СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2013 року Справа № 919/431/13
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Дмитрієва В.Є.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
представник позивача, Концевой Костянтин Іванович, дов. №13 від 09.10.13, товариство з обмеженою відповідальністю "Преторія - Крим"
представник відповідача, Гуло Олег Анатолійович, дов. №281 від 23.04.13, фізична особа-підприємець Гвозденко Сергій Олександрович
3-тя особа, не з'явився, фізична особа-підприємець Кірпіченко Тетяна Іванівна
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Преторія - Крим" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Плієва Н.Г.) від 22 травня 2013 року у справі № 919/431/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Преторія - Крим" (вул. Трубаченка, 23А,Сімферополь,95048)
до фізичної особи-підприємця Гвозденко Сергія Олександровича (вул. Н. Краєвої, 3, кв.13,Севастополь,99000)
3-тя особа Фізична особа-підприємець Кірпіченко Тетяна Іванівна (вул. Трубаченко, 23а,Сімферополь,95000)
про стягнення заборгованості у розмірі 21000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22 травня 2013 року по справі №919/431/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Преторія - Крим" звернулось до суду з апеляційною скаргою, якою просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням керівництва суду від 14.08.2013 року суддю Рибну С.А. замінено на суддю Черткову І.В.
Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 року продовжений строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.
У судовому засіданні 23 жовтня 2013 року представники позивача та відповідача підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі, третя особа у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, ухвалою суду від 09 жовтня 2013 року.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Судовою колегію встановлено, що між ТОВ „Преторія -Крим" та фізичною особою-підприємцем Гвозденко Сергієм Олександровичем укладено усний договір на встановлення девяти одиниць тахографів на автомобілі, що належать відповідачу. Позивачем взяти на себе зобов'язання виконані у повному обсязі, проте відповідач відмовляється сплачувати виконані роботи та підписувати акти здачі-прийняття робіт.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та бов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з пунктом першим частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 202, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного Кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 Цивільного кодексу України, стаття 180 Господарського кодексу України).
Стаття 639 Цивільного кодексу України встановлює, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Позивач зазначає, що між ним та відповідачем було укладено договір в усній формі про надання послуг з встановлення тахографів на автомобілі.
Згідно із статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з положеннями статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
В якості доказів, у підтвердження господарських взаємовідносин між сторонами у справі позивачем надані суду замовлення-наряди від 23.05.2012 № з 1 по 9 в яких зазначені державні номери автомобілів, номери та вартість тахографів, а також вартість їх установки (а.с. 9-17), однак судом вказані документи не можуть бути прийняті в якості належних та допустимих доказів, оскільки з боку замовника замовлення-наряди відповідачем не підписані. Отже, доказів узгодження сторонами вартості тахографів та робіт за їх встановлення позивачем суду не надано.
Видаткова накладна № РН-0000015 від 23.05.2012 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) ОУ-0000082 також на приймаються судом в якості належних доказів, як такі, що не містять а ні підпису, а ні печатки відповідача (а.с. 32,33). Також матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем позивачу та отримання останнім рахунку-фактури № СФ-0000103 від 20.05.2012 на загальну суму 21000,00 грн (ас. 31).
Додані відповідачем до матеріалів справи копії протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 24.05.2012 (а.с. 18-26, 66) свідчать про існування договірних відносин між позивачем та третьою особою - ФОП ОСОБА_2 щодо робіт з калібрування, та жодним чином не підтверджують встановлення тахографів на автомобілі відповідача саме позивачем.
Також, суд першої інстанції правомірно встановив, що не є належними доказами у підтвердження надання послуг позивачем відповідачу з встановлення тахографів й накладна № 1 від 21.05.2012, яка свідчить про отримання тахографів від ТОВ „Преторія-Крим" в кількості дев'яти штук ОСОБА_6 (а.с.28), та рахунок фактура № 3 від 20.05.2012 і видаткова накладна № 3 від 21.05.2012 з яких вбачається придбання тахографів ТОВ „Преторія-Крим" у ФОП Кельдалиєва Л.Є. (а.с. 29, 30).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правомірних висновків, що позивачем не надано належних, допустимих та беззаперечних доказів у підтвердження надання відповідачу послуг з встановлення тахографів на загальну суму 21 000,00 грн., а тому позов правомірно не задоволений.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Преторія - Крим" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 22 травня 2013 року у справі №919/431/13 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді В.Є. Дмитрієв
І.В. Черткова
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Преторія - Крим" (вул. Трубаченка, 23А,Сімферополь,95048)
2. Фізична особа-підприємець Гвозденко Сергій Олександрович (вул. Н. Краєвої, 3, кв.13,Севастополь,99000)
3. Фізична особа-підприємець Кірпіченко Тетяна Іванівна (вул. Трубаченко, 23а,Сімферополь,95000)