Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-27/243-06 Суддя –Мамалуй О.О.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Твердохліб А.Ф.
17 жовтня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Твердохліба А.Ф.
при секретарі –Кобзевій Л.О.
за участю представників сторін:
позивача –предст. Мельник С.О. (дов. від 03.03.06 р.)
відповідача – не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 3017Х/2-5) Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми «Прогрес»на постанову господарського суду Харківської області від 05.07.2006 р. по адміністративній справі № АС-27/243-06
за позовом ПСП Агрофірма «Прогрес», с. Ліговка, Харківська область
до ДПА у Харківській області
про визнання нечинними рішень
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати недійсним рішення відповідача - № 227/10/25-010 від 25.01.2006 р. та № 446/10/25-010 від 08.02.2006 р., як такі, що не відповідають вимогам закону.
Постановою господарського суду Харківської області від 05.07.2006 р. в позові відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з постановою господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якому просив скасувати постанову господарського суду Харківської області від 05.07.2006 р. та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовував тим, що господарським судом при винесенні оскаржуваної постанови порушено п. 3 ст. 163 КАС України, а саме судом в мотивувальній частині судового рішення не зазначено встановлені обставини із посиланням на докази, а також не зазначено мотивів неврахування окремих доказів. Зокрема, господарським судом не вказано мотиви відмови у прийнятті доказу позивача, про те, що отриманий від ЗАТ «Цукрове»цукор у кількості 60 тон є продукцією власного виробництва –частиною цукрового буряка, яку ЗАТ «Цукрове»переробило як давальчиська сировина і який у подальшому було видано робітникам позивача натурою в рахунок заробітної плати відповідно до норм Закону України «Про заробітню плату». У зв’язку з чим, ніяких валових витрат на придбання цукру і валових доходів на реалізацію цього цукру у позивача не виникало. На його думку він не повинен був сплачувати 5241,00 грн. на прибуток і 2790,50 грн. штрафних санкцій за неподання декларації по податку на прибуток. Крім того, апелянт вважає, що господарським судом порушено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України по забезпеченню своєчасності виплати заробітної плати», ст. 15 Закону України «Про заробітну плату»і п. 3 ст. 1066 Цивільного Кодексу України.
У судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неотриманням відзиву на апеляційну скаргу, а також у зв’язку зі складністю справи, яку прийнято до розгляду судом першої інстанції ухвалою від 19.04.2006 р.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду розглянувши клопотання приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми «Прогрес», вважає, що оскільки клопотання позивача не підтверджено документально, заявлені обставини необґрунтовані, відсутність відзиву та представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому підстави для його задоволення відсутні. За таких обставин у задоволенні клопотання слід відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне.
Фахівцями Красноградстької МДПІ було проведено планову документальну перевірку приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми «Прогрес»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004 р. по 31.07.2005 р., про що складено акт № 354/23-104/04258155 від 20.09.2005 р. На підставі вказаного акту Красноградською МДПІ у Харківській області були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 04.10.05р. № 0000632301/0, № 0000642301/0 та № 0000622301/0.
Позивач в межах процедури адміністративного оскарження подав скарги на ці податкові повідомлення рішення.
По результатам розгляду цих скарг, відповідачем було ухвалене оскаржуване рішення № 227/10/25-010 від 25.01.2006р. (та рішення № 446/10/25-010 від і2.2006р., яким виправлялися помилки у рішенні від 25.01.2006р.).
Спірним рішенням було:
- скасовано податкового повідомлення-рішення Красноградської МДПІ від 04,10.2005 р. № 0000642301/0 в частині застосування штрафних санкцій за порушення порядку обігу готівки в сумі 300,00 грн. та в цій частині рішення Красноградської МДПІ від 29.11.2005 р. № 4266/25-029 про розгляд первинної скарги, в іншій частині вказані рішення залишено без змін;
- скасовано податкове повідомлення-рішення Красноградської МДПІ від 04.10.2005 р. № 0000622301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість та в цій частині рішення Красноградської МДПІ від 29.11.2003 р. № 4266/25-029, яке прийняте за результатами розгляду первинної скарги;
- скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.10.2005 р. № 00006323001/0 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 524,00 грн. відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед державними цільовими фондами»та в цій частині рішення Красноградської МДПІ від 29.11.2005 р. № 4266/25-029 прийняте за результатами розгляду первинної скарги, в іншій частині вказане рішення залишено без змін.
- донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 19205,00 горн. (основний платіж у сумі 16548,00 грн., штрафні санкції у сумі 2657,00 грн.)
- донараховує податкове зобов’язання з податку на прибуток (штрафні санкції) у загальному розмірі 2790,50 грн. (штрафні санкції) відповідно до п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед державними цільовими фондами»у сумі 170,00 грн., штрафні санкції відповідно до п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 вищезазначеного Закону у сумі 2620,50 грн.
Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000642301/0 від 04.11.2005 р. про застосування штрафу за порушення вимог «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні»встановлено наступне.
Актом перевірки від 20.09.2005 р. № 354/23-104/04258155 вказано про порушення позивачем положень розділу 2 пункту 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19.02.01 р. № 72 (далі за текстом - Положення). Згідно з актом перевірки позивач здійснював витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) на виплати, зв'язані з оплатою праці на загальну суму 30885 грн.
Відповідно до п.2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. № 72, в редакції, яка була чинною до 04.02.2005р. (відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637), готівкова виручка підприємств (підприємців), крім готівки, одержаної з банку та не використаної за призначенням, може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.
Згідно з Указом Президента України від 12.06.95р. № 436 "Про застосування -штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним Банком України, до них застосовуються фінансові санкції за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин - соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості - в розмірі здійснених виплат.
Вимоги Постанови Правління Національного банку України від 19.02.01р. №72 несуперечать Закону України «Про оплату праці», оскільки не забороняють оплату праці працівників в першочерговому порядку за рахунок коштів, одержаних з установ банків. Тому ДПА у Харківській області правомірно дійшла висновку, що в діяльності позивача наявне порушення вимог Положення, відповідальність за вчинене порушення передбачена чинним правовим актом і правильно застосована МДПІ.
У той же час, ДПА у Харківській області було встановлено зайве нарахування МДПІ штрафних санкції за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції робіт, послуг) на виплати, що пов'язані з оплатою праці за наявності податкової заборгованості, які були здійснені підприємством 05.02.05р. у сумі 300,00грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано і правомірно дійшов висновку про те, що висновок ДПА у Харківській області про необхідність скасування податкового повідомлення - рішення №0000642310/0 від 04.10.2005р. саме в частині застосування штрафних санкцій в сумі 300,00 грн. та скасування в цій частині рішення Красноградської МДПІ № 4266/25-029 від 29.11.2005р. є цілком правомірним.
Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000632301/0 від 06.10.2005 р. про нарахування податку на прибуток в розмірі 5765,00 грн. встановлено наступне.
Проведеною перевіркою зазначено, що позивач, в порушення п.4.1 ст.4 та п.п.5.2.1 л.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не визначав валові доходи та валові витрати за загальною декларацією, вказаної декларації з податку на прибуток до Красноградської МДПІ не надавав.
Обов'язок по здійсненню вказаних дій обумовлений тим, що позивач окрім основної діяльності, яка підлягає оподаткуванню за Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок»від 17.12.98 №320, здійснював реалізацію своїм працівникам в рахунок заробітної плати та в рахунок земельного паю мішків, солі та цукру, що були отримані ним від ЗАТ СГП «Цукрове».
Оскільки вказана продукція не є продукцією власного виробництва позивача, то суму витрат при придбанні цукру та мішків необхідно було включити до складу валових витрат, а при реалізації вказаної продукції - до складу валових доходів господарства за загальною декларацією по податку на прибуток. При цьому, позивач був зобов'язаний вести окремий облік фінансових результатів від такої діяльності.
Однак, всупереч п.7.20 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем окремого обліку фінансових результатів від інших видів господарської діяльності не здійснювалось. У зв'язку з наявністю вищезазначених порушень МДПІ було донараховано податок на прибуток за 2004 рік в сумі 5241,00грн.
Вказаний висновок МДПІ є правильним, з огляду на те, що згідно зі статтею 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998р. № 520, в редакції, яка була чинною у 2004 році, підприємства, які займаються іншими видами діяльності, крім сільськогосподарської, зазначеної у ст. 2, з метою оподаткування ведуть окремий облік фінансових результатів від інших видів господарської діяльності відповідно до пункту 7.20 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
При цьому, ДПА у Харківській області виходила з того, що загальні підстави визначення валового доходу та валових витрат встановлені ст.4 і ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Так, відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Згідно з п. 5.1, 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням межень, установлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.
Позивач ні під час процедури адміністративного оскарження, ні під час судового
розгляду справи не довів помилковості донарахування МДПІ податку на прибуток і
розмірі 5241,00грн., тому ДПА у Харківській області правомірно залишила вказане
нарахування без змін.
При винесенні рішення ДПА у Харківській області були також враховані приписи п.14.1 статті 14 та п. 16.4 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якими передбачено, що підприємства, основною діяльністю яких виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію про прибуток строки, визначені законом для річного податкового періоду, за формою, що встановлюється центральним податковим органом України, та сплачують податок на прибуток у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, за підсумками звітного податкового року та обставини не подачі Позивачем декларації з податку на прибуток до МДПІ.
Згідно з п.п.17.1.1 та 17.1.2 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку (п.п. 17.1.1 Закону).
У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, коли платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми врахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.п. 17.1.2 Закону).
При розгляді повторної скарги відповідачем обґрунтовано було встановлено, що Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області були застосовані до позивача штрафні санкції відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Але, оскільки позивач взагалі не надавав до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області податкові декларації по податку на прибуток, то до позивача повинні бути застосовані штрафні санкції відповідно до п.п. 17.1. та 17.2 п.17.1 ст.17 вищезазначеного Закону у сумі 2790,50грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано і правомірно дійшов висновку про те, що скасування відповідачем податкового повідомлення - рішення від 04.10.2005р № 0000632302/0 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 524,00 грн. та донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток (штрафних санкцій) у загальному розмірі 2790,50 грн. є правомірним.
Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000622301/0 від 04.10.2005 р. про донарахування податку на додану вартість в загальному розмірі 19205,00 грн. встановлено наступне.
В акті перевірки від 20.09.2005р. №354/23-104/04258155 вказано, що позивач звітував до Красноградської МДПІ за трьома податковими деклараціями з податку на додану вартість, а саме:
Декларація № 1 (спеціальна), в якій відображаються податкові зобов'язання і податковий кредит по операціях з продажу молока, худоби (крім операцій з продажу молока та м’яса в живій вазі на переробні підприємства), птиці, вовни (розрахунки з бюджетам по цій декларації не здійснюється, декларація надається за скорченою формою).
Декларація № 2 (спеціальна) за результатами операцій по реалізації продукції, товарів, (робіт, послуг) власного виробництва, крім молока, м'яса (в т.ч. молока і м'яса в живій вазі, реалізованих переробним підприємствам), птиці, шерсті і крім операцій по реалізації підакцизних товарів (розрахунки з бюджетом по цій декларації не здійснюються, декларація надається за скороченою формою).
Декларація № 3 за результатами операцій по реалізованій продукції не власного виробництва (придбані товарно-матеріальні цінності), операцій по продажу
молока і м'яса в живій вазі переробним підприємствам і операцій по реалізації здійснюються підакцизних товарів (декларація подається за повною формою і за цією декларацією здійснюються розрахунки з бюджетом).
Згідно з актом перевірки позивач, в порушення п.3.1 ст. З, п.4.1 ст.4 та п.11.29 -.29 Закону України "Про податок на додану вартість", не включив до податкових зобов'язань загальної декларації суму реалізації продукції не власного виробництва (мішки, сіль, цукор). В результаті вказаного позивач занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 30139,56 грн. Також перевіркою було встановлено, що позивач не включав до податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ з понесених витрат при придбанні продукції не власного виробництва (цукру, мішків). В результаті зазначеного позивач занизив податковий кредит у сумі 24826,00 грн. З огляду на викладені порушення законів про оподаткування МДПІ зробила висновок про донарахування суми податку на додану вартість у сумі 5314,00 грн. Правильність вказаного висновку МДПІ не була спростована позивачем.
Окрім того, в акті перевірки зазначено, що в порушення п.п. 11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. № 271 "Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" позивач за період 01.07.2004р. по 31.07.2005р. не перерахував на спецрахунок суму 11234 грн., на підставі чого вказана сума підлягає стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.
Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" суб'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю). База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Відповідно до п. 11.29 ст.29 Закону України "Про податок на додану вартість" до 1 січня 2004 року зупинити дію п. 7.7 ст. 7, п. 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками залежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету в безпідставному порядку.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок акумуляції використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" від 26.02.99р. № 271, залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок означені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.
Залишок коштів на окремому рахунку в кінці року вилученню до бюджету не підлягає і використовується сільськогосподарськими товаровиробниками на зазначені цілі в наступному році, а починаючи з 1 березня 2005 р. перераховується з державного бюджету. Спрямуванню до державного бюджету підлягають також кошти, які у період до 1 березня 2005 р. не були перераховані на окремий рахунок (незалежно від причини).
При розгляді повторної скарги відповідачем було правомірно встановлено, що Красноградською МДПІ сума не перерахованого позивачем на спецрахунок ПДВ у розмірі 11234 грн. при складанні податкового повідомлення-рішення від 04.10.05р. № 0000622301/0 була включена до штрафних санкцій, тоді як необхідно її включити до податкового зобов'язання за основним платежем.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що відповідач обґрунтовано прийняв рішення про скасування податкового повідомлення-рішення №0000622301/0 від 04.10.2005р. і донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 19205,00грн. (з них податок - 16548,00грн., штраф - 2657,00грн.).
Отже, з урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову у позові.
За таких обставин, постанову господарського суду Харківської області від 05.07.06 р. по справі № АС-27/243-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством, заперечення викладенні апелянтом є необґрунтованими, через що відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Харківської області по даній справі залишається без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно,-
ухвалила:
У задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи Приватному сільськогосподарському підприємству Агрофірма «Прогрес»відмовити.
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 05.07.2006р. по адміністративній справі № АС-27/243-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Олійник В.Ф.
Суддя Кравець Т.В.
Суддя Твердохліб А.Ф.