УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1342/13Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"15" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_6 на дії державних виконавців ВДВС Феодосійського міського управління юстиції України в АР Крим ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про зупинення виконавчого провадження, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 05 вересня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду зі скаргою, в якій, з урахуванням уточнень, просив зупинити виконавче провадження з виконання рішення суду від 02.11.2012 року у справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю та зобов'язання звільнити приміщення та вказати державним виконавцям відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 на їх корупційні дії.

Вимоги мотивовані тим, що державний виконавець ОСОБА_8 швидко відкрила виконавче провадження, також швидко направила заявнику повідомлення та копію постанови, надала дуже короткий строк для виконання рішення, поштову кореспонденцію направила за помилковою адресою, і майже одразу застосувала до заявника штрафні санкції. ОСОБА_6 просив зупинити виконавче провадження, оскільки має намір подавати до суду позовні заяви та скарги на рішення суду, просив винести ухвалу щодо указання робітникам ВДВС на їх корупційні діяння і недопустимість їх у подальшому.

Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 05 вересня 2013 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, задовольнити його вимоги і скасувати постанови державного виконавця ОСОБА_8

Апелянт посилається на те, що він звернувся до суду з позовною заявою, але суддя при розгляді його справи визначив, що ним до суду було подано скаргу на дії державних виконавців і відмовив у задоволенні скарги.

На думку апелянта, бездіяльність працівників ВДВС з виконання рішення суду від 23.10.2007 року про стягнення грошових коштів на його користь зі ОСОБА_11 підтверджується тим, що державні виконавці двічі повертали виконавчий лист, а при виконанні рішення суду від 2.11.2012 року державний виконавець ОСОБА_8 дуже швидко стала виконувати дії, що свідчить про її заінтересованість та корупційні дії.

Апелянт зазначає, що при розгляді справи суддя допустив фальсифікацію, порушив норми права, моралі, етики.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні скарги на дії державних виконавців Феодосійського МУЮ, суд першої інстанції керувався тим, що державні виконавці діяли в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, тому що він відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст.14 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Державний виконавець, відповідно до вимог ч.1. ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 цього Закону).

За правилами ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до п. 3.3.7 та 3.8 Інструкції в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 р. N 68, скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби реєструються в журналі обліку скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Для реєстрації та обліку судових справ (матеріалів кримінального провадження) у суді встановлюється перелік індексів: « 4-с» - скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Зі змісту заяви, з якою ОСОБА_6 звернувся до суду, вбачається, що вимоги заявника зведені до оскарження дій державних виконавців при примусовому виконанні рішення суду. Отже, доводи апелянта стосовно того, що судом повинна бути розглянута позовна заява, яка, до того ж не відповідає по формі і змісту вимогам ст. 119 ЦПК України, а не скарга, є не обґрунтованими і не засновані на законі, а тому не приймаються колегією суддів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що постановою державного виконавця Феодосійського МУЮ від 24.07.2013 року відкрито виконавче провадження № 39003797 з примусового виконання рішення Феодосійського міського суду від 02.11.2012 року про зобов'язання ОСОБА_6 усунути перешкоди ОСОБА_10 в користуванні власністю - надвірними будівлями ? частки домоволодіння АДРЕСА_1, виділеними у користування на підставі рішення Феодосійського міського суду від 18 травня 2012 року та зобов'язано ОСОБА_6 звільнити надвірні будівлі домоволодіння АДРЕСА_1: сарай літ. «В», сарай літ. «З», сарай літ. «К», гараж літ. «Г», навіс літ. «И» (а.с.17). Копія постанови направлена в тому числі і ОСОБА_6 У зазначеній постанові запропоновано боржнику у термін до 01.08.2013 року в добровільному порядку виконати рішення суду

30.07.2013 року боржник подав заяву про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із тим, що він має намір оскаржувати рішення суду, оскільки підстави для зупинення виконавчого провадження відсутні, у задоволенні заяви було відмовлено (а.с. 21).

Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, а статтею 38 вказаного Закону визначені обставини, що надають право державному виконавцю зупинити виконавче провадження. Порядок і строки зупинення виконавчого провадження передбачені ст. 39 зазначеного Закону, згідно з якою, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець.

В судовому засіданні при розгляді справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_6 пояснив, що він відмовляється виконувати рішення суду, оскільки з ним не згодний, підстав для зупинення виконавчого провадження, передбачених статтями 37, 38 Закону України «Про виконавче провадження» ним не зазначено.

Отже, доводи апелянта стосовно того, що державний виконавець порушив вимоги закону і не зупинив виконавче провадження, є необґрунтованими і суперечать матеріалам справи.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладання повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Згідно до статті 89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Постановами державного виконавця ВДВС Феодосійського МУЮ ОСОБА_8 від 07.08.2012 року та 13.08.2013 року на ОСОБА_6 накладено штраф за невиконання рішення суду без поважних причин (а.с. 20, 24).

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Таким чином, спростовуються доводи апелянта стосовно того, що держаний виконавець ОСОБА_8 швидко, з порушенням строку, проводила виконавчі дії, одночасно, місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що державні виконавці діяли у межах своїх повноважень, наданих Законом України «Про виконавче провадження» і підстави, передбачені ст.ст. 37, 38 цього Закону для зупинення виконавчого провадження відсутні.

Вимоги апелянта про скасування постанов державного виконавця від 24.07.2013 року про відкриття виконавчого провадження, від 07.08.2013 року про накладення штрафу, не приймаються колегією суддів, оскільки таки вимоги ОСОБА_6 в суді першої інстанції не заявлялися і не були предметом розгляду, тому відповідно до змісту ч. 1 ст. 303 ЦПК України не можуть бути перевірені судом апеляційної інстанції.

Також безпідставними є доводи апелянта стосовно того, що раніше, при виконанні іншого рішення Феодосійського міського суду від 23.10.2007 року про стягнення грошових коштів на його користь зі ОСОБА_11, державні виконавці двічі повертали виконавчий лист, а при виконанні рішення Феодосійського міського суду від 02.11.2012 року на користь ОСОБА_10 вони діють забагато швидше, що свідчить про їх заінтересованість, оскільки дії державних виконавців стосовно виконання рішення Феодосійського міського суду від 23.10.2007 року не оскаржували ся ОСОБА_6, крім того, указане рішення суду виконане, про що свідчить лист судового пристава-виконавця Калінінської РВСП м. Челябінська Управління служби судових приставів (а.с. 11).

Частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 58, 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд першої інстанції врахував всі фактичні обставини справи і обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6, оскільки належних та допустимих доказів того, що існують будь-які обставини, які перешкоджають проведенню виконавчих дій, надано не було, а тому й підстав для зупинення виконавчого провадження, як того вимагають ч. 1 ст. 37, ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» не має.

Відмовляючи у зупиненні виконавчого провадження, заступник начальника ВДВС Феодосійського МУЮ Грудін Я.В. діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Також не приймаються колегією суддів доводи апелянта стосовно зупинення виконавчого провадження судом, оскільки відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», вирішення цього питання віднесено до компетенції державної виконавчої служби.

Що стосується доводів апелянта з приводу корупційних діянь державних виконавців, то колегія суддів зазначає наступне: відповідно до ст.ст. 21,25 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» за вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 4 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку. Фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного правопорушення і яким завдано моральної або майнової шкоди, збитків, мають право на відновлення прав, відшкодування збитків, шкоди в установленому законом порядку.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Довід апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів до уваги не бере, оскільки згідно з правилами частини 3 статті 309 ЦПК України підставою для скасування чи зміни рішення суду можуть бути лише такі порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог закону і підстави для її скасування відсутні.

Пунктом 1 частини 1 статті 312 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розглядаючи скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного і керуючись п.1 ч. 1 ст. 312 статтями 303, 304, 313, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 05 вересня 2013 року - відхилити.

Ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 05 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Самойлова О.В. Авраміді Т.С. Приходченко А.П.