ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 жовтня 2013 рокуСправа №827/1670/13-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Гавури О.В.,
при секретарі - Плаксіній О.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Буштуєва Артема Сергійовича, довіреність №2194/9/10-0 від 10.10.2012, Ксенза Олексія Миколайовича, довіреність №188/9/101.-04 від 08.07.2013,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Міндоходів у м.Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
26.06.2013 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Міндоходів у м.Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003201701 від 30.04.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку в сумі 13 630, 40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на погляд позивача, на нього, відповідно до статті 281.1.4 Податкового кодексу України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» поширюються пільги щодо сплати земельного податку. Крім того, позивач вважав, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 не сформована, межі її не встановлені, права у відношенні до нього не визначені, таким чином, як об'єкт прав та оподаткування він не існує.
Позивач у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі, з підстав викладених в уточненій позовній заяві (арк. с.14).
Представники відповідача проти позову заперечували, з мотивів викладених у запереченні (арк. с. 22, 51).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, представників відповідача, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт перевірки №705/10/17-01/НОМЕР_1від 12.04.2013.
Згідно даного Акту встановлено порушення ст. 269, ст. 270, п.286.1 ст.286, п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України, що призвело до несплати земельного податку у загальному розмірі 13 630, 00 грн., у тому числі за 2011 рік у розмірі 6 815, 20 грн. та 2012 рік у розмірі 6 815, 20 грн.
За результатами перевірки ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0003201701 від 30.04.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку у загальному розмірі 13 630,40 грн.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з підпунктом 269.1 статті 269, підпунктами 270.1.1 статті 270 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно з пунктами 1, 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями (далі - Закон №1952) державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону №1952, виникають з моменту такої реєстрації.
Абзац 4 частини 1 статті 2 Закону №1952 визначає нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.
Як встановлено в судовому засіданні, згідно Договору дарування нерухомого майна, укладеному 28.12.2006 та зареєстрованому у КП «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради про що зроблено запис під реєстровим №3581 від 11.01.2007, ОСОБА_1 має власні об'єкти нерухомого майна - комплекс будівель та споруд загальною площею 765,40 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку встановленого цим розділом.
Відповідно до п.274.1 ст.274 Кодексу ставка податку за земельні ділянки, нормативно-грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно відповіді (від 10.04.13 № 8-5-1/1879), отриманої від Головного управління Держземагенства у м.Севастополі на запит ДПІ від 04.04.2013 за № 1012/9/171 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 14 045 кв.м станом на 01.01.2013 складає 12 505 808,45 грн. (з урахуванням коефіцієнту функціонального використання - 2,5).
Відповідно нормативна грошова оцінка за 1 кв.м вищезазначеної земельної ділянки складає 890,41 грн., а земельний податок за 2011 рік - 6 815,20 грн. (890,41 х 765,40 х 1%), за 2012 рік - 6 815,20 грн. (890,41 х 765,40 х 1%).
Перевіркою податкового органу встановлено, що ФОП ОСОБА_1 укладались договори оренди нежитлового приміщення, а саме: договори оренди нежилого приміщення від 15.05.2010, 16.03.2011, 01.03.2012 (орендар - ПП «Специя-Юг», загальна площа 210 кв.м., розмір оплати 1050 грн. в т.ч. ПДВ, строк оренди з 01.12.2010 по 30.11.2011, з 16.03.2011 по 16.03.2012, з 17.03.2012 по 16.03.2013); договір оренди нежилого приміщення від 01.12.2011 (орендар - TOB «Спецсервисстрой», загальна площа 100 кв.м., розмір оплати 1000грн. в т.ч. ПДВ, строк оренди з 01.12.2011 по 30.11.2012). Також, укладались договори на виготовлення та поставку товару (стойки залізобетонні марки ЖС-2,2) між ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) з TOB «Качинський +» (Покупець) №139/10 від 21.07.2010 та TOB Агрофірма «Золота балка» (Покупець) №12 від 23.06.2011 та №16 від 22.02.2012, згідно яких умови поставки - самовивіз зі складу Постачальника за рахунок Покупця.
Зазначені факти свідчать про здійснення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно з ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України зазначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частина), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Правовий аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку, що, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 24 грудня 2010 року, в якій зазначено, що Вищий адміністративний суд України неправильно застосував норми матеріального права надавши перевагу положенням Закону № 2535 XII та ст. 125, 126 Земельного кодексу України, які регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як окремий об'єкт та які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розмішеної на земельній ділянці - ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України.
Власники землі та землекористувачі зобов'язані сплачувати земельний податок безвідносно до факту належного оформлення відповідних правовстановлюючих документів, відсутність яких не звільняє особу від виконання такого обов'язку. Обов'язок сплати податку за земельні ділянки виникає не з дати реєстрації права на земельну ділянку, а з дати реєстрації права на нерухомість.
У даній ситуації слід виходити із того, що право на земельну ділянку, в силу положень ст. 120 Земельного кодексу України в більшості випадків виникає автоматично, незалежно від його оформлення за правилами ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Такий висновок підтверджується і п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, який передбачає нарахування земельного податку суб'єктам права спільної власності на будівлю пропорційно їх часткам, абстрагуючись, таким чином, від питання про оформлення права на земельну ділянку.
Що стосується пільги по земельному податку, то відповідно до пп. 281.1.4 п.281.1 ст.281 Податкового кодексу України від сплати податку звільняються, ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Разом з тим, згідно з п. 281.2 ст. 281 Податкового кодексу України передбачено, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
281.2.1. для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
281.2.2. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
281.2.3. для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
281.2.4. для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
281.2.5. для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм.
Як зазначено у листі Державної податкової служби України від 13 грудня 2012 року № 3278/0/141-12/Ф/17-3214, пільга по платі за землю відповідно до пункту 281.1 статті 281 Податкового кодексу України для власників (користувачів) земельних ділянок, яка використовується для здійснення підприємницької діяльності, на фізичну особу - підприємця не розповсюджується.
Таким чином, якщо суб'єкт господарювання або фізична особа придбали будівлю, споруду (їх частину), податок за земельні ділянки сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно з урахуванням прибудинкової території і відповідно до цільового (господарського) призначення на підставі даних державного земельного кадастру. Земельна ділянка, на якій розташовано нерухомість Позивача до пільгової категорії використання земель в межах граничних норм не належить, і земельний податок сплачується на загальних підставах.
Отже, враховуючи вищенаведене, у зв'язку з переходом права власності на комплекс зданій, будівель та споруд загальною площею 765,40 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати податок за земельну ділянку, на якій розташований вказаний комплекс, на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Таким чином, У судовому засіданні відповідачем доведено суду правомірність своїх дій, а доводи позивача не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Повний текст постанови відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складено 25 жовтня 2013 року.
Керуючись статтями 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Гавура