УКРАЇНА
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2006 року Cправа № 33/187-06
Колегія суддів у складі: головуючого судді Лащенко Л.Д.
судді Олійник В.Ф.
судді Твердохліб А.Ф.
при секретарі Андроновій О.В.
За участю представників сторін:
Позивача: - Мар’їна І.О. (дов. № 231/102 від 04.09.2006 року).
Відповідача: - Боженко З.А. (дов. № 1/1081 від 14.07.2006 року), Самарська Я.Ю. (дов. № 1/477 від 13.04.2006 року).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, - ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»м. Київ (вх. 3034 Х\2) на Рішення господарського суду Харківської обл. від 25.07.2006 року по справі № 33\187-06
За позовом :
Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України» м. Київ
До Казенного підприємства Міністерства Оборони України «Балаклійський ремонтний завод»м. Балаклея, Харківської обл..
Про стягнення 40 367 грн. 03 коп.
Встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 25 липня 2006 року (суддя Савченко А.А.) позовні вимоги позивача задоволені частково. Стягнуто з відповідача - Казенного підприємства Міністерства Оборони України «Балаклійський ремонтний завод» на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 5946,84 грн. інфляційних, 1518,91 грн. 3% річних, 23,94 грн. пені та 7% штрафу в розмірі 17,37 грн., витрати пов’язані з сплатою державного мита у розмірі 138,07 грн. та 40,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 6300,00 грн. боргу провадження у справі припинено. В решті позову відмовлено. Рішення прийнято судом з посиланням на те, що на час прийняття судового рішення відповідач сплатив позивачу суму боргу у повному обсязі. Однак, у зв’язку з несвоєчасною сплатою боргу, борг відповідача був перерахований з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, а також до відповідача були застосовані передбачені договором санкції, розмір яких був зменшений судом у зв’язку з тим, що вони є надмірно великими у порівнянні з понесеними позивачем збитками.
Позивач не погодився з Рішенням господарського суду Харківської обл.., звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції від 25 липня 2006 року та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Відшкодувати за рахунок відповідача витрати пов’язані зі сплатою державного мита. В поданій апеляційній скарзі позивач не посилається на підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, не зазначає, які діючи норми законодавства не були враховані судом при прийнятті судового рішення або які докази не були досліджені судом під час прийняття судового рішення. У поданій апеляційній скарзі позивач посилається лише на те, що на час подачі апеляційної скарги він ще не отримав судового рішення, додаткові обґрунтування апеляційної скарги будуть надані апеляційному суду після отримання позивачем судового рішення за даною справою.
У судове засідання 02.10.2006 року через канцелярію апеляційного суду НАК «Нафтогаз України»ДК «Газ України»було подано доповнення до апеляційної скарги. Доповнення до апеляційної скарги підписано начальником Юридичного департаменту Вдовиченим О.О., повноваження вказаної особи на підписання апеляційних скарг та доповнень до вказаного документу не додані Оскільки, до доповнення до апеляційної скарги не додано доказів, які свідчать про повноваження особи, що їх підписала на підписання таких доповнень, такі доповнення не можуть бути предметом розгляду у апеляційному суді.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що рішення господарського суду Харківської обл.. від 25.07.2006 року за даною справою є правомірним та не підлягає скасуванню. До відзиву на апеляційну скаргу відповідач додає докази добровільного виконання рішення суду першої інстанції у повному обсязі. У якості доказу виконання судового рішення відповідач додає до відзиву на апеляційну скаргу платіжне доручення № 64 від 08.08.2006 року про перерахування позивачу усієї присудженої до стягнення суми, у тому числі, витрат пов’язаних зі слуханням справи в суді.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, перевіривши надану в Рішенні суду їх юридичну оцінку, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, апеляційний суд встановив, що прийняте судом Рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.
31 грудня 2003 року між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та в/ч А-2028 (Покупець) був укладений договір № 06/03-4357 ТЕ-31 на постачання природного газу. Відповідно до умов договору позивач зобов’язався передати у власність покупцю в 2004 році природний газ, а покупець зобов’язався прийняти природний газ та оплатити його на умовах даного договору.
У відповідності до п.6.1. договору, оплата за газ мала бути здійснена грошовими коштами шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом місяця поставки у розмірі 100 % вартості фактично спожитих та протранспортованих обсягів газу. Остаточний розрахунок мав бути здійснений на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяцем.
15.01.2004р. до вказаного договору між сторонами було укладено додаткову угоду № 1, за якою внесені зміни до реквізитів Покупця, а саме в якості Покупця за договором визначено КП МО України «Балаклійський ремонтний завод», як правонаступник всіх прав та обов’язків в/ч А 2028.
Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору передав відповідачу природний газ протягом січня-березня та листопада 2004р. в обсязі 550,000тис. куб. м. на загальну суму 115 500,00 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу, належним чином засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи. Платіжним дорученням № 358 від 26.04.2004р. за січень-березень 2004р. позивачу в рахунок оплати за поставлений природний газ було перераховано 90681,60 грн..
23.09.2005р. та 07.10.2005 року на адресу позивача відповідачем направлено заяву в порядку ст.203 Господарського кодексу України про проведення заліку зустрічних однорідних вимог шляхом зарахування грошової суми у розмірі 18 518,40 грн., перерахованої позивачу по договору № 941\2002ТЕ-О від 11.10.2002 року (за вказаним договором позивач не виконав свій обов’язок, а ні по постачанню природного газу відповідачу, а ні по поверненню відповідачу, отриманих в якості попередньої оплати за постачання природного газу грошових коштів). У зв’язку з наявністю у позивача дебіторської заборгованості перед відповідачем у вказаній сумі, відповідачем і була направлена заява про залік зустрічних однорідних вимог в рахунок погашення боргу за поставлений природний газ по договору №06\03-4357ТЕ-31 від 31.12.2003 року. Факт отримання цієї заяви позивачем не заперечується. Наявність заборгованості позивача перед відповідачем станом на час зарахування зустрічних однорідних вимог підтверджується, у тому числі і актом звірки розрахунків, складеному сторонами станом на 31.10.2005р. Будь - яких інших доказів припинення позивачем обліку дебіторської заборгованості, до часу здійснення відповідачем заліку зустрічних однорідних вимог, позивач ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надав. За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду Харківської обл.. щодо правомірності здійснення відповідачем зарахування зустрічної однорідної вимоги, оскільки при проведенні зарахування на суму 18518,40 грн. зарахування відбулося у відповідності до вимог п.п. 3, 5 ст.203 Господарського кодексу України та ст. 602 ЦК України, якими передбачено вичерпний перелік підстав, у разі яких не допускається зарахування зустрічних однорідних позовних вимог, та відповідачем було дотримано вимоги, які є необхідними для зарахування відповідно до ст. 601 ЦК України. За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в частині стягнення 18518,40 грн. основного боргу.
Актом звірки розрахунків, складеним сторонами станом на 31.10.2005 року, який підписаний та скріплений печатками підприємств, було підтверджено наявність боргу відповідача - Казенного підприємства „Балаклійський ремонтний завод” в розмірі 6300,00 грн. Вказана сума боргу була сплачена відповідачем лише після звернення позивача з позовом до суду, а саме 31.05.2006 року. Про проведення списання с поточного рахунку відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 6 300 грн., саме 31.05.2006 року свідчить надане відповідачем платіжне доручення № 883 від 26 травня 2006 року. Оскільки, сума боргу у розмірі 6 3000 грн. сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження по справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Стаття 625 ЦК України, встановлює, що боржник, який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу. Оскільки, матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в період з лютого 2004р. по травень 2006р., суд вважає вимогу позивача в частині стягнення інфляційних в розмірі 5946,84 грн., які нараховані за період з лютого 2004р. по березень 2006р. та 3% річних в розмірі 1518,91 грн. за період з 11.02.2004р. по 23.05.2006р., обґрунтованою та підлягаючою задоволенню. В решті заявлені у позовній заяві суми інфляційних та річних нараховані безпідставно.
Щодо позовної вимоги позивача про застосування до відповідача санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у вигляді пені та штрафу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що застосування таких санкцій, у розмірах нарахованих позивачем у позовній заяві, є надмірно великим порівняно зі збитками кредитора, за таких обставин, суд першої інстанції з урахуванням статусу відповідача (казенне підприємство), ступеню виконання зобов’язання боржником, з урахуванням майнового стану сторін та у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України і ст. 83 п.3 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовано зменшив розмір нарахованих позивачем санкцій.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а Рішення господарського суду Харківської обл. від 25 липня 2006 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України:
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської обл. від 25 липня 2006 року по справі № 33\187-06 залишити без змін.
Головуючий суддя Лащенко Л.Д.
Суддя Олійник В.Ф.
Суддя Твердохліб А Ф.