УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1052/13Головуючий суду першої інстанції:Біленко Л.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"24" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» про стягнення неустойки за порушення строків сервісного обслуговування та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 31 травня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ТОВ «АЛЛО», в якому просив суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 159,92 грн., суму неустойки в десятикратному розмірі - 1599,20 грн., та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.05.2012 року ОСОБА_6 придбав у відповідача телефон марки Sony Ericsson ST15i/Xptria mini blak, IMEI НОМЕР_1, але 14.06.2012 року у зв'язку з виявленою несправністю передав його відповідачу для сервісного обслуговування, строк якого, за домовленістю сторін був визначений тривалістю 24 дні - до 08.07.2012 року, але телефон був повернутий до магазину та переданий позивачу лише 16.07.2012 року без зазначення характеру та переліку виконаних робіт, у зв'язку з чим позивач вимагав розірвати договір купівлі-продажу, але в цьому йому було відмовлено на підставі того, що це можливо тільки за наявності істотних недоліків товару. Позивач вимагав сплатити неустойку за порушення строків гарантійного обслуговування, на що 19.07.2012 року отримав згоду відповідача та подав відповідну письмову заяву, але незважаючи на його неодноразові звернення, неустойка, яка розрахована в сумі 159,92 грн., йому не була сплачена. Діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, оскільки він був позбавлений можливості користуватись телефоном, витрачав час та нерви на отримання неустойки, у зв'язку з чим погіршився стан його здоров'я та витрачені кошти на його відновлення.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 31 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «АЛЛО» на користь позивача неустойку за затримку усунення недоліків товару понад установлений строк у розмірі 23,99 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Керченського міського суду від 05 липня 2013 року доповнено рішення Керченського міського суду від 31.05.2013 року та стягнуто з ТОВ «АЛЛО» на користь держави судовий збір у розмірі 0,83 коп. (а.с.46).

Не погодившись із рішенням Керченського міського суду АР Крим від 31 травня 2013 року, позивач ОСОБА_6, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду переглянути в частині визначення розміру пені за порушення строків сервісного обслуговування та стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Свою позицію апелянт мотивує тим, що, на його думку, суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи, зробив висновки, які цим обставинам не відповідають, порушив норми матеріального та процесуального права.

Так апелянт зазначає, що судом при ухваленні рішення не було враховано, що несправність телефону сталась під час, коли він перебував у м. Києві на VI Всеукраїнської науково практичної конференції, вказана обставина позбавила його комунікабельних можливостей, в зв'язку з чим він зазнав великі труднощі, що спричинили моральну та матеріальну шкоду.

Крім того, апелянт зазначає, що співробітники ТОВ «АЛЛО», приймаючи телефон на сервісне обслуговування не проінформували його відносно того, що на його вимогу на час сервісного обслуговування йому може бути наданий товар аналогічної моделі.

На думку апелянта, строк гарантійного ремонту, який було запропоновано відповідачем, а саме - 24 дня, свідчить про обґрунтованість вимог щодо нарахування та стягнення пені, оскільки, відповідно до п.9 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» є суттєвим порушенням строків гарантійного обслуговування.

Апелянт, посилаючись на зміст ст.ст. 1167,1172 ЦК України, зазначає, що внаслідок бездіяльності відповідача, зневажливого ставлення до нього як до покупця в частині виплати пені, вважає свої вимоги щодо стягнення моральної шкоди з відповідача обґрунтованими.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності сторін на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.05.2012 року позивач купив в магазині ТОВ «АЛЛО» телефон марки Sony Ericsson ST15i/Xptria mini blak, IMEI НОМЕР_1 вартістю 1999,00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі (а.с.5). На вказаний товар позивачу виданий відповідачем гарантійний талон (а.с.5).

Відповідно до ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Відповідно до ст. 680 ЦК України вимога у зв'язку із недоліками товару може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років. При цьому покупець вправі розпоряджатися своїми правами споживача на свій розсуд, обираючи належний, передбачений законом, спосіб захисту. Так, зокрема, відповідно до вимог ст.709 ЦК України продавець зобов'язаний прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.06.2012 року, в межах строку гарантійного обслуговування, позивач виявив несправність телефону та, скориставшись своїм правом, передав його відповідачу для проведення гарантійного обслуговування.

Згідно ч.1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

Відповідно до ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.

За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, арикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

Аналогічні положення встановлені статтями 708, 709 ЦК України.

Незважаючи на те, що в гарантійному талоні передбачений строк гарантійного обслуговування протягом 14 днів, сторонами був узгоджений іншій строк - 24 дні, тобто, до 08.07.2012 року, збільшення строку було обумовлено тим, що сервісне обслуговування здійснюється тільки в м. Дніпропетровську, що вимагає додаткового часу на пересилку товару з м. Керчі. Фактично відремонтований телефон був повернутий 16.07.2012р.

Свій обов'язок оплатити неустойки ОСОБА_6 відповідач визнав, про що направив на адресу позивача відповідний лист. (а.с.7-8). 25.07.2012 року ОСОБА_6 подав відповідачу письмову заяву, в якій заявив вимогу про сплату неустойки в розмірі 159,92 грн. (а.с.6). На час звернення до суду позивачу неустойка виплаченою не була.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до платіжного доручення від 11.04.2013 року про переказ грошових коштів, на картковий рахунок позивача в ПАТ «КБ «Приватбанк» 11.04.2013 року було перераховано 135,93 грн., призначення платежу - оплата неустойки (а.с.26). Однак, при перерахуванні грошових коштів відповідно до ст. 18 Податкового кодексу України на рахунок ГУ Держказначейства у Дніпропетровській області було переведено грошові кошти в розмірі 23,99 грн. з призначенням платежу - податок на доходи фізичних осіб з неустойки.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем своєчасно не було прийнято заходів по ремонту неякісного товару, що відповідно до вимог спеціального закону є підставою для стягнення неустойки, але, оскільки позивачу в рахунок неустойки було сплачено тільки 135,93 грн., є підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_6 недоплаченої суми неустойки в розмірі 23,99 грн.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає матеріалам справи та вищезазначеним нормам матеріального права.

Що стосується вимог позивача про стягнення неустойки в десятикратному розмірі, то колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду, що, оскільки Законом України «Про захист прав споживачів» не передбачена відповідальність за затримку сплати неустойки, а сама неустойка нараховується виключно за порушення строків усунення недоліків товару та нараховується за час такої затримки, правових підстав для покладення на відповідача обов'язку сплатити додаткові суми неустойки суд не вбачає, тому відмовляє позивачеві в задоволенні цієї вимоги.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання апелянта на зміст ст. 1167, 1172 ЦК України, щодо вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» надав роз'яснення, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в статтях 23, 1167 ЦК.

Оскільки між сторонами виниклі правовідносини, які випливають з договірних, то на них поширюються, як зобов'язальні обов'язки, так і положення Закону України «Про захист прав споживачів» в частині права на відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні договору між сторонами щодо купівлі-продажу товару, умови щодо відшкодування моральної шкоди ними не передбачалися.

17 вересня 2011 р. набув чинності Закон України № 1023-ХІІ від 19 травня 2011 р. «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції», яким встановлено порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, які є рухомим майном.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону № 1023-ХІІ, споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону, при цьому було розділено підстави відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Так, у разі заподіяння споживачу шкоди (збитків) дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, він мав право лише на відшкодування майнової шкоди (збитків). А в разі заподіяння шкоди небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, споживач мав право на відшкодування як майнової, так і моральної (немайнової) шкоди у випадках, передбачених законодавством.

У Законі № 3390-VI надано визначення понять «шкода» (ст. 1) і «дефектна продукція» (ст. 5), чим усунуто раніше існуючу прогалину, оскільки ні Закон № 1023-ХІІ, ні інші нормативні акти не містили тлумачення «дефектної продукції» і чим саме «дефектна продукція» відрізнялась від «продукції неналежної якості».

Отже, відповідно до цього Закону, шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати, виходячи з усіх обставин, зокрема пов'язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію, у тому числі: 1) представлення продукції споживачеві або користувачеві, включаючи її вигляд, склад, упаковку, маркування та іншу інформацію про продукцію, її споживання, використання та знищення (утилізацію, переробку); 2) використання продукції, яке обґрунтовано можна передбачити; 3) час, коли продукцію було введено в обіг.

Відповідно до ст. 711 ЦК шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень гл. 82 цього Кодексу.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така шкода завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно з ч.3 ст. 10 та ч.ч.1,4 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Тобто, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди позивачеві не вбачається, оскільки докази наявності обставин, передбачених законом для цього, відсутні.

Доводи апелянта стосовно того, що співробітники відповідача не повідомили його про те, що на час сервісного обслуговування, йому повинні були надати товар аналогічної моделі, колегія суддів не приймає, оскільки відповідно до ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», на час ремонту на письмову вимогу споживача надається товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації), однак від ОСОБА_6 така вимога до відповідача не надходила.

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, суду апеляційної інстанції не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують і не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 31 травня 2013 року - відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 31 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В. Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко