Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2006 року Справа 29/245-06
Колегія суддів у складі: головуючого судді В.В.Афанасьєва,
судді А.І.Бухана,
судді О.В.Шевель,
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників:
позивача - Залуцької Л.Г.
відповідача - Кусовник О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання № 9 апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційні скарги позивача (вхідний № 3196Х/3-9) та відповідача (вхідний № 3197Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 24 липня 2006 року по справі № 29/245-06
за позовом Приватного підприємства "ПРО-ПРЕ" (місто Київ)
до Відкрите акціонерне товариство "Завод "Березівські мінеральні води" (село Березівське Дергачівського району Харківської області)
про стягнення 20798,60 грн.
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 24 липня 2006 року по справі 29/245-06 (суддя Тихий П.В.) в позові відмовлено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 7954,93 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 435,00 грн. річних, 993,20 грн. пені, 133,83 грн. державного мита та 75,93 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
Позивач з рішенням господарського суду області не погодився і у своїй апеляційній скарзі просить його скасувати, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Разом з тим його представник в судовому засіданні заявив усне клопотання по залучення до матеріалів справи додаткових документально обґрунтованих пояснень, які на його думку можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої ним апеляційної скарги.
Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився і у своїй апеляційній скарзі просить його скасувати, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Разом з тим його представник в судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у нього немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційних скаргах доводи сторін, заслухавши пояснення їх уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що 02.12.02 між сторонами було укладено договір №07. Відповідно до умов цього договору, позивач зобов’язався передати відповідачу товар, а відповідач зобов’язався прийняти та сплатити позивачеві його вартість.
Відповідно до п. 3.1 договору, відповідач повинен сплачувати вартість товару на протязі 30 календарних днів з дня відвантаження. Згідно п. 3.2 сторони встановили можливість оплати вартості товару векселем. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, що підтверджується накладною №00000178 від 26.09.03 на суму 37800 грн. а відповідач товар одержав, що підтверджується довіреністю №588808 від 24.09.03, але оплату його вартості здійснив лише частково у розмірі 32800 грн. 05.01.04 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, якою продовжили строк дії договору до 31.12.04.За накладною №0000045 від 02.04.2004 року на суму 25200 грн., позивач передав відповідачеві товар на суму 25200 грн., а відповідач товар одержав, що підтверджується довіреністю №989203 від 01.04.2004 року. В рахунок оплати одержаного товару, відповідач передав позивачеві простий вексель №80351618236199 на суму 25200 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 5000 грн.
Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 5000 грн. господарським судом визнані обґрунтованими та такими що, підлягають задоволенню. Стосовно задоволення позову в частині стягнення 5500 грн. боргу за одержаний товар по накладній №0000045 від 02.04.2004 на суму 25200 грн., судом першої інстанції відмовлено, оскільки на думку суду, у відповідача відсутня така заборгованість.
При цьому господарський суд , враховуючи що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних, визнав позовні вимоги позивача в сумі 2954,93 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 435,00 грн. річних, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому він зазначив, що пунктом 6.1 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, нарахована позивачем пеня в сумі 993,20 грн. відповідає умовам договору та вимогам законодавства і підлягає стягненню.
Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів в основному відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об’єктивно дослідив фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.
Наведені як позивачем, так і відповідачем у обґрунтування своїх апеляційних скарг доводи не підтверджені ні матеріалами справи, ні додатково наданими під час розгляду апеляційної скарги письмовими документами.
Оскаржуючи судове рішення, відповідач в обґрунтування своїх тверджень надав колегії суддів апеляційної інстанції копії додаткових документів, які не були предметом дослідження судом першої інстанції. Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин , що не залежали від нього. Разом з тим матеріали справи свідчать про те, що у обґрунтування свого відзиву на позовну заяву відповідач не надавав господарському суду копій своїх платіжних доручень на оплату певних грошових коштів , зазначаючи при цьому, що по своїм боргам він розрахувався шляхом передачі векселю, через що між ними ( сторонами у справі) виникли інші ( вексельні) зобов’язання, за якими у відповідача не став строк їх виконання. Пояснень причин своєчасного подання цих документів відповідач не надав.
Оскаржуючи судове рішення, позивач в обґрунтування своїх тверджень надав колегії суддів копії власних документів, якими він здійснював облік особових рахунків при розрахунках із відповідачем. Зазначені документи також не були предметом дослідження у суді першої інстанції, через що вони не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів враховує, що позивач під час вирішення справи господарським судом Харківської області на зміну своїх позовних вимог не надав відповідних доказів обґрунтованості своїх доводів.
Разом з тим проведений колегією суддів системний аналіз фінансово-бухгалтерських документів, наявних у матеріалах справи, свідчить про те, що господарський суд Харківської області правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача саме 7954,93 гривень основного боргу з урахуванням інфляції та інших нарахувань на суму основного боргу.
Що стосується заперечень позивача, то надані ним матеріали справи не свідчать про те, що у нього виникло право на стягнення частини грошових коштів, які на його думку ним не доотримані в результаті дострокової оплати переданого відповідачем позивачу векселю.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 24 липня 2006 року по справі 29/245-06 залишити без змін, а апеляційні скарги –без задоволення.
Головуючий суддя | В.В.Афанасьєв |
суддя | А.І.Бухан |
суддя | О.В.Шевель |