УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1010/13Головуючий суду першої інстанції: Собещанська Н.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"24" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Войковець» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року КП «Войковець» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6, в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість за утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 2158,37 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, АР Крим, будинок знаходиться на балансі КП «Войковець» та є об'єктом його обслуговування та експлуатації. Відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання з оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим за період з 01 квітня 2009 року по 01 січня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 2158,37 грн.

Нарахування суми оплати проводилося на підставі тарифів, які затверджені рішеннями виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим. Невиконання відповідачем своїх обов'язків порушує майнові права позивача та інших мешканців жилого фонду, який обслуговується позивачем.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 11 червня 2013 року позов задоволений. З ОСОБА_6 на користь позивача стягнута заборгованість у розмірі 2158,37 грн. і ирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення суду та закрити провадження по справі.

В обґрунтування незаконності рішення апелянт посилається на те, що судом були проігноровані наявні в матеріалах справи листи мешканців будинку АДРЕСА_1, в яких вони неодноразово зверталися до КП «Войковець» із проханням вирішити накопичені проблеми з обслуговування будинку, провести ремонт, проте до теперішнього часу ніякої реакції на ці звернення з боку мешканців не було.

Апелянт зазначає, що він згоден вкладати та вкладає грошові кошти на реальний ремонт будинку та на належне утримання прибудинкової території.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Процедура та порядок здійснення організаційних та господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов'язки регулюються Цивільним кодексом України, Житловим кодексом України, Законами України «Про ціни і ціноутворення», «Про житлово-комунальні послуги», постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків і прибудинкової території є господарською діяльністю, спрямованою на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації, та (або) ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 24 ЖК України житлово-експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і прибудинкової території.

Статтею 184 ЖК України передбачено, що фінансування затрат на експлуатацію та ремонт (поточний і капітальний) житлового фонду здійснюється за рахунок коштів житлово-експлуатаційних організацій, а вразі недостачі цих коштів - за рахунок державного бюджету.

Порядок надання житлово-комунальних послуг з утримання будинків і прибудинкових територій визначений Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17 травня 2005 року.

На виконання положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та з метою впорядкування за видами послуг з утримання будинків і прибудинкових територій та ремонту приміщень, будинків, наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року № 150 затверджено примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМ України від 08 жовтня 1992 року № 572 та пунктом 1 частини 3 статті 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що власник квартири (споживач) зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень у будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 67, 68 ЖК України, пунктом 5 частини 3 статті 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено обов'язок споживача оплачувати отримані комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі КП «Войковець», є об'єктом його обслуговування та експлуатації.

Згідно особового рахунку НОМЕР_1 відповідач є власником та проживає у квартирі №4 цього будинку, загальна площа якої складає 49,9 кв.м (а. с. 3).

Актами виконаних робіт, графіком проведення поточних робіт на обслуговування будинку АДРЕСА_1 підтверджується надання КП «Войковець» житлово-комунальних послуг у будинок відповідача (а.с.28-34).

З розрахунку позивача вбачається, що за період з 01 квітня 2009 року по 01 січня 2013 року відповідач оплату наданих позивачем послуг не здійснював, заборгованість становить 2158,37 грн. (а. с. 4).

Ухвалою Керченського міського суду від 11 серпня 2011 року скасовано судовий наказ, виданий Керченським міським судом 21 липня 2011 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь КП «Войковець» заборгованості з оплати за надані послуги за період з 01.04.2009 року по 01.04.2011 рік в сумі 886,32 грн. (а.с.7).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог КП «Войковець», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконував зобов'язання по оплаті комунальних послуг, які надані позивачем, та стягнув з відповідача суму заборгованості з оплати витрат на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 2158,37 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи слідує, що на підтвердження факту надання відповідачу послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, позивач надав суду технічну характеристику будинку з переліком видів послуг, затверджених рішенням органу місцевого самоврядування, та документи про виконання робіт по наданню зазначених послуг (акти перевірок технічного стану димоходів, акти виконаних робіт по ремонту каналізаційної системи будинку, систем теплопостачання і водопостачання; проведення ремонтів, зокрема у під'їздах і даху будинку; ремонт контейнерів для сміття, проведення дератизації, а також про виконання інших робіт) (а.с.28-34).

Вказаними доказами спростовуються доводи апелянта про те, що позивачем не надаються послуги по утриманню будинку та прибудинкової території.

Порядок оформлення претензій споживача до виконавців послуг регулюється ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Так, відповідно до указаної норми, у разі порушення виконавцем умов договору, споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не м менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

В матеріалах справи містяться колективні заяви мешканців будинку АДРЕСА_1 (а.с. 41-46) на адресу позивача про усунення течі, виконання ремонту будинку.

Указані заяви не є Актами-претензіями в розумінні вимог ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і їх складання не породжує наслідків, передбачених цим законом.

Відповідно до вимог п. 6 і 7 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуг зобов'язаний розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх надання не в повному обсязі, зниження їх якості, утримувати в належному технічному стані, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушення якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законом.

Крім того, додаток № 2 до рішення виконавчого комітету Керченської міської ради № 382 від 28 травня 2012 року (а.с. 37-38) не передбачає надання послуги з поточного ремонту будівлі, обслуговування димовентиляційних каналів в будинку АДРЕСА_1 АР Крим.

Згідно з вимогами ст.ст. 10, 11 та 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на засадах змагальності сторін, не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч зазначеним нормам права, відповідачем не надані докази в обґрунтування його позовних вимог, не представлений договір, укладений з відповідачем на надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території з переліком таких послуг, не надані докази на підтвердження того, що позивач не виконує обов'язки з у тримання будинку та прибудинкової території.

Не впливає на правильність висновку місцевого суду й посилання апелянта на те, що суд не дав належної правової оцінки фотокарткам, оскільки вони не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 58, 59, 64 ЦПК України.

В судовому засіданні при розгляді справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_6 пояснив, що він особисто не звертався до позивача із скаргами або заявами, акти-претензії ним не складалися. З урахуванням того, що апелянтом не надано доказів вживання заходів для перевірки якості та обсягу отриманих послуг, зокрема, й не надано належним чином оформлених актів - претензій з цього приводу у період, за який стягнута сума заборгованості, колегія суддів дійшла висновку, що твердження ОСОБА_6 про ненадання цих послуг у спірний період не може бути прийняти до уваги.

У даному випадку, права позивача, який виконав свої зобов'язання по наданню послуг, порушені, а тому він має право на судовий захист шляхом стягнення з відповідача оплати за надані послуги.

Той факт, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, а не наймачем житла, не звільняє його від обов'язку по сплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, оскільки відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Вимоги апелянта стосовно закриття провадження по справі також не приймаються колегією суддів, оскільки перелік підстав для закриття провадження у справі визначений ст. 205 ЦПК України та є вичерпним, обставини, які є підставою для застосування норм ст. 205 ЦПК України при розгляді даної справи не встановлені.

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду не надано.

Інші доводи апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 червня 2013 року - відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

О.В. Самойлова Т.С.Авраміді А.П.Приходченко