УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1039/13Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"24" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за заявою головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції АР Крим Джамілова Н.А. про затвердження мирової угоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Судацького міського суду АР Крим від 20 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року ОСОБА_7 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення боргу за договором позики.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 березня 2008 року ОСОБА_7 передала у борг відповідачам 80 000 грн., які останні зобов'язалися повернути в строк до 01 січня 2011 року, про що надали розписку, але свої зобов'язання не виконали, борг не повернули.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 11 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_7 були задоволені. З відповідачів стягнуто солідарно на користь позивачки борг в сумі 80 000 грн. за договором позики та судовий збір в сумі 808 грн. , а всього - 80 808 грн.(а.с.38-39).

У червні 2013 року головний державний виконавець відділу Державної державний виконавчої служби Судацького міського управління юстиції АР Крим Джамілов Н.А. звернувся до Судацького міського суду із заявою про затвердження мирової угоди, укладеної між сторонами виконавчого провадження (а.с.44-45), мотивуючи тим, що в провадженні ВДВС Судацького МУЮ знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу - виконавчого листа № 120/26/2012 про стягнення на користь ОСОБА_7 з ОСОБА_8, ОСОБА_9 боргу за договором.

Ухвалою Судацького міського суду АР Крим від 20 червня 2013 року відмовлено в задоволенні заяви головного державного виконавця ВДВС Судацького міського управління юстиції АР Крим Джамілова Н.А. про затвердження мирової угоди в процесі виконання рішення.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу і направити справу до суду першої інстанції для прийняття рішення із застосуванням ст. 373 ЦПК України.

Апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права, зазначає, що мирова угода, яка укладена між сторонами цілком відповідає вимогам ст. 372 ЦПК України, крім того, у боржників відсутні можливості для погашення суми боргу, вони не мають постійних джерел доходів, а тому єдиним способом погашення боргу є відчуження їхніх часток у спільному майні.

Апелянт також посилається на те, що укладення мирової угоди не суперечить діючому законодавству та дає можливість закрити примусове провадження та влаштовує її, як стягувача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні заяви головного державного виконавця ВДВС Судацького МУЮ в АР Крим, суд першої інстанції виходив з того, що мирова угода, укладена між сторонами виконавчого провадження, стосується не лише прав та обов'язків сторін, її умови не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому у відповідності до ст. 372 ЦПК України така мирова угода затвердженню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Судацького міського суду АР Крим від 11 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволені та з ОСОБА_9 і ОСОБА_8 стягнуто солідарно на користь позивачки борг в сумі 80000 грн. за договором позики.

Постановою від 22.06.2012 року відкриті виконавчі провадження (а.с. 47-48) з примусового виконання виконавчого документу: виконавчого листа № 120/26/2012, який видан 06.06.2012 року Судацьким міським судом АР Крим про стягнення з ОСОБА_9 і ОСОБА_8 суми в розмірі 80808,00 грн.

01 квітня 2013 року на стадії примусового виконання рішення суду між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9 була укладена мирова угода, згідно якої ОСОБА_8, ОСОБА_9 (боржники) визнають заборгованість та гарантують, що після підписання і затвердження мирової угоди судом, на протязі одного місяця вони подарують належні їм долі в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, про що обов'язково повинен бути складений письмовий документ, завірений нотаріально (а.с. 50).

В процесі виконання судового рішення державним виконавцем направлено до суду для затвердження в порядку ст. 327 ЦПК України мирову угоду, укладену між сторонами 01.04.2013 року.

Відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання. Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб. За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно до положень цього Кодекс

Мирова угода - це досягнута між сторонами в ході судового розгляду і під контролем суду заснована на взаємних поступках угода, яка по новому визначає їх суб'єктивні права та обов'язки. Метою такої угоди є врегулювання спору між самими сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору. Не може визнаватися судом мирова угода, в якій нічого не вирішено про долю заявлених позивачем вимог і умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами, так як така мирова угода не приводить до усунення конфлікту.

Як убачається із умов укладеної сторонами 01.04.2013 року мирової угоди, боржники зобов'язалися у майбутньому укласти договір дарування належних їм часток у квартирі, а стягувач, в свою чергу, зобов'язався прийняти міри, спрямовані на закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Частиною другою статті 719 ЦК передбачено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

З урахуванням викладених вище норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що укладена між сторонами мирова угода виходить за межі виконавчого провадження, відкритого з примусового виконання рішення суду про стягнення коштів, та за своєю правовою природою є правочином по відчуженню нерухомого майна, який має вчинятись з додержанням вимог закону про його нотаріальне посвідчення.

Відповідно до ст. 209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України). Суд не повинен заміняти органи, які уповноважені на вчинення нотаріальних дій.

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують і не містять підстав для скасування ухвали.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини у справі, дав належну правову оцінку доказам і постановив ухвалу з додержанням вимог закону, що відповідно до п.1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення скарги і залишення ухвали суду без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 2 статті 307, пунктом 1 частини 1 статті 312, пунктом 4 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Судацького міського суду АР Крим від 20 червня 2013 року - відхилити.

Ухвалу Судацького міського суду АР Крим від 20 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

О.В. Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко