УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/349/13Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"24" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого суддіСамойлової О.В.,

суддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

при секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору недійсним, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 17 січня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6. про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між банком та відповідачем 13 березня 2008 року було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідачці було надано кредит у розмірі 1920 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з базовою відсотковою ставкою 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії її картки. Проте, відповідачка в порушення умов договору, свої зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку із чим станом на 31 жовтня 2011 року виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1866,65 грн., заборгованість по відсотках - 2796,52 грн., штрафу в розмірі 733,16 грн., а всього - 5396,33 грн.

Не погодившись із вказаним позовом, ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним, з тих підстав, що вона його не підписувала.

Ухвалою Судацького міського суду від 23 лютого 2012 року зустрічний позов ОСОБА_6. об'єднано в одне провадження із первісним позовом (а.с. 60).

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 17 січня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені, з ОСОБА_6. на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» стягнута заборгованість по тілу кредиту у розмірі 1866,65 грн., 2796,52 грн. - заборгованість по відсотках, штрафу в розмірі 733,16 грн., та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору позивачем в розмірі 188,20 грн., а всього - 5584,53 грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6. відмовлено (а.с. 162-163).

Не погодившись із рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_6. - ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення суду скасувати, постановити нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права, оскільки про слухання справи 17.01.2013 року судова повістка відповідачу не направлялася, тому вона не мала можливості скористатись правом захисту своїх прав.

Апелянт також зазначає, що судом в порушення норм матеріального права, не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, оскільки за позовами ПАТ КБ «ПриватБанк» до сім'ї ОСОБА_6. розглядалися інші цивільні справи, по яким договори визнані недійсними з огляду на те, що Судацьким міським судом розглянута кримінальна справа відносно шахрайських дій ОСОБА_9, стосовно підробки підписів інших осіб при укладанні кредитних договорів та незаконного отримання грошових коштів.

Крім того, апелянт не погоджується із висновками суду, що стали підставами для відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки, на думку апелянта, вони не відповідають дійсним обставинам справи, кредитний договір укладений без дотримання вимог чинного законодавства, а саме відповідачка його не підписувала, не мала вільного волевиявлення на укладення такого договору, намірів на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочином, на які він має бути спрямований, оскілки їй не відомо хто підписував такий договір та хто отримував платіжну картку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно вимогам частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору № SAMDN47000701070136 від 13 березня 2008 року (вклад «Копилка» + карта «Універсальна» (а.с. 114) ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язалося надати ОСОБА_6 кредитні кошти в розмірі 1920,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з базовою відсотковою ставкою 36,00 % на рік (3% на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При укладенні договору Банк видав відповідачу кредитну карту «Універсальна» № 4149437305496125.

Згідно умов вказаного договору, відповідачка зобов'язалася здійснювати погашення заборгованості по кредитному ліміту, відсоткам за його користування, за перевищення платіжного ліміту, а також сплачувати штраф на умовах, передбачених договором.

Спірний договір відображає повне розуміння сторонами предмету договору. Відповідно до п. 10 договору, він набрав силу з дня підписання. Клієнт своїм підписом підтвердив факт ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банка, з Умовами кредитування та надання повної інформації відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, відповідачкою підписані умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», Угода про використання аналога власноручного підпису в договорах і угодах 13.03.2008 року, які містяться в матеріалах кримінальної справи № 1-89/11 (т. 3 а.с. 97-98), що була досліджена при розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Відповідачка ОСОБА_6. не виконувала договірні зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 31 жовтня 2011 року виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1866,65 грн., заборгованість по відсотках - 2796,52 грн., а також штраф в розмірі 733,16 грн., а всього - 5396,33 грн., що підтверджується розрахунком (а.с. 2-4).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_6. порушила зобов'язання за договором, як в частині сплати суми кредиту так і сплати відсотків за користування кредитом, що спірні правовідносини регулюються ст.ст. 526, 1048, 1054 ЦК України та умовами укладеного між сторонами договору № SAMDN47000701070136 від 13 березня 2008 року (вклад «Копилка» + карта «Універсальна»).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що у відповідачки утворилась заборгованість перед банком у зв'язку з неналежним виконанням покладених на неї зобов'язань за кредитним договором, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про порушення прав позивача внаслідок невиконання ОСОБА_6. взятих на себе договірних зобов'язань.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає матеріалам справи та заснований на законі.

Колегія суддів не приймає доводів апелянта стосовно того, що в договорі, який був укладений між сторонами йдеться про вклад, а не про кредит, а вклад відповідачка не здійснювала і не мала намір здійснювати, оскільки з умов спірного договору слідує, що ОСОБА_6 банком відкрито кредитний ліміт в сумі 1920 грн., що є однією з форм кредитування.

Так, відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 21 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року,договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією з форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачені всі істотні умови, необхідні для кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 про визнання договору недійсним, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.

За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з п. 14 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року, при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048-1052,1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

При розгляді справи як місцевий суд, так і суд апеляційної інстанції сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і за клопотанням представника ОСОБА_6 двічі призначалася почеркознавча судова експертиза, а також апеляційним судом витребувана для огляду з Судацького міського суду АР Крим кримінальна справа № 1-89/11 за обвинуваченням ОСОБА_9 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1, 2, 3 ст. 358 КК України та ОСОБА_11 - у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Згідно з висновком № 1963 почеркознавчої експертизи від 14.12.2012 року Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповісти на питання, ким, ОСОБА_6., або іншою особою виконані підписи від імені ОСОБА_6 в договорі № SAMDN47000701070136 від 13 березня 2008 року (вклад «Копилка» + карта «Універсальна») у графі «карту получил (подпись клиента)», у графі «карту и ПИН получил (подпись клиента)» не надається можливим (а.с. 146-148).

З висновку експерта № 114 від 20 травня 2013 року НДЕКЦ при ГУ МВС України в АР Крим (а.с. 223-228) слідує, що не представилося можливим відповісти на питання, чи ОСОБА_6. виконаний підпис в Договорі № SAMDN47000701070136 від 13 березня 2008 року (вклад «Копилка» + карта «Універсальна») у зв'язку із простотою виконання досліджуваних підписів від імені ОСОБА_6, що обмежило об'єм графічної інформації, необхідної для ідентифікації; виявлені збіги не утворюють індивідуальну або близьку до неї сукупність, оскільки належать до тих, що часто зустрічаються в почерках інших осіб; відносно виявлених відмінностей не вдалося встановити, чи є вони ознаками, що не виявилися в представлених в розпорядження експерта зразках підпису ОСОБА_6, або є ознаками підпису іншої особи.

В матеріалах дослідженої судом кримінальної справи № 1-89/11 містяться матеріали кредитної справи за договором № SAMDN47000701070136 від 13 березня 2008 року (вклад «Копилка» + карта «Універсальна»), що укладений між сторонами. Постановою від 01.04.2011 року (т. 3 а.с. 100 кримінальної справи) указаний договір, угода про використання аналогу власноручного підпису на договорах і угодах від 13.03.2008 року, довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 13.03.2008 року визнані речовими доказами і залучені до кримінальної справи. Однак, рішення щодо подальшої долі указаних речових доказів, не було прийнято.

Оглянуті судом апеляційної інстанції матеріали кредитної справи № SAMDN47000701070136 від 13 березня 2008 року (вклад «Копилка» + карта «Універсальна»), укладеної між ОСОБА_6. та ПАТ КБ «ПриватБанк» спростовують доводи апелянта стосовно їх відсутності, а протокол про їх вилучення з ПАТ КБ «ПриватБанк» при проведенні досудового розслідування пояснює причини відсутності цих документів у банка і неможливість їх надати.

З обвинувального висновку та вироку Судацького міського суду від 30 грудня 2011 року слідує, що епізод стосовно укладення договору № SAMDN47000701070136 від 13 березня 2008 року (вклад «Копилка» + карта «Універсальна») і отримання грошових коштів на його підставі іншими особами не був предметом розгляду в рамках кримінального провадження, одночасно, був розглянутий епізод отримання коштів 13.03.2008 року від імені ОСОБА_6 за кредитним договором № 012-08М на суму 125068,00 грн.

Також з позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» від 23.05.2011 року, поданої під час проведення кримінального провадження, слідує, що в період з 2007 року по 2008 рік ОСОБА_9 та ОСОБА_11 заволоділи грошовими коштами за сьома кредитними договорами, оформленими на ім'я ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_16 Серед зазначених кредитних договорів відсутній спірний договір № SAMDN47000701070136 від 13 березня 2008 року (вклад «Копилка» + карта «Універсальна») на суму 1920,00 грн.

На думку колегії суддів, такі обставини не позбавляють апелянта звернутися з відповідною заявою до правоохоронних органів за захистом своїх порушених прав.

З пояснень ОСОБА_9, ОСОБА_6, які були ними надані під час розгляду кримінальної справи, слідує, що в кредитному договорі № 012-08М, який був укладений 13.03.2008 року одночасно з оскаржуваним договором, підписи ставила особисто ОСОБА_6 в приміщенні відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Судак.

Таким чином, виходячи з визначених ОСОБА_6. підстав визнання договору недійсним, оцінивши висновок судової експертизи у сукупності з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи, дослідивши матеріали кримінальної справи № 1-89/11, колегія суддів вважає, що висновок експерта не спростовує наявності підпису ОСОБА_6 в договорі від 13.03.2008 року, отже, нею не надано в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України безсуперечних доказів в обґрунтування своїх доводів щодо визнання зазначеного договору недійсним з тих підстав, що він нею не підписувався.

Посилання апелянта на те, що оскільки інші кредитні договори укладені ОСОБА_17 від імені ОСОБА_6, то і спірний договір також останньою не укладався, колегією суддів не приймається у зв'язку із тим, що такі доводи не підтверджуються матеріалами справи і є припущенням.

Також матеріалами справи спростовуються доводи апелянта стосовно того, що в договорі № SAMDN47000701070136 від 13 березня 2008 року (вклад «Копилка» + карта «Універсальна») відсутні його істотні умови і що він не відповідає вимогам закону, так, договором встановлена його сума, сторони, умови відкриття кредитного ліміту, строк дії договору, відповідальність сторін.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. При цьому слід враховувати, що визнання недійсним договору з підстав невідповідності закону може бути лише відповідно до конкретного нормативного правового акту, який було порушено при укладенні зазначеного договору.

Судом першої інстанції враховані зазначені норми матеріального права і, з урахуванням підстав, з яких ОСОБА_6 просила визнати недійсним договір, зроблений вірний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, апелянт посилається на те, що умови договору, що укладений між сторонами, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, його наслідками є дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача - споживача кредитних послуг. Колегія суддів такі доводи апелянта вважає безпідставними виходячи з наступного.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Але, як вбачається зі змісту оскаржуваного договору, його умови не містять положень, які б могли бути визнані несправедливими в розумінні ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". До того ж, апелянтом не визначено які саме умови договору, на його думку, є несправедливими.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта є суперечливими і взаємовиключними, оскільки ним визначено, що договір SAMDN47000701070136 від 13 березня 2008 року є недійсним з підстав його не підписування ОСОБА_6., одночасно, ним зазначається, що договір не відповідає закону, оскільки в ньому відсутні істотні умови, що він укладений без дотримання вимог закону і що його умови є несправедливими.

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і підстав для скасування оскаржуваного рішення не містять.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставлю для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_8 рішення Судацького міського суду АР Крим від 17 січня 2013 року - відхилити.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 17 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Самойлова О.В. Авраміді Т.С. Приходченко А.П.