УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/1357/13Головуючий суду першої інстанції:Дмитрієв Т.М.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
"15" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
Головуючого суддіСамойлової О.В.
СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Совєтської районної державної адміністрації АР Крим про скасування розпорядження щодо оголошення догани, стягнення матеріальної винагороди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 11 вересня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Совєтської районної державної адміністрації АР Крим про скасування розпорядження № 10/03-12 від 11 липня 2013 року щодо оголошення догани, стягнення матеріальної винагороди за липень 2013 року в сумі 640 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка працює на посаді начальника управління соціального захисту населення Совєтської районної державної адміністрації в АР Крим. В періоди з 24 квітня 2012 року по 10 травня 2012 року та з 08 червня 2012 року по 24 січня 2013 року, вона знаходилась у відпустці по догляду за дитиною. В 2013 році прокуратурою Совєтського району АР Крим було проведено перевірку використання бюджетних коштів за пільгове перевезення громадян за період 2012-2013 роки, за результатами якої були виявлені порушення в грудні 2012 року, тобто у період, коли позивачка знаходилась у відпустці. Проте розпорядженням керівника Совєтської районної державної адміністрації АР Крим № 10/03-12 від 11.07.2013 року ОСОБА_6 було оголошено догану за неналежне виконання посадових обов'язків, яке вона вважає незаконним та просить скасувати і повернути їй матеріальну винагороду за липень 2013 року у розмірі 640 грн.
Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 11 вересня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмолено.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивачка ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду наданим доказам і вимогам закону, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Так, апелянт зазначає, що судом першої інстанції було встановлено, що у період з 23.04.2012 р. по 10.05.2012 р. позивачка знаходилась у додатковій відпустці за 2011 р., а також з 08.06.12 р. по 25.01.2013 р. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. На роботу вона вийшла тільки 28 січня 2013 року. У квітні 2013 року прокуратурою Совєтського району АР Крим із залученням спеціалістів Державної фінансової інспекції було проведено перевірку у сфері дотримання вимог законодавства, щодо соціального захисту пільгових категорій громадян за період роботи у 2012-2013 р., за результатами якої були виявлені недоліки в роботі за грудень 2012 року. Проте, незважаючи на той факт, що у вказаний період позивачка знаходилась у відпустці, їй було оголошено догану.
Апелянт також посилається на те, що в оскаржуваному розпорядженні не зазначено за яке конкретне порушення їй оголошено догану, в чому саме воно виражено, за який період роботи були допущені недоліки та з чого склалась її провина.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Однак колегія суддів з таким висновком погодитися не може.
Статтею 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
З 01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України ).
Частиною 2 ст. 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
У розумінні пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Зазначеною нормою публічну службу визначено через види служби, перелік яких не є вичерпним.
Визначальним при відрізненні видів публічної служби для правозастосування є правове регулювання їх діяльності.
Базовим (загальним) Законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України «Про державну службу», в ст. 9 якого вказано, що правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією та спеціальними законами України. Законодавець врегулював питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) спеціальними законами та можливістю застосування загального кодифікованого нормативного акта Кодексу законів про працю України.
Зі змісту позову вбачається, що спір у справі виник у зв'язку із застосуванням до позивачки ОСОБА_6, яка обіймає посаду начальника управління соціального захисту населення Совєтської районної державної адміністрації в АР Крим, дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що ОСОБА_6 розпорядженням Совєтської районної державної адміністрації в АР Крим від 30.07.2007 р. № 85/06-01 було призначено на посаду начальника управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації з посадовим окладом 955 грн. в місяць із збереженням 11 рангу 6 категорії посад державних службовців (а.с. 77).
Оскарженим розпорядженням Совєтської районної державної адміністрації в АР Крим від 11.07.2013 р. № № 10/03-12 «Про оголошення догани» за підписом голови Совєтської районної державної адміністрації в АР Крим Г.І. Глобинець, позивачу у зв'язку із неналежним виконанням службових обов'язків, була оголошена догана (а.с.5).
Відповідно до частини другої статті 2 та частини першої статті 11 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено суб'єктів здійснення місцевого самоврядування, до яких належить й виконавчі органи ради.
Із змісту заявлених вимог слідує, що позивачка, як державний службовець, звернулася до відповідача, як до органу державної влади щодо скасування розпорядження про оголошення догани, тобто виник спір щодо проходження нею публічної служби.
Ураховуючи вищевикладене та суть спору, колегія суддів вважає, що в даному випадку між сторонами виник публічно-правовий спір і вимоги позивача повинні були розглядатися за правилами, встановленими КАС України.
Суб'єктом владних повноважень відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративні справи, в яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, як це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України, підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (п. 2 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Таким чином, даний спір виник з приводу проходження ОСОБА_6 публічної служби, тому повинен був вирішуватися в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, на підставі пункту 1 частини 1 статті 205, статті 310 ЦПК України, судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
На підставі частини 2 статті 206 ЦПК України ОСОБА_6 слід повідомити, що розгляд її спору відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 310 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 11 вересня 2013 року задовольнити частково.
Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 11 вересня 2013 року скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до Совєтської районної державної адміністрації АР Крим про скасування розпорядження щодо оголошення догани, стягнення матеріальної винагороди - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Самойлова О.В. Авраміді Т.С. Приходченко А.П.