АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-кп/793/177/13 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України Сухомудренко В.В.
Доповідач в апеляційній інстанції Безверхий І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" жовтня 2013 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Безверхого І.В.,
суддів Демиденка А.І., Ятченка М.О.,
з участю прокурора Білик О.П.,
секретаря Шамовій Ю.В.,
обвинуваченого ОСОБА_3,
розглянула матеріали кримінального провадження за апеляціями прокурора у кримінальному провадженні Бешлеги І.В. та обвинуваченого ОСОБА_3, на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2013 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий,
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання ОСОБА_3 частково приєднано невідбуте покарання у виді 6 місяців позбавлення волі за вироком Шполянського райсуду Черкаської області від 26.03.2012 року і остаточно визначено до відбуття ОСОБА_3 покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Із обвинуваченого ОСОБА_3 стягнуто на користь держави 293, 40 грн. як процесуальні витрати при проведенні судово-трасологічних експертиз.
Вирішена доля речових доказів по справі.
За вироком місцевого суду ОСОБА_3 засуджений за те, що він, 31.01.2013 року близько 21.00 год., знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в підсобному приміщенні ВАТ «Сатурн» по вул. Жовтневій, 81 в м. Сміла, таємно викрав мобільний телефон «Мобіле-Е» із сім-картками «Діджус» та «Лайф» і флеш-карткою на 2 ГБ, у ОСОБА_5, спричинивши останньому шкоди на загальну суму 285 грн.
Він же, повторно, 01.02.2013 року близько 00.10 год., перебуваючи на території того ж ВАТ «Сатурн», шляхом вільного доступу з приміщення комплексного цеху підприємства таємно викрав електричний трасформатор «Qualiti», завдавши ТОВ «Техноспектр» шкоди на 1900 грн., а зламавши замок приміщення токарного цеху, проник туди і таємно викрав компресор «Роwertec» для фарбування зі шлангами, загальною вартістю 980 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_6 шкоди на вказану суму.
Не заперечуючи встановлених судом фактичних обставинин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого і кваліфікацію дій обвинуваченого, прокурор в апеляції ставить питання про його скасування через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання.
При цьому зазначає, що згідно п. 1 ПП ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення покарання судами кримінального покарання», при призначенні покарання суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Однак суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_3 вказані вимоги закону в достатній мірі не врахував.
Вказує, що судом не враховано, що ОСОБА_3 маючи освіту, молодий вік, не маючи хвороб, які б перешкоджали його працевлаштуванню жодних офіційних дій, направлених на отримання матеріальних благ законним шляхом не здійснив, будь-яких даних, підтверджуючих його наміри щодо працевлаштування до суду не подав, натомість відповідно до встановлених фактичних обставин, поліпшував своє матеріальне становище за рахунок вчинення корисливого правопорушення, пов'язаного з таємним викраденням чужого майна, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких. Також, він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, але на шлях виправлення не став і вчинив новий злочин в період іспитового строку, а тому його виправлення можливе лише за умови ізоляції від суспільства.
Просить апеляційну інстанцію вирок місцевого суду від 13.05.2013 року відносно ОСОБА_3 скасувати через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м"якості та неправильного застосування вимог закону про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3-х років 6 місяців позбавлення волі; на підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Шполянського районного суду Черкаської області від 26.03.2012 року, остаточно призначити до відбуття 4 роки позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_3 в поданій ним апеляції просить вирок місцевого суду змінити в частині призначеного йому покарання.
При цьому зазначає, що по за увагою суду залишились пом'якшуючі його відповідальність обставини, зокрема наявність на його утриманні неповнолітньої дитини та вагітної співмешканки, те що він повністю відшкодував заподіяні ним збитки потерпілим і вони в судовому засіданні просили його суворо не карати, а також те, що він активно сприяв у розкритті вчиненого ним злочину органам слідства, має позитивні характеристики.
Просить призначити йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням вимог ст. 69 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, не підтримавшого подану прокурором у кримінальному провадженні апеляцію та вважавшого вирок місцевого суду законним і тобгрунтованим, обвинуваченого ОСОБА_3, який просив задоволити подану ним апеляцію та відмовити в задоволенні апеляції прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обміркувавши над доводами вищезазначених апеляцій колегія суддів приходить до наступного.
Висновок місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні того злочину за який він засуджений при обставинах, викладених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, яким суд першої інстанції дав вірну юридичну оцінку і який не оскаржується учасниками судового процесу і в тім числі і самим обвинуваченим ОСОБА_3
Крім цього, останній винним себе визнав повністю як на досудовому слідстві, так і в суді першої інстанції і погоджувався на спрощений порядок розгляду справи відповідно до вимог ст. 349 ч.3 КПК України.
В апеляціях прокурора та обвинуваченого не оскаржується ні ця процедура, ні питання про доведеність вини ОСОБА_3, ні правильність кваліфікації його дій, крім міри покарання. А тому, відповідно до положень ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, тобто в даному випадку тільки в частині призначення покарання.
Дії ОСОБА_3 за ст. 185 ч. 3 КК України судом кваліфіковані вірно.
Що стосується покарання, то судова колегія вважає, що при його призначенні судом першої інстанції належним чином враховані характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, позитивні дані про його особу та наявність ряду пом'якшуючих його відповідальність обставин: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, його молодий вік, тяжкий матеріальний стан його сім"ї, добровільне усунення завданої шкоди; наявність обтяжуючих його відповідальність обставин: вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння, наявність його попередніх судимостей після яких він належних висновків для себе не зробив та знову скоїв тяжкий злочин.
За таких обставин суд першої інстанції на законних підставах дійшов до обґрунтованого висновку про призначення йому покарання у вигляді реального позбавлення волі на строк, визначений у вироку.
Строк покарання ОСОБА_3 призначено з врахуванням вимог ст. 71 КК України за сукупністю вироків і яких небудь сумнівів в цій частині у колегії суддів не викликає.
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає призначений строк покарання достатнім для перевиховання ОСОБА_3
Крім цього, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а саме: ч.2 та ч. 4 п. 10 - у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим, що і було зроблено судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного вироку відносно ОСОБА_3
В зв'язку з вищенаведеним колегія суддів приходить до висновку, що доводи прокурора у апеляції про м'якість призначеного ОСОБА_3 покарання та обвинуваченого ОСОБА_3 про тяжкість призначеного йому покарання є безпідставними і непереконливими, оскільки вони не грунтуються на зібраних по справі доказах і тому на увагу не заслуговують.
За таких обставин апеляції прокурора у кримінальному провадженні та обвинуваченого ОСОБА_3 до задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2013 року відносно ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України - залишити без змін, а апеляційні скарги: прокурора у кримінальному провадженні Бешлеги І.В. та обвинуваченого ОСОБА_3, - без задоволення.
Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення апеляційним судом, але може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі 3 місяців до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді