Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2006 р.                                                           Справа № 38/213-06  

Колегія суддів у складі:

головуючого судді , судді  ,  

при секретарі Сенчук І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Нестерова М.Б.

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оригінал», с. Березівське, Дергачівський район, Харківська область  (вх. № 2947 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 24.07.06 р. по справі № 38/213-06

за позовом Відкритого акціонерного товариства Завод "Березівські мінеральні води", с. Березівське, Дергачівський район, Харківська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оригінал", с. Березівське, Дергачівський район, Харківська область

про порушення прав власника

встановила:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.07.2006р. по справі               № 38/213-06 (суддя Жельне С.Ч.) повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ «Оригінал» до ВАТ «Завод Березовські мінеральні води» про заборону останньому  використовувати товарний знак «Бермінводи», оскільки до зустрічної позовної заяви не додано доказів сплати судових витрат та направлення копії зустрічного позову з додатком відповідачу.

ТОВ «Оригінал» з ухвалою суду не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, вважає прийняту ухвалу необґрунтованою та такою, яка прийнята з порушенням норм процесуального права. На думку відповідача при прийнятті зустрічного позову суддя повинен був попередньо встановити розмір належного до сплати мита, виходячи з приблизної ціни позову. В обґрунтування наведеного відповідач посилається на п. 29 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної податкової інспекції України від 22.04.93р. № 15.

ВАТ Завод «Березовські мінеральні води» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, при цьому зазначає, що порядок і розмір сплати державного мита, зокрема з позовних заяв немайнового характеру, визначається Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.93р.

Відповідач в судове засідання 05.10.2006р. не з*явився, про причини неявки не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Колегія суддів, враховуючи, що в матеріалах справи знаходяться належні докази повідомлення сторін про час та місце слухання справи,  вважає за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101  Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали господарського суду Харківської області від 24.07.2006р. –без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи відповідач,  ТОВ «Оригінал», звернулось до господарського суду з зустрічною позовною заявою про заборону ВАТ Завод «Березовські мінеральні води» використовувати товарний знак «Бермінводи».

Господарський суд, розглянувши зазначену заяву та додані до неї матеріали, враховуючи, що відповідач не надав до зустрічної позовної заяви доказів сплати судових витрат та направлення копії зустрічного позову з додатком відповідачу, повернув її без розгляду.

Відповідач в апеляційній скарзі вважає такі дії місцевого суду щодо повернення зустрічної позовної заяви необгрунтованими, оскільки, на його думку, саме суддя повинен був попередньо встановити розмір належного до сплати мита, виходячи з приблизної ціни позову. В обґрунтування наведеного відповідач посилається на п. 29 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної податкової інспекції України від 22.04.93р. № 15.

Колегія суддів вважає такі твердження відповідача необгрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно ст. 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов*язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Порядок визначення ціни позову встановлено ст.55 ГПК України, частиною третьою якої, зокрема, передбачено, що ціну позову вказує позивач, а у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

З матеріалів справи вбачається, що предметом зустрічного позову відповідача є заборона використання товарного знаку, тобто зустрічний позов відповідача є позовом немайнового характеру та не підлягає грошовій оцінці, у зв*язку з чим зустрічна позовна заява відповідача не повинна містити зазначення ціни позову.

Статтею 45 ГПК України передбачено, що позовні заяви оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку та розмірі, встановлених законодавством України.

Порядок і розмір сплати державного мита, зокрема з позовних заяв немайнового характеру, чітко визначається Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.93р. № 793.

При таких обставинах, твердження відповідача про те, що при прийнятті зустрічного позову суддя відповідно п. 29 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 22.04.93р. №15, повинен був попередньо встановити розмір належного до сплати мита, виходячи з приблизної ціни позову, є необґрунтованими  та таким, що не відповідає чинному законодавству України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

Відповідачем до зустрічної позовної заяви не додано документів, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку та розмірі, а тому  колегія суддів вважає, що господарський суд, враховуючи відсутність доказів сплати судових витрат, правомірно повернув відповідачу зустрічну позовну заяву без розгляду.

Але, слід зазначити, що виходячи зі змісту  ст. 63 ГПК України,  повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, ухвала господарського суду Харківської області від 24.07.2006 року по справі № 38/213-06 винесена без порушень норм процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування ухвали, не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст. ст. 57, 63, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду,

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.07.2006р. по справі               № 38/213-06 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді