РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 123/6338/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Долгополов А.М.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.
РІШЕННЯ
"21" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Горбань В.В.
СуддівПавловської І.Г., Шестакової Н.В.
При секретаріУсеїновій Н.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 в інтересах малолітньої ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа - Служба у справах дітей Київської районної ради м. Сімферополя, про встановлення способу участі у вихованні дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_8 в інтересах малолітньої ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа - виконавчий комітет Київської районної ради м. Сімферополя АР Крим, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, стягнення моральної шкоди у зв'язку з невиконанням рішення органу опіки та піклування, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 серпня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
11 червня 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8, третя особа - Служба у справах дітей Київської районної ради м. Сімферополя, про встановлення способу участі у вихованні дитини. Вимоги мотивовані тим, що від шлюбу з ОСОБА_8 у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_7. Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 25.05.2013 року шлюб між ними розірваний. Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30.05.2013 року з ОСОБА_8 стягнуто на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дочки ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісяця до повноліття дитини. Між позивачкою та відповідачем не досягнуто згоди щодо участі батька у спілкуванні та вихованні дитини. За заявою ОСОБА_8 комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Київської районної ради м. Сімферополя АР Крим від 29.05.2013 року визначено спосіб участі ОСОБА_8 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином: два рази на тиждень по суботам та неділям з 10-00 до 18-00 год., один раз у будній день /середу/ щотижня з 18-00 до 19-00 год. без присутності матері. З таким висновком позивачка не згодна, враховуючи вік дитини, характер роботи відповідача, а саме те, що він є військовослужбовцем, у нього ненормований робочий день, добові чергування, навчання, відрядження, а крім того, відповідач не має особистого житла, зареєстрований за адресою військової частини, тому, відповідно, дитячої кімнати не має. Також посилається на те, що відповідач неурівноважений, має запальний характер, схильний до агресії, має шкідливі звички. Враховуючи наведене, та уточнивши позовні вимоги в процесі розгляду справи, просить визначити спосіб участі батька ОСОБА_8 у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_7 шляхом систематичних побачень до досягнення дитиною 7 років один раз на тиждень: першу та третю суботу місяця з 10-00 год. до 12-00 год. за місцем проживання дитини або поза ним у присутності матері дитини ОСОБА_6; другу та четверту неділю місяця з 10-00 год. до 12-30 год. за місцем проживання дитини або поза ним у присутності матері ОСОБА_6; на день народження дочки ІНФОРМАЦІЯ_1 з 16-00 до 19-00 год. з правом знаходження у дитячих розважальних центрах міста Сімферополя; 31 грудня кожного року з 11-00 год. до 14-00 год. за місцем проживання дитини або поза ним у присутності матері дитини ОСОБА_6
Не погодившись з позовом, ОСОБА_8 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6, третя особа - виконавчий комітет Київської районної ради м. Сімферополя АР Крим, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, стягнення моральної шкоди у зв'язку з невиконанням рішення органу опіки та піклування.
Вимоги мотивовані тим, що він перебував з відповідачкою у шлюбі з 20.06.2009 року по 23.05.2013 року. Від шлюбу народилася дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вони сім'єю проживали в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1, яка належить на праві власності його матері. 17.02.2013 року ОСОБА_6 забрала дочку і пішла з місця їх проживання. З часом йому стало відомо, що вона проживає в квартирі, яка належить її прабабі. На час пред'явлення зустрічного позову, він проживає у домоволодінні АДРЕСА_2, який належить на праві власності батьку його матері. Зазначає, що неодноразово намагався побачитися зі своєю дочкою, але відповідачка чинила йому перешкоди, наміри зустрітися з дочкою закінчувалися бійками та нападом на нього з боку ОСОБА_6 та тещі. Після чого він звертався до КРУ «Бюро судово-медичної експертизи». В результаті між ним та ОСОБА_6 склалися вкрай неприязні стосунки, а тому він не може мати зустрічі з дочкою в присутності її матері та за місцем її проживання. Посилається на те, що має педагогічну освіту, здобув кваліфікацію практичного психолога, а тому розуміє як такі зустрічі впливають на психіку дитини. Зазначає, що у часи зустрічей, встановлених рішенням комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Київської районної ради м. Сімферополя АР Крим від 29.05.2013 року, він приїжджав до дитини, але відповідачка двері не відчинила і не дала можливості йому поспілкуватися з дитиною. Просить усунути перешкоди у спілкуванні з дочкою ОСОБА_7 та її вихованні, шляхом зобов'язання ОСОБА_6 надання йому можливості спілкування з дочкою кожну першу та третю суботу тижня з 10-00 год. до 18-00 год., кожну другу та четверту неділю тижня з 10-00 год. до 18-00 год. поза місцем проживання дитини, з відвідуванням дитини його місця проживання та без присутності матері, а також одного буднього дня /середу/ щотижня з 18-00 год. до 19-00 год. без присутності матері. Стягнути з ОСОБА_6 на його користь моральну шкоду у розмірі 2000 грн., а також витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 344,10 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 серпня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_8 задоволені частково. Зобов'язано ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_8 перешкоди у спілкуванні з дочкою ОСОБА_7. Визначено години зустрічі ОСОБА_8 з дочкою ОСОБА_7 поза межами її місця проживання з відвідуванням дитиною його місця проживання без присутності матері: кожну першу та третю суботу місяця з 10-00 до 18-00 годин, кожну другу та четверту неділю місяця з 10-00 до 18-00 годин. У задоволенні інших зустрічних позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення її позовних вимог та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, які мають суттєве значення для розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить рішення суду в частині відмови йому у задоволенні позову скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення його зустрічних позовних вимог в частині усунення перешкод у спілкуванні з дочкою ОСОБА_7 та її вихованні, зобов'язавши відповідачку ОСОБА_6 надати йому можливість спілкування з дочкою щотижня кожну середу з 18-00 до 19-00 год. поза місцем її проживання та без присутності матері, стягнути з відповідачки на його користь моральну шкоду у розмірі 2000 грн., а також судові витрати в сумі 344,10 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення в цій частині незаконне та необґрунтоване, постановлено по неповно з'ясованим обставинам.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення сторін та їх представників, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що права батька ОСОБА_8 на виховання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, порушуються матір'ю ОСОБА_6 При цьому визнав встановленим, що сторони пройшли досудовий порядок врегулювання спору, проте не досягли згоди, рішення органу опіки та піклування стосовно побачень батька з дитиною не виконується в добровільному порядку, тому вимоги ОСОБА_8 щодо встановлення судом режиму спілкування з дитиною в судовому порядку, є частково обґрунтованими.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі, від спільного проживання мають дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розлучення сторін проживає з матір'ю.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив, що між сторонами виникли правовідносини з приводу вирішення батьками питань щодо виховання дитини. Зазначені правовідносини регулюються вимогами ст.ст. 157- 159 СК України, на які правильно посилався суд першої інстанції при вирішенні даного спору.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дітей вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а той, з ким проживає дитина, не вправі перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.
У разі, якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі у вихованні дитини одного з батьків, який проживає окремо, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування (ч. 1 ст. 159, 158 та ст. 19 СК України), з участю батьків, виходячи з інтересів дитини.
Відповідно до ст. 159 СК України у випадках, коли один із батьків, з ким проживає дитина, не підкоряється рішенню органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Як убачається з матеріалів справи, після розірвання шлюбу між сторонами дочка залишилася проживати з матір'ю ОСОБА_6 Батько ОСОБА_8 намагається приймати участь у спілкуванні з дитиною, але відповідачка, з якою у нього складні стосунки після розлучення, перешкоджає йому в цьому. Рішенням органу опіки та піклування від 25.06.2013 року (а.с. 64) встановлено час та дні зустрічей батька з дочкою ОСОБА_7, а саме: два рази на місяць у суботу та два рази на місяць у неділю з 10-00 до 18-00 години та щотижня у середу з 18-00 до 19-00 години, без присутності матері. Але зазначене рішення органу опіки та піклування ОСОБА_6 не виконується, за рекомендацією органу опіки та піклування ОСОБА_8 звернувся до суду для вирішення цього питання.
Частиною 2 ст. 159 СК України передбачено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час його спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.
При розгляді справи суд першої інстанції відповідно до правил ст.ст. 157-159 СК України правильно виходив із того, що питання про участь позивача у вихованні дитини слід вирішити так, щоб це відповідало її інтересам.
При обранні способу участі батька у вихованні дочки, суд першої інстанції в повній мірі врахував положення ч. 2 ст. 159 СК України та дійшов обґрунтованого висновку, що зустрічі батька ОСОБА_8 з дитиною мають бути щотижневі, а саме: кожну першу та третю суботу місяця з 10-00 до 18-00 години та кожну другу та четверту неділю місяця з 10-00 до 18-00 години, поза межами проживання дитини, з відвідуванням дитиною місця проживання батька, без присутності матері, що фактично відповідає висновку органу опіки та піклування та його рішенню.
При розгляді справи ОСОБА_8 довів, що він як батько, після розірвання шлюбу не відмовився від дитини, але вільного спілкування не має і не намагався здійснювати своїх батьківських прав всупереч інтересам дитини. (ст. 157 СК України)
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
При вирішенні спору, судом першої інстанції не встановлено жодного випадку стосунків батька з дочкою, які б свідчили, що це суперечить інтересам малолітньої дитини.
Навпаки, образи та протиправна поведінка батьків між собою через розлучення не сприяють інтересам малолітньої дитини.
З урахуванням фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що саме в інтересах дитини обом батькам треба зробити все необхідне, щоб спілкування було спокійним і виваженим насамперед між собою у присутності дитини, яка має природну потребу і право спілкування з батьком.
Встановлюючи час спілкування батька з дитиною без присутності матері, суд першої інстанції виходив із характеру взаємовідносин сторін, які склалися після розлучення, тому дійшов правильного висновку, що зустрічі батька з дитиною в присутності матері можуть негативно вплинути на психіку дитини під час таких зустрічей, що в свою чергу не буде відповідатиме інтересам виховання малолітньої дитини.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду відносно відмови у визначенні зустрічей батька з дитиною щотижня в середу з 18-00 до 19-00 години, оскільки судом правильно зазначено, що спілкування батька з дочкою щотижнево є достатнім для дотримання інтересів дитини та її психічного розвитку з урахуванням її віку.
Що стосується висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів з ними погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам та вимогам закону.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_8 про стягнення понесених судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до вимог частини 1 статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно квитанцій № 175 та 177 від 21.06.2013 року позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_8 сплачено за подачу зустрічного позову судовий збір у розмірі 344 грн. 10 коп. (а.с. 55-56).
З зустрічної позовної заяви ОСОБА_8 вбачається, що він просив задовольнити його вимоги та стягнути з відповідачки ОСОБА_6 понесені ним судові витрати у зв'язку з оплатою судового збору в сумі 344 грн. 10 коп.
У засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_8 та його представник зазначили, що вони наполягали на задоволенні зустрічного позову в повному обсязі, зокрема, і про стягнення понесених позивачем за зустрічним позовом судових витрат.
Статтею 88 ЦПК України передбачено, що якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, оскільки вимоги ОСОБА_8 за зустрічним позовом задоволено частково, колегія суддів вважає, що відповідно до правил ст. 88 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених вимог, тобто в розмірі 172 грн. 05 коп.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення вимог.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та не дав оцінки її доказам про неправильну поведінку ОСОБА_8 до колишньої дружини та не взяв їх до уваги при обранні способу участі батька у вихованні дочки є безпідставними, оскільки окреме проживання одного з батьків не зменшує обсягу обов'язків та прав щодо дитини.
Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_6 на те, що при вирішенні спору, судом першої інстанції не взято до уваги вік дитини, стан її здоров'я, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки воно спростовується матеріалами справи. У засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_8 не заперечував, що з урахуванням стану здоров'я дочки він не позбавлений можливості надавати їй дієтичне харчування, а також виконувати денний розклад щодо відпочинку дитини.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_8 не має власного житла та належних умов для зустрічей з малолітньою дитиною, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема актом соціального інспектування № 1996 від 04.10.2013 року, зі змісту якого слідує, що ОСОБА_8 проживає в приватному будинку своїх батьків, який складається із 4 житлових кімнат.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не свідчать про безумовні підстави для скасування правильного по суті спору рішення суду, а тому не приймаються судовою колегією до уваги.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 про безпідставне позбавлення його права на спілкування з дитиною щотижнево у середу з 18-00 до 19-00 години, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначенні обставини були предметом оцінки та дослідження суду першої інстанції і в рішенні суду наведено переконливі доводі щодо недоцільності зустрічі батька з дитиною за зазначеним графіком.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_8 про доведеність вимог про спричинення йому моральної шкоди неправомірними діями ОСОБА_6, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_6 та часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_8 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення не має.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 серпня 2013 року в частині відмови у стягненні судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 172 грн. 05 коп.
В решті це ж рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Горбань В.В. Павловська І.Г. Шестакова Н.В.