УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2008 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Пнівчук О.В.,
суддів Бідочко Н.П., Матківського Р.Й.,
секретаря Юрків І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частини недійсним та встановлення права власності на 1/2 частини будинковолодіння за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Снятинського районного суду від 20 грудня 2007 року, -
встановила:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину в 1/2 недійсним та встановлення права власності на 1/2 частини будинковолодіння та провести реальний розподіл будинку.
Позивачка свої вимоги мотивувала тим, що після смерті її чоловіка ОСОБА_4 в 1999 році відкрилася спадщина на його частку в майні подружжя - на 1/2 частини будинку. Від своєї частки в спадковому майні вона відмовилася в користь відповідача - сина ОСОБА_2
Однак, нотаріус помилково оформила свідоцтво про право на спадщину на ім'я відповідача на весь будинок, хоча вона свою частину не відчужувала.
Рішенням Снятинського районного суду від 20 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Справа №22-ц-304/2008 р. Головуючий у І інстанції Рожик Є.В.
Категорія 5 Доповідач Пнівчук О.В.
Визнано свідоцтво про право на спадщину від 31.07.2000 року видане ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 в 1/2 частині недійсним.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини будинку по АДРЕСА_1 та проведено реальний розподіл будинку.
На дане рішення представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій посилається на те, що суд безпідставно визнав за позивачкою право власності на 1/2 частини будинку, так як спірний будинок на праві власності належав його батьку, після його смерті позивачка, як дружина покійного при оформленні спадщини не заявляла про те, що має право на 1/2 частини будинку і від своєї частки в спадковому майні відмовилась на його користь.
Апелянт вважає, що позивачка пропустила строк позовної давності без поважних причин і з цих підстав їй слід відмовити в задоволенні позову.
Посилаючись на зазначені обставини, апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1
ОСОБА_1 в засіданні апеляційного суду вимоги апеляційної скарги підтримала.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в засідання апеляційного суду не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Вислухавши доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив з того, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав подружжю - ОСОБА_1 та ОСОБА_4
Відповідно до ст.22 КпШС України (в ред. 1969 року) майно, нажите подружжям під час шлюбу являється їх спільною сумісною власністю.
Зазначену обставину не заперечив і відповідач по справі.
Після смерті ОСОБА_4 в 1999 році відкрилася спадщина на належну йому 1/2 частину будинковолодіння. Спадкоємцями померлого відповідно до ст. 529 ч.1 ЦК України були його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2, які повинні були спадкувати по 1/2 частині будинковолодіння.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 поданої нею до нотаріальної контори 9 лютого 2000 року, вона відмовилася від права на спадкове майно, тобто на 1/4 частину будинку.
Належну ж їй 1/2 частину будинку позивачка будь-яким чином не відчужувала. А тому, у нотаріуса не було підстав видавати свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 на ціле будинковолодіння.
За таких обставин, суд обґрунтовано визнав дане свідоцтво недійсним в 1/2 його частині.
Посилання апелянта на те, що позивачка пропустила строк звернення до суду без поважних причин, не заслуговують на увагу, оскільки про порушення свого права позивачка дізналася в 2006 році при отриманні довідки з інвентарбюро.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Снятинського районного суду від 20 грудня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.