Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" вересня 2006 р. Справа № 14/442-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача - Пешехонової В.Є. – дов.,
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3207С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 10.08.06 р. по справі № 14/442-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвек», м. Запоріжжя
до Відкритого акціонерного товариства «Птахорадгосп «Мирний», с. Косівщина Сумського району Сумської області
про стягнення 240858,76 грн.
встановила:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвек», звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Птахорадгосп «Мирний», 240858,76 грн., в тому числі 209124,92 грн. заборгованості за одержаний від позивача товар відповідно до договору поставки, 20912,5 грн. штрафу за прострочку оплати товару, 10259,18 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, та 562,16 грн. річних, а також віднести на відповідача витрати по сплаті держмита та на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Сумської області від 10 серпня 2006 року по справі № 14/442-06 (суддя С.О.Миропольський) позов задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Птахорадгосп «Мирний»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інвек»183413 грн. 96 коп. заборгованості, пеню у розмірі 10259 грн. 18 коп., 20912 грн. 50 коп. штрафу, 562 грн. 16 коп. річних, 2408 грн. 59 коп витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог (в частині 25710 грн. 96 коп.) провадження у справі припинено.
Відповідач, ВАТ «Птахорадгосп «Мирний», з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення пені та штрафу не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 10.08.2006 р. по справі № 14/442-06 в частині стягнення пені в розмірі 10259,18 грн., 20912,5 грн. штрафу, витрат по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Свої вимоги відповідач обгрунтовує тим, що стягнення пені та штрафу здійснено місцевим господарським судом неправомірно, оскільки статтею 61 Конституції України заборонено притягнення двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Оскільки стягнення пені та штрафу умовами договору передбачено за одне й те саме правопорушення –за порушення грошового зобов‘язання, відповідач вважає, що це є порушенням норм чинного законодавства. Що стосується стягнення пені –відповідач зазначає, що умовами договору встановлений більший відсоток, ніж передбачено Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань», а тому стягнення пені у розмірі, передбаченому договором суперечить нормам чинного законодавства. Також відповідач посилається на необгрунтоване стягнення з нього всієї суми сплаченого позивачем держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки позовні вимоги задоволені частково. В судове засідання апеляційного господарського суду відповідач не з‘явився, причину неявки не повідомив, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином.
Позивач, ТОВ «Інвек», проти апеляційної скарги заперечує, рішення господарського суду Сумської області вважає законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що нормами чинного Цивільного кодексу України передбачено право сторін на застосування пені у розмірі, більшому, ніж встановлено Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань», а тому місцевим господарським судом прийнято обгрунтоване рішення в частині стягнення пені у розмірі, що заявлений у позовній заяві. Відносно стягнення штрафу, позивач наполягає на тому, що оскільки застосування штрафу передбачено умовами договору, він підлягає стягненню. Щодо розподілу судових витрат, позивач вважає, що місцевим господарським судом не допущено порушення норм процесуального права, оскільки спір виник з вини відповідача, який своєчасно не здійснив розрахунки за договором та часткова оплата відповідачем здійснена вже після порушення провадження по справі.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення їх уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права а також повноту встановлення фактичних обставин справи колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:
припиняючи провадження по справі в частині стягнення 25710,96 грн. основної суми заборгованості по договору місцевий господарський суд посилався на відсутність предмету спору на час прийняття рішення по справі у зв‘язку з погашенням цієї суми;
задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 183413,96 грн. основного боргу, пені, штрафу та річних місцевий господарський суд посилався на наявність факту порушення відповідачем умов договору щодо оплати отриманого товару, підтвердженість заявлених до стягнення сум матеріалами справи та відповідність їх як умовам договору, так і нормам чинного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, 28 грудня 2005 року між позивачем та відповідачем укладений договір поставки № 213/12/05/С, відповідно до умов якого відповідач отримував від позивача товар, а саме, кормові добавки, ветеринарні засоби та ветеринарні інструменти.
Факт отримання відповідного товару підтверджується залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних № 000-4143 від 24.05.2006 р. на загальну суму 25710,96 грн., № 000-4142 від 24.05.2006 р. на загальну суму 83990,47 грн., № 000-3709 від 12.05.2006 р. на загальну суму 164897 грн.
Відповідно до п. 3.1. договору відповідач зобов'язувався провести оплату одержаного товару протягом 20 календарних днів з моменту поставки
23.05.2006 р. відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на суму 65473,51 грн. В подальшому оплата отриманого товару відповідачем не здійснювалась та станом на дату подання позовної заяви його заборгованість перед позивачем складала 209124,92 грн.
02.09.2006 року, тобто, після порушення провадження по справі, відповідачем здійснена часткова оплата у сумі 25710,96 грн., у зв‘язку з чим місцевим господарським судом правомірно припинено провадження у справі в цій частині позовних вимог у зв‘язку з відсутністю предмету спору (відсутністю заборгованості у цій частині) на дату вирішення справи по суті. В іншій частині заборгованість по договору у сумі 183413,96 грн. підтверджена матеріалами справи та правомірно стягнута з відповідача за рішенням суду першої інстанції. Рішення суду у цій частині відповідачем не оскаржується.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, рішення суду в частині стягнення з відповідача 562,16 грн. річних прийняте у відповідності з вимогами чинного законодавства. У цій частині рішення суду відповідачем також не оскаржується.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що в разі прострочки оплати товару відповідач сплачує штраф в розмірі 10% від несплаченої в строк суми, а також пеню в розмірі 0,15 % від несплаченої в строк суми за кожен день прострочки.
Згідно зі ст. 231 ч. 6 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов‘язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань»дійсно передбачено нарахування пені від суми простроченого платежу, яка не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Разом з тим, ст. 551 ЦК України, який набрав чинності з 2004 року передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Як вбачається із матеріалів справи, договір поставки укладений між сторонами у 2005 році, тобто, після набрання чинності вказаного Кодексу. Цим договором сторони встановили пеню у розмірі 0,15 відсотків за кожен день прострочки, що не суперечить нормам чинного Цивільного Кодексу України. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 10259,18 грн. є обґрунтованими, а рішення суду у цій частині скасуванню не підлягає.
Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу за прострочку оплати в сумі 20912,5 грн. позов задоволенню не підлягає, оскільки загальними нормами чинного законодавства не передбачено застосування за одне й те ж порушення подвійних санкцій. Як встановлено із матеріалів справи за порушення строків оплати сторонами передбачена неустойка у вигляді пені, яка й була стягнута місцевим господарським судом.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу. З наведених підстав рішення суду в частині стягнення з відповідача 20912,5 грн. штрафу та 209,13 грн. держмита підлягає скасуванню у зв’язку з його юридичною та фактичною необґрунтованістю.
Щодо посилання відповідача на безпідставне покладення на нього судових витрат в частині незадоволеної суми, колегія суддів зазначає, що оскільки в частині 25710,96 грн. основного боргу спір був доведений до суду з вини відповідача у зв‘язку з порушенням ним строків оплати та відповідна оплата здійснена під час розгляду справи в суді, місцевим господарським судом правомірно, згідно зі ст.49 ЦК України, у цій частині судові витрати віднесені на відповідача.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 4 ст. 104 ст. 105 ГПК, України,
постановила:
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 10 серпня 2006 року по справі № 14/442-06 в частині стягнення з відповідача 20912,5 грн. штрафу та 209,13 грн. держмита скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвек»(69050 м. Запоріжжя вул. Складська,6 п/рахунок 26001301302931 в філії «Орджонікідзевське відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя»МФО 313333 Код 32756130) на користь Відкритого акціонерного товариства «Птахорадгосп «Мирний»(Сумська область Сумський район с. Косівщина вул. Польова,1 п/рахунок 26007310733101 в СФ ТОВ КБ «Володимирський»м. Суми МФО 337836 Код 03569195) 104,57 грн. держмита, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.
Головуючий суддя
суддя
суддя