Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 116/4043/13-ц

Провадження № 2/116/1982/13

18.10.2013 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого, суддіДокучаєвої В.Ю.,

при секретаріБескидевич І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013р. позивачка звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що передала відповідачці грошові кошти в сумі 5000 доларів в рахунок того, що ОСОБА_4 повинна була підготовити пакет документів для передання в оренду ОСОБА_3 приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Однак оскільки протягом певного часу весь пакет документів так і не був підготовлений, позивачка звернулась до ОСОБА_4 щод повернення коштів. Оскільки до теперішнього часу грошові кошти в сумі 5000 доларів США відповідачкою не повернуто, просить стягнути 40600грн. (за офіційним курсом НБУ), відсотки за користування чужими коштами в розмірі 371,51грн., 2000грн. витрат на правову допомогу та судові витрати в сумі 429,37грн.

Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягала, пояснивши, що ОСОБА_3 дала ОСОБА_4 5000доларів США в якості плати за те, що остання підготує необхідні документи для укладення договору оренди приміщення по АДРЕСА_1 з Сімферопольською міською радою. Оскільки договір оренди до теперішнього часу не укладено, просить стягнути з ОСОБА_4 суму боргу 40600грн., 371,51грн. - відсотки та 2000грн., витрачені на правову допомогу.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала частково, пояснивши, що підприємство, на якому ОСОБА_4 була директором орендувало приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходилось в комунальній власності у музичній установі. Оскільки потреба в оренді зазначеного приміщення минула, ОСОБА_4 домовилась з ОСОБА_3, що вона відмовиться від оренди приміщення і допоможе позивачці оформити через виконком Сімферопольської міської ради всі необхідні документи, а ОСОБА_3 сплатить за її послуги відповідну суму коштів. На виконання взятих на себе зобов'язань, ОСОБА_4 взяла у позивачки 5000 доларів США, однак виконати виконати все необхідне не змогла з причини того, що ОСОБА_3 не здійснила оцінку приміщення. Враховуючи зазначене, ОСОБА_4погоджується з тим, що винна ОСОБА_3 суму 5000 доларів США, однак за офіційним курсом НБУ на час винесення рішення. Щодо стягнення з відповідачки відсотків в розмірі 371,51грн. та 2000грн. витрат на правову допомогу представник відповідачки заперечувала.

Матеріалами справи та наданими доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до розписки від 04.02.2013р. ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 5000доларів США /а. с. 6/.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зміст та направленість названої норми процесуального закону вказує на те, що судовому захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право особи, яка звернулася до суду.

Згідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК Україну, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами, які беруть участь у справі і інших осіб, доказів.

Як встановлено в судовому засіданні і не заперечувалось представниками сторін у справі, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 існувала домовленість, відповідно до якої ОСОБА_3 передала відповідачці грошові кошти в сумі 5000доларів США, а остання зобов'язалась допомогти позивачці в оформленні пакету документів для придбання приміщення по АДРЕСА_1 в оренду і укладенні договору з Сімферопольською міською радою.

Судом встановлено, що на час розгляду справи в суді договір між ОСОБА_3 та Сімферопольською міською радою по оренді приміщення по АДРЕСА_1 так і не укладений.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, а одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов зобов'язання згідно зі ст. 525 ЦК України не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, вимоги позивачки про стягнення 5000 доларів США є доведеними, обґрунтованими, заснованими на законі і підлягають задоволенню, а стягненню з ОСОБА_4 підлягає сума 39965 гривень (1 долар дорівнює 7,993 гривень по курсу НБУ на день ухвалення рішення).

Частиною 2 статею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки ані домовленістю сторін, ані в розписці від 04.02.2013р., строк виконання зобов'язання не визначений, ОСОБА_4 не вважається такою, що прострочила виконання зобов'язання, і позовні вимоги про стягнення відсотків в розмірі 371,51грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Виходячи з аналізу ст. ст. 84 та 88 ЦПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

У матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про те, що ОСОБА_5, яка зазначена в Договорі про здійснення юридичних послуг від 01.02.2013р. як Адвокат, котрій позивачка відповідно до квитанції від 04.06.2013р. сплатила 2 000 грн., є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги. Тобто, у справі відсутнє свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_5

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і зазначено, що граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Позивачкою не надано розрахунку витрат на правову допомогу та не враховано положення постанови Кабінету Міністрів України щодо граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу .

Таким чином, сплачені позивачкою витрати на суму 2000грн. відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідачки суму судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 39965 грн. та судові витрати по справі в сумі 229,40грн., а всього 40194,40 грн.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Докучаєва В.Ю.

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013р. позивачка звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що передала відповідачці грошові кошти в сумі 5000 доларів в рахунок того, що ОСОБА_4 повинна була підготовити пакет документів для передання в оренду ОСОБА_3 приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Однак оскільки протягом певного часу весь пакет документів так і не був підготовлений, позивачка звернулась до ОСОБА_4 щод повернення коштів. Оскільки до теперішнього часу грошові кошти в сумі 5000 доларів США відповідачкою не повернуто, просить стягнути 40600грн. (за офіційним курсом НБУ), відсотки за користування чужими коштами в розмірі 371,51грн., 2000грн. витрат на правову допомогу та судові витрати в сумі 429,37грн.

Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягала, пояснивши, що ОСОБА_3 дала ОСОБА_4 5000доларів США в якості плати за те, що остання підготує необхідні документи для укладення договору оренди приміщення по АДРЕСА_1 з Сімферопольською міською радою. Оскільки договір оренди до теперішнього часу не укладено, просить стягнути з ОСОБА_4 суму боргу 40600грн., 371,51грн. - відсотки та 2000грн., витрачені на правову допомогу.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала частково, пояснивши, що підприємство, на якому ОСОБА_4 була директором орендувало приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходилось в комунальній власності у музичній установі. Оскільки потреба в оренді зазначеного приміщення минула, ОСОБА_4 домовилась з ОСОБА_3, що вона відмовиться від оренди приміщення і допоможе позивачці оформити через виконком Сімферопольської міської ради всі необхідні документи, а ОСОБА_3 сплатить за її послуги відповідну суму коштів. На виконання взятих на себе зобов'язань, ОСОБА_4 взяла у позивачки 5000 доларів США, однак виконати виконати все необхідне не змогла з причини того, що ОСОБА_3 не здійснила оцінку приміщення. Враховуючи зазначене, ОСОБА_4погоджується з тим, що винна ОСОБА_3 суму 5000 доларів США, однак за офіційним курсом НБУ на час винесення рішення. Щодо стягнення з відповідачки відсотків в розмірі 371,51грн. та 2000грн. витрат на правову допомогу представник відповідачки заперечувала.

Матеріалами справи та наданими доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до розписки від 04.02.2013р. ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 5000доларів США /а. с. 6/.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зміст та направленість названої норми процесуального закону вказує на те, що судовому захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право особи, яка звернулася до суду.

Згідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК Україну, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами, які беруть участь у справі і інших осіб, доказів.

Як встановлено в судовому засіданні і не заперечувалось представниками сторін у справі, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 існувала домовленість, відповідно до якої ОСОБА_3 передала відповідачці грошові кошти в сумі 5000доларів США, а остання зобов'язалась допомогти позивачці в оформленні пакету документів для придбання приміщення по АДРЕСА_1 в оренду і укладенні договору з Сімферопольською міською радою.

Судом встановлено, що на час розгляду справи в суді договір між ОСОБА_3 та Сімферопольською міською радою по оренді приміщення по АДРЕСА_1 так і не укладений.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, а одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов зобов'язання згідно зі ст. 525 ЦК України не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, вимоги позивачки про стягнення 5000 доларів США є доведеними, обґрунтованими, заснованими на законі і підлягають задоволенню, а стягненню з ОСОБА_4 підлягає сума 39965 гривень (1 долар дорівнює 7,993 гривень по курсу НБУ на день ухвалення рішення).

Частиною 2 статею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки ані домовленістю сторін, ані в розписці від 04.02.2013р., строк виконання зобов'язання не визначений, ОСОБА_4 не вважається такою, що прострочила виконання зобов'язання, і позовні вимоги про стягнення відсотків в розмірі 371,51грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Виходячи з аналізу ст. ст. 84 та 88 ЦПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

У матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про те, що ОСОБА_5, яка зазначена в Договорі про здійснення юридичних послуг від 01.02.2013р. як Адвокат, котрій позивачка відповідно до квитанції від 04.06.2013р. сплатила 2 000 грн., є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги. Тобто, у справі відсутнє свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_5

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і зазначено, що граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Позивачкою не надано розрахунку витрат на правову допомогу та не враховано положення постанови Кабінету Міністрів України щодо граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу .

Таким чином, сплачені позивачкою витрати на суму 2000грн. відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідачки суму судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 39965 грн. та судові витрати по справі в сумі 229,40грн., а всього 40194,40 грн.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Докучаєва В.Ю.