ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 жовтня 2013 рокуСправа №827/1515/13-а
Окружній адміністративний суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Гавури О.В.,
при секретарі - Плаксіній О.С.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 22.06.2013,
представника третьої особи - Козлова Олександра Миколайовича, посвідчення водія НОМЕР_1 від 20.09.2002, довідка № 16-364-2271, ОК "ДБТ «Благодар»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Севастопольської міської Ради, Головного управління Держземагентства у м. Севастополі, Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі, третя особа: Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельне товариство «Благодар», про скасування рішення та визнання неправомірною бездіяльності,
ВСТАНОВИВ:
06.06.2013 ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської Ради, Головного управління Держземагенства у м. Севастополі, Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі, в якому просили:
- скасувати рішення Севастопольської міської Ради «Про надання згоди ОК «ДСТ «Благодар» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,60 га в районі Фіолентовського шосе, який витребується громадянами-членами ОК «ДСТ «Благодар» для індивідуального дачного будівництва» № 9796 від 10 березня 2010 року;
- визнати неправомірною бездіяльність Севастопольської міської Ради, Головного управління Держземагенства в м. Севастополі, Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі, в частині ненадання відповіді на звернення від 29 жовтня 2012 року в строк передбачений законодавством.
Позивачі вважають, що оскарженим рішенням Севастопольська міська Рада порушила права громадян України, що мають пріоритетне право на отримання землі, оскільки вказане рішення відповідача винесено без урахувань раніше ухваленого не скасованого рішення Виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів №11/737 від 08.09.1988. Крім того, при підготовці ОК «ДСТ «Благодар» матеріалів для отримання дозволу на розробку проекту землевідводу на цю земельну ділянку, ніхто з сусідніх садівничих товариств не погоджував (не підписував) межі ділянки. Вказана ОК «ДСТ «Благодар» площа земельної ділянки розміром в 1,6 га була взята зі звернення СТ «АФГАНЕЦЬ» в 2006 році, розрахована приблизно і не відповідає дійсності.
Позивачі вважають, що відповідачами при розгляді їх звернення від 20 жовтня 2012 року були порушені вимоги статей 16, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян».
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 08 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №827/1515/13-а, підготовче провадження по справі закінчене, справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25 червня 2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОК «Дачно-будівельне товариство «Благодар».
У судовому засіданні позивачі та їх представник на задоволенні позовних вимог наполягали у повному обсязі, з підстав викладених у позові.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання булі повідомлені належним чином.
Представник Севастопольської міської Ради надав письмові заперечення на позов, просив у задоволенні позову відмовити (арк. с. 98-102).
Представник Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, з позовними вимогами не погодився (арк. с. 219).
Представник третьої особи - ОК «Дачно-будівельне товариство «Благодар» в судовому засіданні проти позову заперечував, пояснивши, що обслуговуючий кооператив звернувся до компетентного органу для отримання дозволу на розробку проекту землевідводу вільної земельної ділянки, надавши необхідні матеріали, та отримав відповідне рішення Севастопольської міської Ради.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачів та представника третьої особи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997, № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.
Згідно приписів статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» Рада в межах своїх повноважень, приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів №11/737 від 09.08.1988 «Про надання земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям міста Севастополя під садівничі товариства» Нахімовському і Гагарінському райвійськкоматам була передана в постійне користування в районі мису Фіолент земельна ділянка площею 15 га.
У 1999 році СТ «АФГАНЕЦЬ» був отриманий Державний акт №852 на право постійного користування землею, розташованою за адресою: м. Севастополь, Гагарінський район, Юхаріна балка, загальною площею 9,0004 га, для ведення колективного садівництва.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОК «ДБТ «Благодар» в 2007 році звернувся до Севастопольської міської Ради для отримання дозволу на розробку проекту землевідводу вільної земельної ділянки, надавши матеріали вибору та погодження місця розташування земельної ділянки та позитивні висновки органів виконавчої влади, а саме:
- науковий висновок Відділу державної служби охорони культурної спадщини Управління культури і туризму СМДА № 10/3215-09 від 04.12.2009;
- висновок Севастопольської СЕС № 2207 від 08.12.2009 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову;
- науковий висновок Національного заповідника «Херсонес Таврійський» № 1950/09 від 07.10.2009;
- висновок Головного управління Держкомзему в м.Севастополі №03-417 від 16.06.2009;
- комплексний містобудівний висновок Управління містобудування та архітектури Севастопольської МДА № 3387/4-1 від 10.06.2008;
- акт вибору та погодження місця розташування земельної ділянки від 03.09.2007,
- викопіювання з Генерального плану м.Севастополя.
Відповідно до представлених матеріалів, запитувана земельна ділянка є вільною від зареєстрованих прав третіх осіб, а також від зареєстрованих прав третіх осіб на об'єкти нерухомого майна на даній земельній ділянці, про що свідчить висновок Головного управління Держкомзему в м.Севастополі за №03-417 від 16.06.2009.
Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, проектів землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч.6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, які зацікавлені в отриманні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів в межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання у відповідну районну Київську або Севастопольську міську державну адміністрацію або сільську, селищну, міську раду за місцезнаходженням земельної ділянки. В клопотанні вказується цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовані розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких вказується бажане місце розташування земельної ділянки.
Питання отримання земельних ділянок громадянами в межах норм, що встановлені статтею 121 Земельного кодексу України, врегульовані статтями 123 - 124 Земельного кодексу України.
Так, згідно з частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності по його відводу, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, письмове погодження землекористувача, засвідчене нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
В позовній заяві позивачі посилаються на рішення виконавчого комітету №11/737 від 09.08.1988 р. «Про надання земельних ділянок підприємства, установам та організаціям м.Севастополя під садівницькі товариства», згідно якого встановлено, що підприємствам та організаціям, при яких організуються садівницькі товариства, необхідно оформити відводи земельних ділянок у встановленому законом порядку.
Законодавчими нормами, які діяли на момент прийняття оскарженого рішення, передбачалось, що право на земельну ділянку, зокрема право користування, виникає виключно на підставі отримання землекористувачем державного акту. Іншої підстави виникнення права користування земельною ділянкою законодавством не передбачається.
Позивачі в своїй позовній заяві вказали, що до Державного акту №852 на право постійного користування земельною ділянкою площею 9,004 га, розташованій за адресою: м.Севастополь, Гагарінський район, Юхаріна Балка, не була включена земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землевідводу якої був наданий відповідачем ОК «ДБТ «Благодар».
В судовому засіданні представник позивачів пояснив, що неодноразово СТ «АФГАНЕЦЬ», на прохання членів СТ, які не встигли оформити своє право на земельні ділянки, зверталися до державних органів для оформлення прав на землі, які не ввійшли до вказаного Державного акту, на думку позивачів, помилково. Разом з тим, належних та допустимих доказів таких звернень суду не надано.
Крім того, самими позивачами визнано, що позивач бажає у майбутньому набути право на спірну земельну ділянку та здійснити його державну реєстрацію, оскільки державної реєстрації та будь-якого правовстановлюючого документу на право позивачів на спірну земельну ділянку на даний час - не існує.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що право користування позивачів спірною земельною ділянкою відсутнє.
Відсутність на даний час будь-якого права користування позивачами спірною земельною ділянкою - підтверджується відсутністю документів, які відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України посвідчують право на земельні ділянки.
Нормами діючого законодавства встановлено, що особа має право звернутися до суду на захист виключно існуючого права, оскільки тільки таке право, що існує, може бути порушеним, невизнаним або оспорюваним. Право особи, яке не існує на час звернення до суду, у тому числі таке, що особа лише передбачає набути у майбутньому - не може бути предметом захисту шляхом його визнання - за відсутністю предмета визнання.
Вищенаведене свідчить про те, що при прийнятті оскарженого вішення Севастопольська міська Рада діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства Україні кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Всупереч вказаній вимозі закону позивачі не надали будь-яких доказів, що свідчать про наявність у них відповідних прав власності або користування на спірну земельну ділянку.
Навпаки, відповідач виконав приписи норм частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства, надав усі документи, які враховувались ним під час прийняття рішення та навів його законність.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Севастопольська міська Рада, приймаючи оскаржене рішення, діяла в межах повноважень, з дотриманням норм діючого законодавства, породжуючи виключно земельні правовідносини, за відсутності будь-яких порушень права власності позивача на об'єкт нерухомості, правовстановлюючі документи на земельну ділянку під яким у позивача відсутні, тобто позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Що стосується позовної вимоги про визнання неправомірною бездіяльності Севастопольської міської Ради, Головного управління Держземагенства в м. Севастополі, Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі, в частині ненадання відповіді на звернення від 29 жовтня 2012 року в строк передбачений законодавством, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996, №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Стаття 19 зазначеного Закону визначає обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, відповідно до якої вони зобов'язані:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
- відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відповідно до статті 20 цього Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Судом встановлено, що позивачі 29 жовтня 2012 року письмово звернулися до прокуратури м. Севастополя з питання розподілу земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Севастополь, Гагарінський район, Юхаріна Балка, загальною площею близько 1,6 га, та проханням провести перевірку, викладених в заяві фактів, захисту прав членів ОК «СТ «АФГАНЕЦЬ».
Дана заява була направлена до Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі, про що позивачі не були повідомлені.
З листа Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі за вих.№1735/1/03-09-10 від 26 листопада 2012 року вбачається, що Інспекцією направлено запит до Головного управління Держземагентства у м. Севастополі.
Позивачі в зв'язку з неотриманням відповіді 08 лютого 2013 року звернулися до Генеральної прокуратури України зі скаргою на дії посадових осіб прокуратури м.Севастополя при розгляді первісного звернення.
20 лютого 2013 року Генеральною прокуратурою України скарга позивачів була скерована до прокуратури м.Севастополя та Державного земельного агентства України для організації перевірки та прийняття рішення відповідно до чинного законодавства.
Прокуратура м.Севастополя 04 березня 2013 року повторно направила заяву позивачів до Державної інспекції сільського господарства Україні в м. Севастополі, Держземагентство України 06 березня 2013 року направило заяву до Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі.
22 квітня 2013 року позивачів повідомлено про направлення повторно запитів до Головного управління Держземагентства у м. Севастополі та Севастопольської міської Ради щодо обставин, викладених у первісній заяві позивачів.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що належного розгляду та перевірки заяви позивачів 29 жовтня 2012 року, на час розгляду справи відповідачами не здійснено.
Відповідачі доказів надання відповіді на зазначене звернення ОСОБА_3, ОСОБА_4 суду не надали.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачами були порушені права та законні інтереси позивачів на отримання повної відповіді на їх звернення, тому позовні вимоги в цій частині позову слід задовольнити.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України наводить перелік способів захисту порушених прав, свобод чи інтересів та інших видів висновків суду по суті позовних вимог. При цьому даний перелік не є вичерпний, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто, спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що просить позивач у позовних вимогах.
Отже, суд може змінити чи уточнити формулювання позовних вимог, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з викладеним, з метою належного і повного захисту прав та інтересів позивачів, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Севастопольську міську Раду, Головне управління Держкомзему в м.Севастополі, Державну інспекцію сільського господарства в м.Севастополі розглянути заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 29 жовтня 2012 року та надати відповідь у встановлений чинним законодавством термін
Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні 23 жовтня 2013 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 КАС Україні, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Севастопольської міської Ради, Головного управління Держкомзему в м.Севастополі, Державної інспекції сільського господарства в м.Севастополі щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 29 жовтня 2012 року.
3. Зобов'язати Севастопольську міську Раду, Головне управління Держкомзему в м.Севастополі, Державну інспекцію сільського господарства в м.Севастополі розглянути заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 29 жовтня 2012 року та надати відповідь у встановлений чинним законодавством термін.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена у рядка і порядку, встановлені частинами першою, іншою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства Україні до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний рядків з дня отримання копії ухвали.
Постанова набирає законної сили після закінчення рядок на подачу апеляційної скарги.
Суддя О.В. Гавура