Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" жовтня 2006 р. Справа № АС-16/231-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Супрунов І.Ю.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Підприємства райспоживспілки Кролевецького плодоовочевого консервного завод, м. Кролевець (вх. № 2588 С/3) на постанову господарського суду Сумської області від 05.06.06 р. по справі № АС-16/231-06
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі м. Кролевець
до Кролевецького плодоовочевого консервного заводу Кролевецької райспоживспілки м. Кролевець
про стягнення 18121,98 грн.
встановила:
У квітні 2006 року Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі м. Кролевець, Сумської області звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Підприємства райспоживспілки Кролевецького плодоовочевого консервного заводу, м. Кролевець, Сумської області про стягнення з останнього суми боргу в розмірі 18 121,98 грн., в тому числі: по фінансовим санкціям в розмірі 7 629,89 грн., пені в розмірі 10 492,09 грн.
Постановою господарського суду Сумської області від 05.06.2006 р. по справі № АС-16/231-06 (суддя Мойсеєнко В.М.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 7 629,89 грн. фінансових санкцій та 10 492,09 грн. пені.
Приймаючи оскаржувану постанову місцевий господарський суд виходив з того, що факт заборгованості відповідача в сумі 18 121,98 грн., у тому числі 7 629,89 грн. фінансових санкцій та 10 492,09 грн., повністю підтверджений матеріалами справи, зокрема, рішенням Управління Пенсійного фонду в Кролевецькому районі № 49 від 15.03.2006р., а заперечення відповідача є безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.
Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржувана постанова місцевого господарського суду є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з тим, що судом невірно досліджені докази, недоведені обставини, що мають значення для справи. При цьому відповідач, зокрема зазначає, що відповідні рішення начальника Управління Пенсійного фонду в Кролевецькому районі у встановленому порядку посадовим особам Підприємства райспоживспілки Кролевецького плодоовочевого консервного заводу врученні не були; скаржник вважає, що Управлінням пропущено строк позовної давності щодо нарахування фінансових санкцій та пені. Крім того, просив розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача в зв*язку з тим, що його підприємство не має можливості направити свого представника в судове засідання Харківського апеляційного господарського суду.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, але в судовому засіданні 10.10.2006р. його представник пояснив, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а постанову місцевого господарського суду – без змін.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши представника позивача, який просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови господарського суду Сумської області від 05.06.2006 р. –без змін, виходячи з наступних підстав.
По-перше, слід зазначити, що з 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV, статтею 15 якого визначено, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема роботодавці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону, обов*язки платників страхових внесків, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків визначається виключно Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону юридичні та фізичні особи, які обрали особливий спосіб оподаткування, є страхувальниками (роботодавцями) для осіб, які працюють у них на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідач є страхувальником відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону.
Частина 2 статті 17 Закону визначає обов'язки страхувальників, серед яких - обов'язок нарахування, обчислення і сплати в установлені строки та в повному обсязі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Також слід зазначити, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування повинен сплачуватись у порядку та строки, визначені Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати підприємствами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України №16-6 від 19.01.2001 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 998/6189 від 29.11.2001 р., а страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - у порядку та строки, визначені пунктом 1 статті 19, статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією "Про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.01.2004 р. за № 64/8663.
Відповідно до статті 20 Закону відповідач повинен самостійно обчислювати суму страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка зазначається в розрахунку страхових внесків у строки, що визначені пунктом 6 статті 20 Закону.
У разі, коли платник порушує порядок та строки розрахунків по трахових внесків із пенсійним фондом України, до нього застосовуються фінансові санкції, передбачені п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону.
Відповідно до зазначеної норми за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду накладається штраф залежно від строку затримки платежу у розмірі6
10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум – у разі затримки сплати у строк до 30 календрних днів виключно;
20 відсотків зазначених сум – у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
50 відсотків зазначених сум – у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Приймаючи оскаржувану постанову, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за яким встановив, що Пенсійним фондом України в Кролевецькому районі на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до відповідача застосовано фінансову санкцію у розмірі 7 629,00 грн. та нарахована пеня у сумі 10 492,09 грн., оскільки відповідачем з вересня 2002 року по лютий 2006 року порушувались строки сплати страхових внесків. Застосування фінансової санкції та нарахування пені було здійснено відповідно до п.п.9.3.2 п. 9 та п. 10 Інструкції та прийнято рішення від 15.03.2006р. № 49 Рішення було вручено під розписку посадовій особі відповідача. Відповідно до аб 2. ч. 13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пені та фінансових санкцій підлягають сплаті страхувальником протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного рішення, або в цей же строк страхувальник може оскаржити це рішення. Відповідач оскаржив рішення позивача, але рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 17-08/25 від 14.04.2006р. про результат розгляду скарги рішення управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі № 49 від 15.03.2006р. залишено без змін, а скаргу відповідача – без задоволення.
Отже, позивач надав, а господарський суд Сумської області належним чином дослідив та оцінив докази, які свідчать про те, що відповідачем порушувались строки сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з вересня 2002 року по лютий 2006 року.
Таким чином заборгованість відповідача в сумі 18 121,98 грн., в тому числі 7 629,89 грн. фінансових санкцій та 10 492,09 грн. пені повністю підтверджується матеріалами справи, а тому вимоги позивача обґрунтовані, та відповідають нормам чинного законодавства.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на сплив строку позовної давності щодо нарахування фінансових санкцій та пені є безпідставним, оскільки до даних правовідносин між сторонами по справі не застосовуються норми Господарського кодексу України, тобто вони не є господарськими правовідносинами, натомість порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування врегульований Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , а згідно ч. 15 ст. 106 Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог повністю відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятої по справі постанови відсутні, оскільки згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. А відповідно до частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, постанова господарського суду Сумської області від 05.06.2006 р. по справі № АС-16/231-06 прийнята без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування постанови, не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевказаним.
Керуючись статтями 86, 195, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Сумської області від 05.06.2006 р. по справі № АС-16/231-06 залишити без змін.
Роз`яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя
Судді