РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
__________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/191/1148/13Головуючий суду першої інстанції:Біленко Л.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
"01" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
головуючого суддіСамойлової О.В.,
СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Керченської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою Керченської міської ради на рішення Керченського міського суду АР Крим від 06 червня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Керченської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позов мотивований тим, що після смерті матері ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відкрилася спадщина, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1, АР Крим.
ОСОБА_6 посилається на те, що пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини з поважних причин, обумовлених станом фізичного та психологічного здоров'я, у зв'язку з чим просить на підставі ст. 1272 ЦК України визнати поважною причину пропуску строку на прийняття спадщини та визначити додатковий строк для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 06 червня 2013 року вимоги ОСОБА_6 задоволені,їй визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, в три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Не погодившись з рішенням суду, Керченська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задовлення позовних вимог.
Так, апелянт, посилаючись на не відповідність висновків суду обставинам справи, зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, з урахуванням роз'яснень, наданих постановою Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про спадкування», прийшов до висновку, що позивачкою було пропущено строк, передбачений ст.1270 ЦК України з поважних причин, оскільки позивачка страждає хронічними захворюваннями та відповідно до свідчень свідків виїжджала до РФ, проте такий висновок суду суперечить матеріалам справи.
Так, апелянт зазначає, що на підтвердження поважності пропуску строку для прийняття спадщини, позивачка посилалась на те, що була вимушена виїхати до Росії у зв'язку із народженням онука задля допомоги своїй доньці по догляду за дитиною, проте зі свідоцтва про народження вбачається, що онук позивачки народився на Україні в м. Керчі; крім того, в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують факт виїзду та проживання доньки позивачки та онука в Росії; апелянт також зазначає, що ця поїздка не була пов'язана з відрядженням, а була здійснена у приватному порядку.
Апелянт вказує на те, що в матеріалах справи знаходяться копії епікризів з історії хвороби позивачки за період з 16.12.10 р. по 30.12.10 р., з 17.01.11 р. по 01.02.11 р., 09.01.13 р. по 22.01.13 р., які свідчать про те, що лікування позивачки ніколи тривалим не було і що позивачка не перебувала на стаціонарному лікуванні впродовж шести місяців після смерті матері, отже, мала можливість звернутися з відповідною заявою до нотаріальної контори.
Крім того, апелянт зазначає, що у разі, якщо позивачка і перебувала за кордоном, вона не була позбавлена права впродовж строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, після смерті своєї матері направити відповідну заяву про прийняття спадщини поштою, однак ці дії позивачкою здійснені не були.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності сторін на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження від 27.07.2010 року (а.с.5). Після укладення шлюбу 09.01.1982 року (свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_1), позивачці присвоєне прізвище ОСОБА_6 (а.с.17).
Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. Ця квартира була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що вбачається зі Свідоцтва про право власності на житло (а.с. 6). Після смерті ОСОБА_8 його ? частка квартири була успадкована дружиною - ОСОБА_7, що підтверджуються Свідоцтвом про право на спадщину за законом (а.с.6-10).
Як вбачається з Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно вищезазначена квартира на час смерті ОСОБА_7 належала їй на праві приватної власності (а.с.10).
З заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 спадкоємці не зверталися, спадкова справа не заводилася (а.с.43-44).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що після смерті матері в житті позивачки існували такі об'єктивні життєві обставини, які заважали їй своєчасно подати заяву про прийняття спадщини.
Проте погодитися з таким висновком місцевого суду колегія суддів не може.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 через рік з дня відкриття спадщини звернулась до суду з указаним позовом, зазначивши поважністю причини пропуску строку для прийняття спадщини свій тяжкий психологічний та фізичний стан здоров'я внаслідок смерті матері.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини ( ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Посилання позивачки на те, що вона одразу після смерті матері виїхала за межі України та знаходилася в Російській Федерації, де допомагала дочці виховувати дитину, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні належні та допустимі докази в обґрунтування таких доводів ОСОБА_6, як і докази щодо хвороби позивачки на протязі 2012 року.
Між тим, згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Про те обставини, на які посилалася позивачка, а саме виїзд до РФ та хвороба не є об'єктивними непереборними, істотними, труднощами, які перешкоджали позивачці у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини, у розумінні положень статті 1272 ЦК України.
Таким чином, доводи апелянта стосовно того, що знаходження позивачки за межами України не позбавляло її можливості відправити заяву до нотаріальної контори поштою, є обґрунтованими і заслуговують на увагу, як і доводи стосовно того, що позивачка не знаходилася на стаціонарному лікуванні на протязі шести місяців з часу смерті матері.
Безспірних доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини позивачка не надала, саме по собі її знаходження в Російській Федерації не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини. Також позивачкою не надані докази на підтвердження її доводів стосовно того, що вона після смерті матері тривалий час хворіла, у зв'язку із чим не могла звернутися своєчасно із заявою до нотаріальної контори.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_6, заслуговують на увагу, оскільки вони засновані на нормах матеріального права та підтверджені матеріалами справи.
Отже, неповно з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, згідно з п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення Керченського міського суду АР Крим від 06 червня 2013 року і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6
Керуючись статтею 303, пунктами 1, 3 частини 1 статті 309, статтею 313, частиною 2 статті 314, статтями 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Керченської міської ради на рішення Керченського міського суду АР Крим від 06 червня 2013 року - задовольнити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 06 червня 2013 року - скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Керченської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
О.В. Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко