Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" жовтня 2006 р. Справа № 55/194-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Безлепкіній І.П.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д" - Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків (вх. № 3075 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 31.07.06 р. по справі № 55/194-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб", с. Нижня Сироватка
до Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д" - Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків
про стягнення 44 075,57 грн., -
встановила:
У червні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 36 440,63 грн., 7 116,42 грн. інфляційних та річних у розмірі 518,52 грн., мотивуючи тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 198/2005-ПС3 від 27.10.2005р. щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару.
В процесі розгляду справи позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 36 440,63 грн. основного боргу, 1 854,22 грн. індексу інфляції, 518,52 грн. – 3% річних, в решті заявленої вимоги щодо стягнення індексу інфляції в сумі 5 262,20 грн. позивач відмовився.
Рішенням господарського суду Харківської області від 31.07.2006 р. у справі № 55/194-06 (суддя Гребенюк Н.В.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з НВФ «Сінтал’Д» ТОВ на користь ТОВ «Хлібороб» 36 440,63 грн. основного боргу, 518,52 грн. – 3% річних, 1 854,22 грн. індексу інфляції, 388,12 грн. державного мита, 103,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову провадження у справі припинено.
Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, річних та індексу інфляції обґрунтовані та правомірні, оскільки підтверджені належними доказами по справі та відповідають нормам чинного законодавства. Натомість відповідач не надав жодного документу, який би спростовував наявність боргу перед позивачем за спірним договором.
Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2006 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки воно прийняте з порушенням норм процесуального права та при неповному з’ясуванні всіх обставин справи, посилаючись на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду першої інстанції, а позивач не обґрунтував свої вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
17.10.2006р. позивач та відповідач в судове засідання не з’явились, про причини неявки не попередили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи.
Колегія суддів, враховуючи, що сторони якісь інших документів ніж ті, що знаходяться у справі до суду не надали, а в її матеріалах достатньо доказів для вирішення господарського спору по суті, вважає за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2006р. без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 27.10.2005р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 198/2005-ПС3, у відповідності до умов якого позивач зобов’язався передати майно, товар у власність відповідача, а останній, в свою чергу, зобов’язався прийняти товар та сплатити за нього встановлену цим договором грошову суму.
Згідно п. 11 Договору сторонами визначено порядок розрахунків, а саме розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця на умовах попередньої оплати.
На виконання умов вказаного договору позивач 31.10.2005р. здійснив поставку відповідачу 379,626 тон цукрового буряку на загальну суму 79 721,46 грн., що підтверджується накладною № 48 від 31.10.2005р. та накладною № 80 від 14.11.2005р. та надав автотранспортні послуги на суму 519,17 грн., які передбачені сторонами п. 14 Договору, а саме: транспортні витрати продавця по доставці (транспортуванню) товару на бурякоприймальний пункт покупця відшкодовується покупцем. Відповідач на підставі довіреності ЯЛД № 634996 від 31.10.2005р. товар отримав, проте оплату здійснив частково, перерахувавши відповідачу 30 000,00 грн.
29.11.2005р. сторонами підписано акт звірки розрахунків, з якого вбачається, що згідно бухгалтерського обліку заборгованість відповідача перед позивачем станом на 29.11.2005р. складає 50 240,69 грн. (а.с. 24).
Позивач, відповідно до ст. 530 ЦК України, направив на адресу відповідача вимогу № 6 від 19.01.2006 р. з вимогою погасити борг.
01.02.2006р. відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 13 800,00 грн., що підтверджується належно засвідченою копією витягу банку, в призначенні платежу якого вказано: оплата за цукровий буряк по договору № 198/2005-ПС3 від 27.10.2005р. (а.с. 25).
06.05.2006р. позивач надіслав на адресу відповідача повторну претензію з вимогою сплатити основний борг у сумі 36 4403 грн. з урахуванням річних та індексу інфляції (а.с. 14).
Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у 7-денний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Однак відповідач відповіді на претензію не надав, факт отримання продукції ним не спростовується, доказів сплати боргу не представив, а за таких обставин, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, позовні вимоги позивача в сумі 36 4403 грн. основного боргу є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 518,52 грн. – 3% річних, 1 854,22 грн. індексу інфляції, є правомірними та обґрунтованими, оскільки підтверджуються матеріалами справи та відповідають чинному законодавству, а тому колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України правомірно стягнув з відповідача нараховані позивачем річні та інфляційні.
Таким чином, колегія суддів, погоджуючись з висновками господарського суду, вважає позовні вимоги про стягнення 36 440,63 грн. основного боргу, 518,52 грн. – 3% річних, 1 854,22 грн. індексу інфляції є обґрунтованими, законними, підтвердженими належними доказами по справі та такими, що підлягають задоволенню, а посилання відповідача в апеляційній скарзі на недоведеність позивачем правомірності вимог стосовно стягнення індексу інфляції згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є безпідставним та таким, що спростовується вищевикладеним.
Колегією суддів не береться до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на факт його неповідомлення про час та місце слухання справи в суді першої інстанції, оскільки матеріали справи свідчать про те, що позивачем надіслано на адресу відповідача позовну заяву, та як належний доказ її відправки надано до справи поштовий чек (а.с.5, 34), крім того в матеріалах справи знаходяться повідомлення про вручення відповідачу ухвали місцевого господарського суду (а.с.17), а зазначена в повідомленні адреса відповідача повністю відповідає його фактичній адресі, зазначеній в самій апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак, відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді належних доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, а його посилання в апеляційній скарзі на порушення місцевим господарським судом під час вирішення справи норм процесуального права є безпідставним та не можуть бути підставою для скасування рішення.
Приймаючи до уваги вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що заперечення відповідача позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і чинному законодавству, тому рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2006 року по справі №55/194-06 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарськогосуду Харківської області від 31.07.2006 року по справі № 55/194-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді