УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„20" лютого 2008р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Соколовського В.М.,
суддів: Ясеновенко Л.В., Проскурніцького П.І.,
секретаря Сем"янчук С.Й.,
з участю апелянта ОСОБА_1, представників відповідача
ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду від 26 листопада 2007 року,-
встановила:
28 квітня 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України" - „Галицький комбінат хлібопродуків" про стягнення боргу по орендній платі за використання власного легкового автомобіля в сумі 18000 грн., збитків, пов"язаних з інфляцією, на суму 5517 грн. 68 коп., 3% річних за порушення грошового зобов"язання на суму 1368грн. 81 коп. та 1750 грн. завданої моральної шкоди.
Рішенням Галицького районного суду від 26 листопада 2007 року в зазначеному позові ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, зазначаючи, що воно підлягає скасуванню в зв"язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Вимоги скарги мотивував тим, що суд, відмовляючи в позові не врахував, що між ним та відповідачем було укладено 05.05.2003 року договір оренди його власного легкового
Справа № 22-ц-120/2008р. Головуючий у І інстанції Мельник І.І.
Категорія 15 Доповідач Соколовський В.М.
автомобіля, який було передано підприємству по акту прийому-передачі. За час оренди автомобіля підприємство не провело з ним розрахунків. Такі не проведені і на даний час, через що він звернувся до суду. Безпідставно суд зіслався при постановленні рішення на постанову Ради Міністрів УРСР від 29.01.1990 року № 19 „Про заходи щодо подальшого впорядкування використання легкових автомобілів установами, підприємствами і організаціями", оскільки, на думку апелянта, слід було застосувати норму права, яка регламентує договірні правовідносини в сфері майнового найму. Також, вважає апелянт, суд безпідставно прийшов до висновку про недоведення використання орендованого автомобіля підприємством, оскільки, такий висновок спростовується наявними у справі доказами.
Просив скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги з вище наведених мотивів та просив її задовольнити в повному об"ємі.
Представники дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України" - „Галицький комбінат хлібопродуків" ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги не визнали , вважають її безпідставною, а рішення законним і обгрунтованим, яке просили залишити в силі, відмовивши в задоволенні скарги. При цьому директор ДП „Галицький комбінат хлібопродуків" ОСОБА_2, який призначений на дану посаду в червні 2006 року, зазначив, що копія договору оренди автомобіля, на який посилається позивач, в бухгалтерії, і взагалі на підприємстві відсутня, в журналі реєстрації договорів такий договір не зареєстровано і нарахування орендної плати бухгалтерією не проводилось, про що свідчать матеріали звітності по кредиторській заборгованості за вказаний період. Окрім того, відсутні первинні документи, зокрема, дорожні листи, чеки на придбання бензину, моторних мастил на легковий автомобіль ОСОБА_1 Протягом 2003-2004 років на підприємстві використовувався для перевезень вантажний автомобіль марки „Газель", тому не було потреби для використання у службових цілях легкового автомобіля позивача. Про те, що оспорюваний договір є фіктивним, на думку директора ОСОБА_2, свідчить і орендна плата за використання автомобіля, яка визначена в договорі в сумі 1500 грн. на місяць, в той час, коли заробітна плата позивача на даному підприємстві, як працівника служби охорони, становила близько 300 грн. на місяць.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається із наданого позивачем договору оренди, укладеного 05 травня 2003 року між ДП „Галицький комбінат хлібопродуків" та позивачем ОСОБА_1, останній передав, а підприємство прийняло в тимчасове користування строком на один рік легковий автомобіль
марки „Опель-Аскона", д.н. НОМЕР_1, та реєстраційну документацію до нього, що стверджується також наданим позивачем двостороннім приймально-здавальним актом від 05 травня 2003 року.
Відповідно ст. 153 ЦК України (в редакції 1963 року), що діяла на момент укладення договору, договір майнового найму вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Обов"язковою умовою договору майнового найму є його оплатність, що тягне за собою обов'язкову реєстрацію такого договору в бухгалтерії підприємства.
Із наданих відповідачем суду бухгалтерських документів вбачається, що зазначений вище договір оренди в бухгалтерії ДП „Галицький комбінат хлібопродуків" в книзі реєстрації договорів зареєстровано не було, щомісячна плата за таким договором оренди не нараховувалась, по документах бухналтерської звітності кредиторська заборгованість по орендній платі за вказаним договором по підприємству станом на 01.04.2006 року не рахується і відсутня. Також на підприємстві відсутні первинні документи на орендований автомобіль, зокрема, подорожні листи, чеки на придбання бензину і моторних мастил, запчастин до автомобіля.
Зазаначені обставини підтвердила і свідок ОСОБА_4, яка в 2003-2004 роках працювала на посаді головного бухгалтера в ДП „Галицький комбінат хлібопродуків" і якій про договір оренди автомобіля та про нарахування орендної плати по такому договору нічого відомо не було.
Дозволяючи практику використання підприємствами, установами, організаціями легкових автомобілів, що перебувають в особистій власності працівників, в постанові Ради Міністрів Української РСР від 29.01.1990 року № 19 зазначалося, що це зроблено з метою усунення наявних недоліків у використанні легкових автомобілів, скорочення витрат на утримання службового автотранспорту та цією постановою надавались переваги працівникам, виробнича діяльність яких пов"язана з систематичними поїздками.
Згідно наказу № 22 від 03.04.2003 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду начальника охорони ДП „Галицький комбінат хлібопродуків і за своїми посадовими обов"язками повинен був забезпечувати охорону об"єкту і безпосередньо знаходитись на місці.
При таких обставинах, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги позивачем є безпідставними і нічим не доведеними. Зокрема, трудова діяльність позивача нічим не була пов"язана із систематичними службовими поїздками, а розмір орендної плати, встановлений у договорі, не є співрозмірним із заробітною платою позивача на даному підприємстві, яка становила близько 300 грн. на місяць, в той час як орендна плата зазначена в сумі 1500 грн. на місяць. З таким висновком
суду про недоведеність позовних вимог позивачем погоджується і колегія судців, яка вважає, що зазначений договір оренди є фіктивним і насправді з підприємством не укладався.
Твердження апелянта, що суд при постановленні рішення не дотримався норм матеріального права, не врахував всіх обставин по справі, тому його рішення є незаконним, колегія суддів вважає необгрунтованим і безпідставним.
Судом першої інстанції повно і всебічно досліджено всі обставини по справі, дано їм вірну юридичну оцінку на підставі діючого на той час законодавства, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обгрунтованості постановленого судом рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315,317,218 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Галицького районного суду від 26 листопада 2007 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.