Головуючий суду 1 інстанції - Туренко С.І.

Доповідач - Карташов О.Ю.

Справа № 2-1538/11

Провадження № 22ц/782/1339/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року жовтня «10» дня Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Дронська І.О., Борисов Є.А.

при секретарі Скоробогатовій Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення

Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 березня 2013 року

по цивільній справі за позовом

Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ~

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської областівід 01 березня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 84290 (вісімдесят чотири тисячі двісті дев'яносто) гривень 20 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» державне мито в сумі 280 (двісті вісімдесят) гривень 97 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» державне мито в сумі 280 (двісті вісімдесят) гривень 97 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» державне мито в сумі 280 (двісті вісімдесят) гривень 97 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 40 (сорок) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 40 (сорок) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 40 (сорок) гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, пред'явлених до нього, та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк».

Проаналізувавши наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, у квітні 2011 року ПАТ «Державний ощадний банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором зазначав, що 20 травня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» філією - Луганським міським відділенням № 7511 ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 159/Зд/08, згідно якого відповідачу був наданий кредит в сумі 55462,00 гривень зі сплатою 18 % річних, строком на 60 місяців з кінцевим терміном повернення кредиту - до 20 травня 2013 року. Кредитні кошти надані на придбання автомобіля ВАЗ - 111830.

В забезпечення своєчасного виконання зобов'язання за Кредитним договором, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3, був укладений з ОСОБА_2 Договір поруки від 20 травня 2008 р., згідно п.1.1 якого останній зобов'язується перед позивачем відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за Кредитним договором.

16 лютого 2009 р. позивач направив на адресу ОСОБА_3 лист № 79/76 з вимогою достроково повернути кредит. Відповіді на лист отримано не було, заборгованість не погашена.

Позивач неодноразово письмово та у телефонному режимі повідомляв ОСОБА_2 про те, що він повинен сплатити борг ОСОБА_3 за Кредитним договором.

Станом на 09.03.2011р. заборгованість ОСОБА_3 за Кредитним договором складає 84 290 (вісімдесят чотири тисячі двісті дев'яносто) гривень 20 копійок, зокрема:

- залишок заборгованості за кредитом - 52 692,54 грн.;

- залишок заборгованості за нарахованими та не отриманими відсотками - 22 522 грн.;

- пеня за прострочену заборгованість за кредитом - 9 075 грн.

На момент укладення Кредитного договору ОСОБА_3 перебувала у шлюбі ОСОБА_4 Отриманні за договором грошові кошти були використані за їх цільовим призначенням - на придбання транспортного засобу (ВАЗ 111830), який в силу ч.3 ст.61 СК України є об'єктом приватної спільної сумісної власності подружжя. Крім того згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1, виданого 17.05.2008р. ВРЕР м. Сєвєродонецька при УДАІ УМВС України в Луганській області,ОСОБА_4 має право керування транспортним засобом. Це все свідчить про те, що кредитні грошові кошти використані в інтересах сім'ї.

У зв'язку з цим, банк просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором № 159/Зд/08 від 20.05.2008 року у розмірі 84 290 гривень 20 копійок та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 842 гривні 90 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом в сумі 120 гривень 00 копійок.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст.ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 57 цього Кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 уклала з Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі керуючого Філії - Луганського міського відділення № 7511 кредитний договір № 159/Зд/08 від 20 травня 2008 року та прийняла на себе зобов'язання повернути у вказаний в кредитному договорі термін суму, що складається з суми боргу і відсотків за користування сумою кредиту.

Згідно до розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № 159/Зд/08 від 20 травня 2008 року, станом на 09.03.2011 року у ОСОБА_3 загальна сума заборгованості по кредитному договору становить:

- сума несплачених платежів по кредиту: 52692,54 гривень;

- сума нарахованих та несплачених відсотків 22522,14 гривень;

- пеня 9075,52 гривень,

а всього 84 290,20 гривень /а.с.9/.

Вказане також підтверджується матеріалами справи, а саме: копією кредитного договору № 159/Зд/08 від 20 травня 2008 року /а.с.5-7/; копією договору поруки від 20.05.2008 року.

Порядок укладання та виконання кредитного договору регулюється загальними положеннями про позику (Глава 71, Параграф 1 ЦК України), а також ст.ст. 1054-1057 ЦК України.

Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано посилався на наявність між сторонами кредитних відносин, що підтверджено матеріалами справи.

Виходячи з положень ст.ст. 626-629, 631 ЦК України укладений договір є цивільно-правовою угодою, в якій сторони на власний розсуд визначили зміст їх прав і обов'язків, які є обов'язковими до виконання сторонами протягом строку, визначеного договором.

Згідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Порука - це договір, за яким поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання у повному обсязі або у частині (ст. 191 ЦК України).

Відповідно до ст. 553 ЦК України, поручителем по кредиту називають одну із сторін, що уклали договір поручительства з кредитором і яка взяла на себе обов'язок відповідати перед кредитором за виконання позичальником своїх зобов'язань.

Відповідно до положень ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Наведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2, стосовно безпідставності позовних вимог банку, та того, що позивач пропустив строк для пред'явлення позову, не заслуговують на увагу.

Так, право вимоги про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя у погашення заборгованості за кредитним договором належить виключно позивачеві, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Вищезазначене відповідає роз'ясненням наданим у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», - право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Згідно з п. 3.3.4. Кредитного Договору ОСОБА_3 зобов'язана здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані проценти за користування кредитом щомісячно ануїтетними платежами до 25 числа місяця.

Відповідно до п.2.3. та п.3.2.2 Кредитного договору у разі порушення ОСОБА_3 умов Кредитного договору позивач має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, сплати нарахованих процентів за фактичний час користування кредитом та інших платежів, що належать до сплати та стягнути заборгованість у примусовому порядку.

Відповідно до умов кредитного договору, відповідач зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит та сплатити відсотки за його користування в розмірі 18% річних, на умовах та в строки, визначені договором.

Згідно п. 2.1 Договору поруки у разі порушення ОСОБА_3 виконання зобов'язань позивач має право вимагати від ОСОБА_2 виконання зобов'язань ОСОБА_3 солідарно в повному обсязі.

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Згідно роз'ясненням наданим у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», - відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно із п.1.2. кредитного договору - кредит надається на 60 місяців з терміном погашення кредиту до 20 травня 2013 року.

Згідно Листа № 91/01-60 від 10.02.2009 року ОСОБА_2 повідомлявся ВАТ «Державний Ощадний банк України» філією Луганського міського відділення № 7511 про наявність заборгованості за кредитним договором станом на 1.03.2009 року та наслідки несплати даної заборгованості /а.с. 12/.

Позов ВАТ «Державний Ощадний банк України» пред'явлено до суду 15.04.2011 року, при цьому, позивач не застосовував право на повернення кредиту достроково.

Таким чином, момент настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі визначено кредитним договором - 20 травня 2013 року, строк для пред'явлення позову до поручителя банком не пропущено.

Приймаючи до уваги надані сторонами докази, розрахунки заборгованості, обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає що сума заборгованості за кредитним договором, яка стягнута на користь ПАТ «Державний Ощадний банк України» з відповідачів, судом першої інстанції визначена правильно, оскільки ОСОБА_3 належним чином не виконувала договірне зобов'язання.

Доводи апелянта, стосовно того, що суд першої інстанції ухвалив рішення за відсутністю у судовому засіданні ОСОБА_3, не є підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 303, 304 , п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області,~

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ~ відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 березня 2013 року ~ залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: