АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1617/1536/12
Номер провадження 22-ц/786/3617/2013 Головуючий у 1-й інстанції Сегет Я.С.
Доповідач Карпушин Г. Л.
У Х В А Л А
24 жовтня 2013 року м. Полтава
Суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області Карпушин Г.Л., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 грудня 2012 року по справі за позовом засновника і виконуючого обов'язки настоятеля Свято-Успенської релігійної громади Кременчуцької єпархії Української Православної церкви (с. Мехедівка, Лохвицького району) ОСОБА_3 до Благочинного Лохвицького району Полтавської єпархії Київського патріархату Української Православної церкви ОСОБА_4 та до ОСОБА_1 про поновлення права власності та усунення обмежень у його здійсненні, -
в с т а н о в и в :
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 грудня 2012 року позовну заяву ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.
Визнано незаконними дії ОСОБА_4 та ОСОБА_1, котрі безпідставно заволоділи рухомим і нерухомим майном, що належить на праві власності Свято-Успенській релігійній громаді УПЦ с. Мехедівка.
Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_4: повернути ключі діючому голові парафіяльної ради Свято-Успенської релігійної громади УПЦ ОСОБА_5 від приміщення церкви та житлового будинку, що розташовані на території Свято-Успенської релігійної громади УПЦ с. Мехедівка; передати по акту опису господарський інвентар та церковні предмети культу кошти, літературу, інше майно придбане Парафією, створене нею за власний кошт, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також набуте на інших законних підставах - голові парафіяльної влади Свято-Успенської релігійної громади УПЦ с. Мехедівка ОСОБА_5; не перешкоджати ОСОБА_3 як засновнику виконувати обов'язки настоятеля Свято-Успенської релігійної громади УПЦ с. Мехедівка протоієрею УПЦ щодо пастирського доручення з приводу організації церковно-приходського життя Свято-Успенській церкві с. Мехедівка, як це вимагає від нього Указ № 128 від 17.07.10 р., виданий єпископом Кременчуцьким та Лубенським Тихоном.
Не погодившись з рішенням місцевого суду, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, подавши апеляційну скаргу одночасно з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.
В клопотанні про поновлення строку на оскарження рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 грудня 2012 року, апелянт вказує, що строк на оскарження ним був пропущений з поважних причин, оскільки ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 16 квітня 2013 року, ОСОБА_1 не отримував по пошті, а отримав лише 17.09.2013 року коли звернувся із заявою до Лохвицького районного суду Полтавської області.
Ухвалою судді Апеляційного суду Полтавської області від 01 жовтня 2013 року апеляційна скарга залишена без руху та апелянту надано строк для усунення недоліків протягом тридцяти днів з дня отримання ухвали суду, оскільки доводи апелянта про поважність пропуску строку на оскарження рішення суду є недостатнього обґрунтованими, а тому підлягають додатковому підтвердженню.
На виконання ухвали суду апеляційної інстанції, 23.10.2013 року від представника апелянта ОСОБА_2 надійшло клопотання про те, що вони вважають вказану в заяві причину пропуску строку на оскарження рішення поважною. Тому обґрунтовуючи поважність невиконання ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 15.03.2013 року про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху, представник апелянта ОСОБА_2 посилається на те, що про дану ухвалу його не було повідомлено. А також посилається на те, що він як представник апелянта просив ОСОБА_1 передати йому всі матеріали по даній справі, а тому тільки у вересні місяці ознайомившись з надісланими матеріалами справи, йому стало відомо про вищезазначену ухвалу.
Перевіривши матеріали справи, доводи апелянта, суддя-доповідач приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст.294 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 297 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, діяв на підставі довіреності від 20.01.2011 року (т.2 а.с.213), яка надавала цій особі всі процесуальні права та обов'язки сторони у справі без будь-яких обмежень. А тому, обґрунтування представника апелянта - ОСОБА_2 про те, що він не був ознайомлений з ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 15.03.2013 року, та ухвалою цього ж суду від 16.04.2013 року, так як не міг отримати матеріали по даній справі, та не був повідомлений довірителем про вищевказані ухвали є безпідставним а також таким що суперечить наявним в матеріалах справи доказам.
Крім того, посилання ОСОБА_2 на те, що пропустили строк на апеляційне оскарження з поважних причин та звернулися до канцелярії Апеляційного суду лише восени так як вважали, що справа тривалий час не призначалася бо суддя може бути в літній період у відпустці чи на санаторному лікуванні, є безпідставним, оскільки не ґрунтується доказами. Тому дане твердження не може бути підставою для визнання причин пропуску строків для звернення до суду поважними.
Кожна сторона зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що апелянтом не надано переконливих доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суддя-доповідач приходить до висновку, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, викладені представником апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не є поважними.
Таким чином, в задоволенні клопотання про поновленням строку на апеляційне провадження та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 грудня 2012 року слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 72, 73, 294, 297, 315, 317 ЦПК України,
у х в а л и в :
Відмовити в задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 грудня 2012 року, оскільки строк пропущений з неповажних причин.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 грудня 2012 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ України протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Г.Л. Карпушин
З оригіналом згідно: