АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2007 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді - Гошовського Г.М. ,
суддів - Стана І.В., Лізанця П.М. ,
за участю прокурора - Кураха Ю.М. ,
засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2 та її
представника адвоката ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією, яку подала потерпіла ОСОБА_2 на вирок Рахівського районного суду від 17 липня 2007 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець с Мешкеріне Швенченского району Литовської РСР, мешканець АДРЕСА_1, українець, особа без громадянства, з неповною середньою освітою, не працюючий, не одружений, не судимий,
засуджений за ст. 118 КК України на два роки позбавлення волі.
Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу щодо ОСОБА_1 залишено попередній - тримання під вартою, а строк відбування покарання визначено рахувати з 11 квітня 2007 року.
Цивільний позов задоволено : стягнуто з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_2 3000 гривень
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області 50 гривень 14 копійок за проведення експертиз, - у порядку ст., 81 КК України вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вироку, 8 квітня 2007 року приблизно о 20 - й годині ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку в смт. Ясіня Рахівського району, на ґрунті особистих неприязних відносин, перевищуючи межі необхідної оборони, під час сварки з вітчимом потерпілим ОСОБА_4, який також перебував у стані алкогольного сп'яніння і виганяв його з дому, з сокирою в руках, яку з метою заподіяння тілесних ушкоджень кинув
Справа: № 11- 608 /07
Номер рядка статистичного звіту - 6
головуючий у суді першої інстанції: Тулик І.І.
доповідач: Стан І.В.
2
навздогін пасинку, дерев'яною палицею, яку підібрав на подвір'ї, наніс нею потерпілому три удари по голові, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер.
В апеляції потерпіла ОСОБА_2 вказує про те, що вирок суду є незаконним та необгрунтованим, а викладені у ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Окрім цього, в апеляції потерпіла вказує про те, що засудженому ОСОБА_1 призначено занадто м'яке покарання. Посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон, оскільки дії засудженого слід було кваліфікувати за ст, 115 КК України, так як він умисно протиправно заподіяв смерть іншій людині. Вказане, на її переконання, підтверджується матеріалами кримінальної справи, з яких вбачається, що між засудженим та потерпілим тривалий час існували неприязні відносини, які виникали на ґрунті побутових та сімейних обставин. Засуджений ОСОБА_1 своєю поведінкою спровокував потерпілого до сварки, під час якої кинув йому в голову табуретку. Висновки суду про те, що потерпілий вийшовши на подвір'я погрожував засудженому фізичною розправою ґрунтуються тільки на показаннях останнього, які не підтверджені іншими доказами. Не здобуто по справі також доказів про те, що потерпілий наближався до засудженого з сокирою й саме з метою вбивства кинув її навздогін за останнім. У момент скоєння ОСОБА_1 вбивства у потерпілого не було жодного стороннього предмета, яким він би міг спричинити тілесні ушкодження або смерть ОСОБА_1. Останній умисно наносив багаточисельні удари потерпілому в життєво-вадливі органи, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, які привели до його смерті, - розумів, що в результаті нанесення ударів може настати чи настане смерть, діяв умисно, з метою позбавлення потерпілого життя. Окрім цього, потерпіла ОСОБА_2 вказує про те, що під час розгляду справи вона неодноразово заявляла клопотання про застосування до ОСОБА_1 кримінального закону про більш тяжкий злочин, однак її клопотання необгрунтовано відхилялись. Просить вирок скасувати із-за неправильного застосування кримінального закону на підставі ст. 367 ч. 1 п. п. 4, 5 КПК України, а кримінальну справу повернути прокурору на додаткове розслідування.
Потерпіла ОСОБА_5 подала заперечення на апеляцію потерпілої ОСОБА_2 в якому зазначила, що як органом досудового слідств, так і судом дії ОСОБА_1 кваліфіковано вірно та просила залишити апеляцію потерпілої без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_1 без зміни. Окрім того вказала на те, що відповідно до вимог ст. 299 КПК України, з якими учасники процесу були ознайомлені під час розгляду справи, ОСОБА_2 не має права оспорювати фактичні обставини справи.
Засуджений ОСОБА_1 також подав апеляцію на вирок, однак в подальшому її відкликав.
Прокурором апеляція на вирок не подавалась.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те ким і в якому обсязі він оскаржений, основні доводи апеляції, пояснення потерпілої ОСОБА_2 та її представника адвоката ОСОБА_3 , які підтримали апеляцію, пояснення прокурора та засудженого ОСОБА_1, які вважали вирок законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вирок підлягає до скасування з таких підстав.
Вирок, який постановляється іменем України, є найважливішим актом правосуддя в кримінальних справах і повинен відповідати вимогам статей 321-339 КПК України.
Зокрема, у відповіднсті до вимог ст. 323, 324 КПК України вирок повинний бути законним і обгрунтованим, а у відповідності до вимог ст. 334 КПК України та роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у п. 15 постанови від 29 червня 1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку» мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного
3
судом доведеним, зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини й мотив останнього. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, яке визнане судом доведеним, навести докази, на яких ґрунтуються висновки суду щодо підсудного тощо. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів повинно бути мотивовано.
Вказані вимоги порушені судом першої інстанції при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_1, унаслідок чого допущена неповнота та поверховість при дослідженні фактичних обставин справи.
Так, з мотивувальної частини вироку вбачається, що ОСОБА_1 учинив умисне вбивство перевищивши межі необхідної оборони. Одночасно, з мотивувальної частини вироку вбачається, що потерпілому ОСОБА_4 ОСОБА_1 три удари по голові наніс дерев'яною палицею після припинення суспільно-небезпечного посягання на його законні права та інтереси. Вказане свідчить про те, що наносячи удари по голові потерпілому ОСОБА_4, засуджений ОСОБА_1 діяв умисно. Окрім цього, засуджений ОСОБА_1, як під час досудового слідства так і під час судового розгляду справи, не вказував, на підставі чого прийшов до переконання, що 8 квітня 2007 року приблизно о 20 - й годині потерпілий ОСОБА_4, знаходячись у будинку має намір кинути в нього пляшку від горілки, які дії вчинив останній, що свідчили про ці його наміри. Не з'ясовувалось у ОСОБА_1 також і те, на підставі чого він прийшов до висновку, що після того, як ОСОБА_4, кинув навздогін йому сокирою, він може знову її взяти та вчинити на нього напад.
В мотивувальній частині вироку не вказано конкретне місце вчинення злочину, а саме назва вулиці та номер будинку, де мало місце діяння.
. Не умотивовано судом і висновок про призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки санкцією статті передбачені й інші більш м'які види покарання.
У справі відсутні будь-які дані про те, що потерпілою ОСОБА_2 була підготовлена та приєднана до матеріалів справи позовна заява про стягнення з ОСОБА_1 розміру заподіяної шкоди, зокрема, моральної, що у відповідності до вимог ст. 297 КПК України така оголошувалась у судовому засіданні.
З урахуванням наведеного, висновок суду про те, що ОСОБА_1 повністю визнає фактичні обставини справи та розмір цивільного позову, не ґрунтується на матеріалах справи, а тому застосування положень ст. 299 цього ж кодексу при встановленні судом .порядку дослідження доказів, а саме визнання недоцільним дослідження зібраних по справі доказів, за винятком допиту ОСОБА_1 та потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_2, за таких обставин, було неприпустимим.
У порушення вимог ст. 254 КПК України до матеріалів кримінальної справи не приєднана розписка ОСОБА_1 про одержання ним копії обвинувального висновку.
Колегія судців також вважає, що органом досудового слідства в порушення вимог ст. 22 КПК України не вжиті всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ст. 118 КК України.
Зокрема, органом досудового слідства не встановлений і не приєднаний до справи в якості речового доказу дерев'яний кілок, яким ОСОБА_1 наносив удари потерпілому ОСОБА_4, оскільки дерев'яний кілок, на який ОСОБА_1 неодноразово вказував, як на предмет саме яким він наносив удари і на який він також добровільно вказав при проведенні відтворення обстановки та обставин події, постановою слідчого не визнаний знаряддям
4
вбивства, - не вживались ефективні оперативно - розшукові заходи та слідчі дії, спрямовані на відшукання предмета, яким ОСОБА_1 наносив удари потерпілому, - не дана оцінка даним протоколу додаткового огляду місця події та рапорту про те, що інших знарядь вбивства, окрім вищевказаного кілка, не виявлено ( т. 1, а. с. 12, 61 ), - а також не проводились оперативно - розшукові заходи та слідчі дії, спрямовані на встановлення особи, відбитки пальців рук, якої виявлені при огляді місця події - будинку АДРЕСА_1. З матеріалів справи також вбачається, що до справи в якості речових доказів приєднані тапочки та сокира, на яких містяться залишки глини, що ОСОБА_1 у цих тапочках був обутий під час вказаної події, а, згідно його ж показань, потерпілий ОСОБА_4, кинув навздогін йому сокирою.
Між тим, органом досудового слідства не відбирались зразки глини з місця родії, в тому числі з місця виявлення трупа потерпілого, - не призначалась та не проводилась судово - хімічна експертиза для встановлення хімічного складу глини на вказаних об'єктах та її однорідності.
У матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_1 детально допитувався з приводу прикмет палиці ( дерев'яного кілка), якою він наносив удари потерпілому, - відстані на якій знаходився, як він так і потерпілий, від сокири, якою, згідно його показань, ОСОБА_4, кинув йому навздогін.
Під час досудового слідства підлягають до ретельної перевірки показання Байкача І.І, про те, що у нього була потреба захищатись, що він перебував у стані необхідної оборони, однак перевищив її межі, а також дані, що містяться у висновку судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_4, про характер та механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень, з'ясуванню характер стосунків, які склались між ОСОБА_1 та потерпілим.
З урахуванням наведеного, колегія суддів передчасним вважає, висновок органа досудового слідства та суду про наявність у діях ОСОБА_1 саме ознак злочину передбаченого ст. 118 КК України, а доводи апеляції потерпілої ОСОБА_2 про незаконність та необґрунтованість вироку задовольняє. Окрім цього, колегія суддів вважає, що якщо орган досудового слідства та суд прийдуть до переконання про наявність у діях ОСОБА_1 ознак більш тяжкого злочину ніж той за який його засуджено, то призначене йому покарання є занадто м'яким.
Враховуючи, що чинним кримінально-процесуальним законом обов'язок повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, виявлення обставин, які викривають та які виправдовують обвинуваченого, а також обставин, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність, пред'явлення винній особі обвинувачення з точним дотриманням положень конкретної статті кримінального кодексу України, покладається на органи досудового слідства, тому колегія суддів вважає, що кримінальна справа підлягає поверненню прокурору для проведення додаткового розслідування. Вищевказана неповнота органа досудового слідства перешкодила суду першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідити наявні в справі докази й постановити законний та обґрунтований вирок, а тому колегія суддів вважає ці порушення істотними і такими, що у відповідності до вимог ст. ст. 368, 370 КПК України тягнуть скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування, оскільки для її усунення необхідно виконати значний обсяг оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, спрямованих на усунення вищевказаних недоліків, які не можуть бути усунуті судом - першої інстанції з дотриманням специфіки судового розгляду справи, в тому числі шляхом дачі окремого доручення.
Під час додаткового розслідування справи необхідно усунути вищевказану неповноту досудового слідства і, в залежності від здобутого, прийняти рішення по справі.
Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого органом досудового слідства обвинувачується ОСОБА_1 запобіжний захід щодо нього у вигляді тримання під вартою залишити без зміни.
5
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія судців, -
ухвалила :
апеляцію, яку подала потерпіла ОСОБА_2 задовольнити.
Вирок Рахівського районного суду від 17 липня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити прокурору Рахівського району для організації проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.