УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/868/13Головуючий суду першої інстанції:Григор`євська І.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"10" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані житлово - комунальні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 16 травня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року Приватне підприємство "Сервісна компанія "Комфорт" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за комунальні послуги у розмірі 4489,05 грн. та трьох відсотків річних за порушення зобов'язань в сумі 134,26 грн., а всього - 4623,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 є споживачем житлово-комунальних послуг та послуг по утриманню будинку і прибудинкової території, які надаються позивачем, але не сплачує вартість цих послуг, унаслідок чого утворилася заборгованість за період з січня 2012 року по лютий 2013 року в сумі 4489,05 грн.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 16 травня 2013 року позов ПП «СК "Комфорт" задоволений: стягнуто з відповідачки на користь ПП «Сервісна компанія «Комфорт» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 4489,05 грн.; три відсотка річних від простроченої суми у розмірі 134,26 грн., судові витрати у розмірі 229,40 грн., а всього - 4852,71 грн.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що позивач є виконавцем житлово - комунальних послуг в житловому будинку АДРЕСА_1, оскільки такий висновок ґрунтується лише на одному письмовому доказі, а також на припущенні про те, що рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради від 24.12.1999 року ПП «Комфорт» визначено, як експлуатуючу організацію.

Крім того, апелянт зазначає, що позивач в обґрунтуванні позовних вимог посилався на вказане вище рішення виконавчого комітету та на Акт державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 20.12.1999 року - на підтвердження факту, що ПП «Комфорт» є виробником житлово - комунальних послуг. Таким чином, на думку апелянта, судом першої інстанції при вирішенні спору в частині визначення виконавця житлово - комунальних послуг, не було застосовано норми, якими регулюються спірні правовідносини, зокрема норми Житлового кодексу УРСР, ЗУ «Про житлово - комунальні послуги» та Порядку визначення виконавця житлово - комунальних послуг у житловому фонді, відповідно до яких позивач на підтвердження свого статусу виконавця житлово - комунальних послуг повинен був надати або рішення органу місцевого самоврядування, прийняте після 19.05.2005 р. або рішення співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 про визначення виконавця житлово - комунальних послуг.

Апелянт також зазначає, що під час розгляду справи було встановлено, що позивач не дотримався вимог ЗУ «Про Державне регулювання у сфері комунальних послуг», ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення та свого локального нормативного акту - Статуту і не отримав ліцензію на господарську діяльність з водопостачання та водовідведення, за яку стягує з неї кошти. Таким чином, на думку апелянта висновок суду першої інстанції, що позивач правомірно застосовує тарифи, які були затверджені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг для КРП «ВПВКГ» суперечить вище наведеним нормативно правовим актам, крім того, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи для ліцензіатів та суб'єктів природних монополій, яким ПП «СК «Комфорт» не є.

Апелянт також посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку з приводу того, що вона ігнорувала претензії позивача та відмовлялася укладати договір, оскільки такий висновок суду суперечить обставинам справи, так як відповідачкою тричі 31.08.2012 р., 02.10.2012 р. та 28.12.2012 р. направлялися на адресу позивача проекти договору про надання послуг з утримання будинку та прибуткової території та договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення, які за своїм змістом повністю відповідають Типовим договорам, затвердженим КМ України.

Крім того, апелянт зазначає, що суд, посилаючись на зміст ст.ст. 610,611,629 ЦК України зазначивши, що умови договору є обов'язковими для виконання та що у разі порушення умов, визначених змістом зобов'язання, настають правові наслідки цього порушення, прийшов до необґрунтованого висновку щодо наявності зобов'язань між сторонами, оскільки договору про надання таких послуг між сторонами укладено не було.

Апелянт також зазначає, що при пред'явленні позову ПП «СК «Комфорт» було надано платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 114,70 грн., однак, оскаржуваним рішення суду з неї на користь позивача стягнуто судовий збір в сумі 229,40 грн., тобто разом з судовими витратами, які позивач поніс по пред'явленому позову по даній справі, суд також стягнув на користь позивача судові витрати, які він поніс у зв'язку із зверненням до суду із заявою про видачу судового наказу, що суперечить приписам ст. 88 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з частиною 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі - продажу від 20 жовтня 2006 року квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 (а.с. 40).

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги ПП «СК "Комфорт", суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті комунальних послуг та послуг по утриманню будинку і прибудинкової території, які надаються позивачем, не виконує, що є підставою для стягнення вартості наданих послуг з урахуванням 3 % річних.

Висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості за наведені послуги з урахуванням 3 % річних, заснований на вимогах закону, зокрема, ст. 162 ЖК України, ст. 625 ЦК України, ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, та узгоджується з наявними у матеріалах справи доказами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у квітні 2013 року звернувся до суду із вимогами про стягнення наведеної заборгованості за період з січня 2012 року по лютий 2013 року, трьох відсотків річних за порушення зобов'язань.

Ухвалою Керченського міського суду від 13 березня 2013 року скасовано судовий наказ від 18 лютого 2013 року, яким на користь позивача стягнуто з відповідача заборгованість за послуги з утримання будинку і прибудинкової території станом на 01.01.2013 року в розмірі 3749,27 грн., 3 % річних у розмірі 112,48 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 114,70 грн., а всього - 3976,45 грн. (а.с.3).

Відповідно до Рішення виконавчого комітету Керченської міської ради від 24.12.99 року «Про затвердження Акту державної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом ІІ-го пускового комплексу 18 квартир 33 квартирного жилого будинку по АДРЕСА_1», ПП «СК «Комфорт» зазначено як експлуатуюча організація, що слідує з самого Акту державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію (а.с.42-46).

За Статутом позивач здійснює господарську діяльність в тому числі з надання комунальних послуг (а.с. 47-50). З довідки АА № 011905 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України слідує, що одним з видів діяльності ПП «СК «Комфорт» є управління нерухомим майном.

ПП "СК" Комфорт "є виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому будинку АДРЕСА_1, де відповідачу на праві власності належить квартира № 7. Відповідач надає відповідачу послуги з водопостачання і водовідведення, утримання будинку та прибудинкової території.

ОСОБА_6 з 2006 року по 2011 рік сплачувала кошті за надані ПП «СК «Комфорт» житлово-комунальні послуги - з водопостачання і водовідведення, утримання будинку та прибудинкової території в повному обсязі. Згідно наданої суду довідки з заборгованості відповідач почала сплачувати кошті за надані послуги частково з січня 2012 року до серпня 2012 року, потім сплату взагалі не здійснювала. Згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість відповідача за отримані житлово-комунальні послуги станом на 01 березня 2013 року становить 4 489 гривень 05 копійок ( а.с.4).

Письмовими доказами по справі підтверджується, що позивач звертався до відповідача письмово з претензіями щодо оплати заборгованості за отримані житлово-комунальні послуги, але наявність заборгованості свідчить про те, що ці вимоги відповідачем не виконані.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ПП «СК « Комфорт» застосовує відповідні тарифи, на підставі рішення виконавчого комітету Керченської міської ради за № 348 від 31 березня 2009 року, постанови Національної комісії № 78 від 10.02.2012 року, яка здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Рішення виконкому у газеті Керченський робочий були своєчасно оприлюднені ( а.с.51-55).

Процедура та порядок здійснення організаційних та господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов'язки регулюються Цивільним кодексом України, Житловим кодексом України, Законами України «Про ціни і ціноутворення», «Про житлово-комунальні послуги», постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків і прибудинкової території є господарською діяльністю, спрямованою на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації, та (або) ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 24 ЖК України житлово-експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і прибудинкової території.

Статтею 184 ЖК України передбачено, що фінансування затрат на експлуатацію та ремонт (поточний і капітальний) житлового фонду здійснюється за рахунок коштів житлово-експлуатаційних організацій, а вразі недостачі цих коштів - за рахунок державного бюджету.

Порядок надання житлово-комунальних послуг з утримання будинків і прибудинкових територій визначений Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17 травня 2005 року.

На виконання положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та з метою впорядкування за видами послуг з утримання будинків і прибудинкових територій та ремонту приміщень, будинків, наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року № 150 затверджено примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМ України від 08 жовтня 1992 року № 572 та пунктом 1 частини 3 статті 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що власник квартири (споживач) зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 67, 68 ЖК України, пунктом 5 частини 3 статті 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено обов'язок споживача оплачувати отримані комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що комунальні послуги мешканцям житлового будинку в АДРЕСА_1 надаються позивачем, наявність інших юридичних осіб, які виконують функції виконавця комунальних послуг, судом не виявлено.

Позивач визначений виконавцем послуг по утриманню будинків і прибудинкових територій, централізованому водопостачанню і водовідведенню, теплопостачанню в багатоквартирних житлових будинках згідно із Додатком, у тому числі і у будинку АДРЕСА_1, на підставі рішення виконавчого комітету Керченської міської ради № 1022 від 28.12.2012 року.

Отже, доводи ОСОБА_6 стосовно того, що позивач не є виконавцем послуг і судом неправомірно не застосований до спірних правовідносин Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, є безпідставними і спростовуються вищенаведеними обставинами.

Стаття 7 ЗУ «Про місцеве самоврядування в України» передбачає, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації.

Рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради № 973 від 23 грудня 2011 року затверджені тарифи на послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, періодичність та строки надання послуг відповідно до Додатку 1 (а.с. 24). Тарифи на послуги водопостачання і водовідведення КРП «ВПВКГ м. Керчі» встановлені рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради № 348 від 31 березня 2009 року (а.с. 52).

13 січня 2012 року між КРП «ВПВКГ м. Керчі» та ПП «СК «Комфорт» укладений договір про надання послуг по централізованому забезпеченню холодною водою і прийманню сточних вод в комунальну систему каналізації за встановленими тарифами, які складають за 1 куб.м відпущеної води і за 1 куб.м відведених стоків: для населення - 7, 17 грн. (вода - 3, 49 грн., стоки - 3,68 грн.). такий самий тариф зазначений і в розрахунку заборгованості за надані послуги ОСОБА_6 (а.с. 4), тому доводи апелянта стосовно неправильності визначення тарифу спростовуються матеріалами справи. Також, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта стосовно того, що позивач не має права оказувати послуги з водопостачання та водовідведення, не маючи відповідної ліцензії, оскільки позивач не є виробником указаних послуг, а відповідно до договору № 806 від 13 січня 2012 року є споживачем, виконувачем послуг.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ПП «СК «Комфорт» є обґрунтованими та підлягають задоволенню відповідно до ст. 68 ЖК України, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою КМ України від 8.10.1992 року № 572, між сторонами існують фактичні договірні відносини по наданню комунальних послуг. Відповідачка, як власник квартири, користується наданими позивачем послугами, але не сплачує їх. Законодавство не передбачає звільнення від сплати за отримані послуги у випадку ненадання окремих житлово-комунальних послуг, згідно зі ст. 614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов'язання (правова позиція, висловлена Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України, при розгляді справи № 6-6ц13 від 27 березня 2013 року). Однак, ОСОБА_6, фактично користуючись наданими ПП «СК «Комфорт» послугами, не доказала відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.

Виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України (Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України № 6-68цс12 від 20.06.2012 року).

Доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції безпідставно стягнути з неї судові витрати в сумі 229,40 грн., колегією суддів не приймаються, у зв'язку із тим, що судом проведено розподіл судових витрат, у тому числі і витрат, які були понесені позивачем при подачі заяви про видачу судового наказу по даній справі, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Також не беруться до уваги колегією суддів твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме - відсутність технічного запису судового засідання, оскільки в матеріалах справи (а.с. 79) наявний Акт від 29.05.2013 року щодо причини не здійснення звукозапису, таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.

Інші доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не містять.

Таким чином, суд першої інстанції, правильно встановив обставини по справі, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.

На підставі викладеного і керуючись сттею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 16 травня 2013 року - відхилити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В.Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко