УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1003/13Головуючий суду першої інстанції:Григор'євська І.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"10" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 про розірвання договорів та стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 14 червня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_7 про розірвання договорів про надання послуг та стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що 29 квітня 2010 року між нею та ФОП ОСОБА_7 було укладено договір про надання послуг, відповідно до якого відповідачка зобов'язалась здійснити оформлення документів на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,1000 га в СВТ «Маяк», а позивачка, в свою чергу, зобов'язалась оплатити послуги відповідача. На виконання вказаного договору позивачкою було сплачено відповідачу 50000 грн. Також 10 травня 2010 року між позивачкою та відвідачем було укладено договір про надання послуг, відповідно до якого відповідачка зобов'язалась здійснити оформлення документів на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,1200 га в СВТ «Маяк», а позивачка, в свою чергу, зобов'язалась оплатити послуги відповідача в сумі 50000 грн.

Пунктом 1.2 договорів від 29.04.2010 року та від 10.05.2010 року визначено, що закінченням строку дії договору є отримання позивачкою документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку. Оскільки вказаними договорами укладеними між сторонами, не встановлено строк виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань, то позивачка, посилаючись на п.22 ст.1, ч.2,5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», на ст.ст. 1212,1213 ЦК України, просила суд розірвати договір на виконання послуг у сфері інформації від 29 квітня 2010 року, укладений між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7, стягнути з відповідачки 50000 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язань за вказаним договором за період з 19.04.2013 року по 30.05.2013 року в сумі 63000 грн. Також ОСОБА_6 просила розірвати договір на виконання послуг у сфері інформації від 10 травня 2010 року і стягнути з відповідачки 50000 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язань за вказаним договором за період з 19.04.2013 року по 30.05.2013 року в сумі 63000 грн.

Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 14.06.2013 року позовна заява повернута позивачу у зв'язку з невиконанням ухали Керченського міського суду АР Крим від 05.06.2013 року, якою позов був залишений без руху у зв'язку з не значенням ціни позову, несплатою судового збору, а також у зв'язку із тим, що зі змісту позову та доданих до нього документів не зрозуміле місто виконання зобов'язань.

Не погодившись з ухвалою суду, позивачка ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на те, що суд неправомірно не застосував до вимог, заявлених в позовній заяві, положення Закону України «Про судовий збір», оскільки вимоги про розірвання договорів, стягнення суми та пені витікають з правовідносин, що регулюються п.22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», а отже, вона звільнена від сплати судового збору.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутністю відповідача на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України, її клопотання про відкладення розгляду справи відхилено колегією суддів, оскільки обставини, викладені в клопотанні, не підтверджені відповідними доказами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_6 без руху, а згодом повернувши її позивачці, суд першої інстанції виходив з того, що на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, не поширюються дія ЗУ «Про захист прав споживачів», позивачем не зазначено ціну позову та не сплачено судовий збір з урахуванням п.1 ч.2 ст. 4 та ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір», не указане місце виконання договору.

Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки вони не узгоджуються з нормами процесуального права і не відповідають матеріалам справи.

Виходячи з правової природи оскаржуваних договорів, суд першої інстанції правильно визначив, що на правовідносини, які виникли між сторонами, не поширюється Закон України «Про захист прав споживачів», однак, при цьому не врахував те, що відповідачка проживає у м. Щолкіно Ленінського району АР Крим, не визначився з підсудністю справи і не застосував наслідки порушення підсудності, передбачені ч. 1 ст. 115 ЦПК України.

Також, суд першої інстанції помилково вважав, що визначення ОСОБА_6 місця виконання договорів впливає на вирішення питання щодо підсудності справи, оскільки виходячи з предмету спірних правовідносин, підсудність даної справи встановлюється відповідно до положення ст. 109 ЦПК України.

З п. 1 Постанови № 3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» слідує, що суди мають враховувати що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.Х1.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, не врахував наведені норми права і помилково дійшов висновку про повернення позовної заяви з тих підстав, що ОСОБА_6 не виконала вимоги, визначені статтями 119, 120 ЦПК України, що призвело до порушень порядку вирішення питання щодо відкриття провадження по справі.

Доводи апелянта стосовно того, що договори про надання послуг з оформлення документів на право власності на земельні ділянки відповідають правовідносинам, що регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», не приймаються колегією суддів, оскільки назва оскаржуваних договорів не відповідає їх змісту, який фактично зведений до доручення виконати певні дії щодо оформлення прав власності на земельні ділянки, які, як пояснила ОСОБА_6 в судовому засіданні при розгляді справи судом апеляційної інстанції, не були їй виділені та не знаходилися в її користуванні.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення конкретного питання, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення. Таким чином, ухвала Керченського міського суду АР Крим від 14 червня 2013 року підлягає скасуванню з передачею питання до суду першої інстанції на новий розгляд.

На підставі наведеного, керуючись ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 14 червня 2013 року задовольнити частково.

Ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 14 червня 2013 року скасувати.

Передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді:

О.В. Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко