого як інвестицію. Ці дані підтверджуються також матеріалами про результати зустрічної перевірки-довідка від 12.01.04 р. (т.1, а. с. 75-80).
Стосовно рельсів було отримано відповідь, що рельс Р-18 у кількості 138 тон рахується на залишках по балансовому рахунку АТЗТ „Куряжський домобудівельний комбінат" №281 „Товари на відповідальному зберіганні", знаходяться на зберіганні на ВАТ „ЄМЗ", планується в подальшому вищевказані рельси продати та придбати будівельні матеріали для будівництва житла. Отже інвестиційні активи (рельс та комбайн) на загальну суму 2199419,0 грн., отримані від ГУВВ МВС у грудні 2002 р., АТЗТ „Куряжський домобудівельний комплекс" не використовував безпосередньо при будівництві житлового будинку. Але за таких обставин, як зазначив суд першої інстанції не може бути зроблений висновок про нецільове використання наданої інвестиції.
Контроль за дотриманням процедури інвестування та за цільовим інвестуванням будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, згідно п. 20 Методології здійснюється замовниками, Мінфіном та його регіональними органами відповідно до законодавства. Третьою особою на боці позивача, Головним управлінням внутрішніх військ надано докази звітування перед Міністерством фінансів України - лист №3/23/1-П-164 від 12.03.03 р. з додатками, де в довідці про обсяги здійснення інвестицій на будівництво житла для військовослужбовців внутрішніх військ МВС України та членів їх сімей за 2003 рік зазначено підприємство-інвестор „Укрспецвагон", смт. Панютине Харківської обл., код 01056362, отримано інвестицій всього 2199 000 грн., з приміткою „ведеться будівництво".
Судом враховано лист Головного фінансового управління Мінфіну України від 11.08.05 р., в якому зазначено, що Міністерством фінансів розглянуто лист Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації щодо застосування методології та здійснення контролю за дотриманням процедури інвестування та цільовим інвестуванням будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, а також участі Головного фінансового управління Харківської ОДА в перевірці цільового використання інвестицій та повідомлено, що чинним законодавством не було визначено здійснення контролю за дотриманням процедури інвестування на будівництво житла для військовослужбовців Головними фінансовими управліннями обласних державних адміністрацій. Таким чином, висновки і мотиви з яких ухвалою ВАСУ були скасовані попередні рішення судових інстанцій (першої та апеляційної), що є відповідно до п. 5 ст. 227 КАСУ обов*язковими для суду при розгляді справи, були враховані, а вимоги закону виконані.
Суд першої інстанції, оцінивши обставини в їх сукупності, дійшов висновку про те, що ОДПІ неправомірно не прийнята довідка № 499 за грудень 2002 р. як доказ цільового використання інвестицій на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей для зарахування позивачем суми інвестицій у зменшення його податкового зобов'язання як інвестора - платника податку на прибуток в сумі 2 199 410 грн. Тобто прийняте у зв'язку з наведеними фактами податкове повідомлення-рішення № 0000052310/3 від 01.07.04 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2199410,0 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 879 764 грн. підлягає визнанню недійсним, як таке, що не відповідає фактичним обставинам та нормам чинного законодавства.
Таким чином, на думку суду першої інстанції, відповідачем не доведено нецільове використання наданих в якості інвестицій активів і, як наслідок, неправомірно донараховані підприємству позивача податкові зобов"язання з податку на прибуток.
З такими висновками погоджується колегія суддів апеляційної інстанції зазначаючи наступне.
Кожна сторона, згідно ст. 71 КАС України, повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що видана позивачу замовником довідка № 499 про цільове використання інвестицій не відповідає дійсності, а тому вона не може бути прийнята в якості доказів про цільове використання інвестицій, і на цій підставі не надає позивачу пільги по податку на прибуток. При цьому він послався на те, що рельси та комбайн проходческий не використовувались при будівництві житлового будинку. На його думку пільга безпідставно була надана Укрспецвагону. Однак ці посилання не були підтверджені належними доказами.
Належність доказів –це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі лише потрібних і достатніх доказів. З метою встановлення фактичних обставин справи колегією суддів справа неодноразово відкладалась та надавалась можливість сторонам та учасника процесу представити необхідні належні докази щодо цільового використання інвестицій. Проте витребуваних судом документів апелянтом так надано і не було. Зокрема не було надано документального підтвердження з посиланням на первинні документи, правомірності своїх висновків зроблених в ході перевірки щодо використання в якості інвестицій на спорудження житлового будинку одного і того ж комбайна проходческого ВАТ «Ясинуватський машинобудівельний завод»(далі-ВАТ «ЯМЗ») і отримання ним пільги з податку на прибуток.
Таким чином висновок Інспекції, посилаючись на хронологію послідовності руху комбайна про те, що в якості інвестицій внесений позивачем і ВАТ «ЯМЗ»один і той же комбайн є необгрунтованим.
Крім того згідно Довідок ГУВВ МВС про обсяги здійснення інвестицій на будівництво житла для військовослужбовців за 2002 р. та період з 01.07.97 по 31.12.02 р.р. такого підприємства інвестора, як ВАТ «ЯМЗ»в переліку немає.
Будь-яких заяв або клопотань про витребування додаткових доказів у відповідності до ст. 69 КАС України відповідачем суду не подавалось.
Оцінюючи встановлені судом фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на виконання умов договору від 27.03.02 р. № 335 ГУВВ МВС передало підряднику АТЗТ „Куряжський домобудівельний комплекс» матеріальні цінності, що залучаються для будівництва житла військовослужбовцям по вул. Кривомазова, 14. Вказані зобов*язання виникли на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства України.
Так п.22.3 ст. 22 «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі-Закон) передбачає, що у разі здійснення платником податку інвестування будівництва шляхом передачі матеріальних активів його податкове зобов*язання зменшується на суму вартості таких активів за цінами і процедурою , що визначаються Методологією, у сумі яка не не перевищує розмір податкового зобов*язання, нарахованого протягом звітного періоду, в якому здійснювалося інвестування. Підставою для зарахування суми інвестицій у зменшення податкового зобов*язання інвестора-платника податку на прибуток є документи передбачені п. 13 Методології, зокрема довідки про надання інвестицій та цільове використання інвестицій на спорудження житлових будинків.
Довідка № 499 за грудень 2002 р. була видана замовником інвестору після фактичної передачі інвестицій в порядку пайової участі –АТЗТ «Куряжський домобудівельний комплекс» і є доказом того, що ГУВВ МВС надані інвестиції використало саме на будівництво житла військовослужбовцям та членам їх сімей, а не залишило їх у себе або використав на інші цілі. Доказом достовірності наведених у довідці даних є факт приймання-передачі матеріальних активів, згідно якого ГУВВ МВС на підставі договору від 27.03.02 р. № 335 передало, а АТЗТ „Куряжський домобудівельний комплекс" прийняло матеріальні цінності.
Таким чином після передачі в якості інвестицій матеріальних активів та отримавши документи, передбачені п. 13 Методології, Укрспецвагон отримало право на зменшення податкового зобов*язання на суму вартості переданих активів, а саме було зменшено податкові зобов*язання по декларації про прибуток підприємства за 4 квартал 2002 р. на суму вартості переданих матеріальних активів на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей у сумі 2 199 410 грн. в межах нарахованого податкового зобов*язання, але не більше фактично отриманого прибутку звітноо періоду.
Як зазначено в п. 13 Методології однією з підстав для зарахування суми інвестицій у зменшення податкового зобов*язання є договір щодо обміну наявних активів на необхідні будівельні матеріали (у разі потреби), а абз. 3 п. 14 передбачено, що активи передані інвесторами, можуть обмінюватись на інші активи, необхідні для будівництва за договорами, укладеними замовниками і підрядними організаціями (уповноваженими ними особами) з іншими організаціями.
Однак вищевказані норми не вказують на обов*язковість укладення договору на обмін переданих активів. Замовник і підрядна організація тільки у разі потреби укладають договори обміну активів. Тому такої угоди не було надано.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ні Укрспецвагон ні ГУВВ МВС не порушили вимог законодавства про пільгове оподаткування і що дані про надання та цільове використання інвестицій на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, на підставі яких зменшуються податкові зобов*язання є достовірними.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що позивач правомірно зменшив податкове зобов*язання по декларації про прибуток підприємства за 4-й квартал 2002 р. на суму вартості матеріальних активів у зв*язку з передачею їх в якості інвестицій протягом звітного (податкового ) періоду, в якому здійснювалося інвестування і в зв*язку з цим жодних підстав для збільшення сум податку за відповідний період немає.
Приймаючи до уваги те, що активи передані інвесторами можуть обмінюватися на інші активи, необхідні для будівництва за договорами, укладеними замовником і підрядними організаціями (уповноваженими ними особами) з іншими організаціями і ці особи укладають договори обміну активів тільки у разі потреби ( п. 13 Методології) слід зазначити, що такі дії не покладаються на позивача, а на інших осіб. У відповідності до ч. 1 ст. 19 Конституції України ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. За таких обставин, покладення відповідальності на позивача за дії (бездіяльність) інших осіб протирічить загальним принципам права –настання юридичної відповідальності тільки за умови винних дій (бездіяльності).
Під час розгляду апеляційної скарги Інспекція звернулась з клопотанням залучити в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - АТЗТ „Куряжський домобудівельний комплекс". Колегією суддів клопотання залишено без задоволення на підстві п. 2 ст. 53, оскільки Інспекція просила залучити вказану особу з метою ідентифікації комбайну проходческого КСП-32, але не обгрунтувала яким чином рішення може вплинути на її права, свободи, інтереси та обов*язки.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно з*ясуванні обставин, що мають значення для справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови господарського суду Харківської області від 22.05.2006 року відсутні. Відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції залишається без змін.
Керуючись п. 2 ст. 53, ст. ст. 195, 196, п.1 ст. 198, 200, 206, 209, 211, 212, 254, КАС України, колегія суддів апеляційного суду, одностайно, -
ухвалила:
Клопотання Лозівської Об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області про залучення АТЗТ «Куряжський ДСК»в якості третьої особи залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Лозівської Об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.
Постанову господарського суду господарського суду Харківської області від 22.05.2006 р. по адміністративній справі № АС-41/18-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В. Гончар
Суддя В.Я.Погребняк
Суддя О.А.Істоміна