УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„06" лютого 2008р.                                                                               м. Івано-Франківськ

Колегія суддів  судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого      Соколовського В.М.,

суддів: Девляшевського В.М., Матківського Р.Й.,

секретаря     Сем"янчук С.Й.,

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою директора дочірнього підприємства „Калійний завод" ВАТ „Оріана" ОСОБА_2, на рішення Калуського міськрайонного суду від 23 листопада 2007 року,-

встановила:

ОСОБА_1 18 жовтня 2007 року звернувся в суд з позовом до ДП „Калійний завод" ВАТ „Оріана" про стягнення заборгованості по заробітній платі, виплату вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку, виплату грошової компенсації за несвоєчасно виплачену зарплату, середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку, стягнення моральної шкоди на суму 5000 грн. та судових витрат.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 23 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 4142 грн. 10 коп.3аборгованості по заробітній платі, 730 грн. вихідної допомоги, 3517 грн. 08 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 602 грн. 38 коп. компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, 100 грн. за надання юридичної допомоги, 91 грн. 96 коп. державного мита в дохід держави та в дохід держави 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. В решті позову відмовлено.

Рішення в частині стягнення середньомісячної заробітної плати в сумі 730 грн.

Справа № 22-ц-118/2008р.                          Головуючий у І інстанції Галущак Л.О.

Категорія 41                                                   Доповідач Соколовський В.М.

допущено до негайного виконання.

На дане рішення директор ДП „Калійний завод" ВАТ „Оріана" ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, вказуючи на порушення судом першої інстанції при постановленні рішення норм матеріального та процесульного права в частині стягнення з підприємства на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи в розмірі 3517 грн. 08 коп. та вихідної допомоги в сумі 730 грн. Вимоги скарги мотивував тим, що суд не врахував, що зазначені кошти не є заробітною платою в розумінні правових положень ст.ст. 1 та 2 Закону України „Про оплату праці", тому право на задоволення вимог про їх стягнення, вважає апелянт, не є безтерміновим, а обмежене 3-х місячним строком позовної давності для звернення до суду, відповідно до ст. 233, ч.1 КЗпП України. Позивач же, як встановлено судом і відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди, без поважних причин пропустив цей 3-х місячний строк, а тому суд повинен був відмовити позивачу в задоволенні вимог про стягнення з ДП „Калійний завод" середньомісячної вихідної допомоги та сум, нарахованих за затримку розрахунку при звільненні з роботи. Окрім того, зазначає апелянт, обов"язковою підставою відповідальності за затримку розрахунку при звільненні з роботи є вина підприємства. Однак, суд не взяв до уваги, що вини підприємства в даному випадку не було, поскільки, останнє неналежно фінансувалося з бюджету та виділяло значні фінансові ресурси на підтримку та забезпечення екологічної безпеки в роботі підприємства.

В зв"язку з цим, просив оскаржуване рішення в частині стягнення на користь позивача середньомісячної вихідної допомоги та сум, нарахованих за затримку розрахунку при звільненні скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Представник апелянта ДП „Калійний завод" ВАТ „Оріана" в судове засідання не прибув, хоча належно був повідомлений про розгляд справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги не визнав, вважає її безпідставною, а рішення - законним і обгрунтованим, яке просив залишити в силі, відмовивши в задоволенні скарги.

Вислухавши доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував з ДП „Калійний завод" ВАТ „Оріана" у трудових відносинах і наказом № 44 по підприємству від 26.06.2007 року його було звільнено з роботи по п.1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується ксерокопією його трудової книжки (а.с. 4-5). Однак, при звільненні з позивачем не було проведено повного

розрахунку по заробітній платі і сума заборгованості становить 4142 грн. 10 коп. Даний факт підтверджується відповідною довідкою з підприємства (а.с. 2).

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні робітника чи службовця , виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Відповідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки, повний розрахунок із позивачем не було проведено підприємством і на час розгляду справи в судовому засіданні, то суд, виходячи із його середньомісячного заробітку, вірно визначив та стягнув суму в 3517 грн. 08 коп. на користь позивача за увесь час затримки заробітної плати по день фактичного розрахунку, тобто на час постановления рішення.

Обгрунтовано суд прийшов і до висновку про виплату позивачу вихідної допомоги у розмірі його середньомісячного заробітку в сумі 730 грн., що передбачено ст. 44 КЗпП України.

Твердження апелянта, що вказані вимоги не підлягали до задоволення, оскільки такі виплати не є заробітною платою працівника, та й позивач пропустив трьохмісячний строк для звернення до суду із зазначеними вимогами, то такі посилання є безпідставними і не можуть бути взяті до уваги колегією суддів з тих підстав, що вихідна допомога при припиненні трудового договору та середній заробіток працівника за увесь час затримки належного йому розрахунку входять до структури заробітної плати, відповідно до ст.2 Закону України „Про оплату праці".

Виходячи з цього, необгрунтованими є доводи апелянта стосовно пропуску позивачем тьохмісячного строку позовної давності, оскільки, згідно ст. 233 КЗпП України, на яку правомірно зіслався суд першої інстанції, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції в його оскаржуваній частині постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обгрунтованості.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу директора дочірнього підприємства „Калійний завод" ВАТ „Оріана" Корчинського  відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 23 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.