АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа №629/2713/13-к

Провадження № 11кп/790/435/13 Головуючий у 1 інстанції

Категорія: ч.1 ст.122 КК України Дехтярчук М.О.

У Х В А Л А

Іменем України

23 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого, судді - Соколенка В.Г.,

суддів - Шабельнікова С.К., Шевченка Ю.П.,

при секретарі - Юр'євій А.І.,

з участю прокурора - Левчені Г.М.,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

законного представника обвинуваченого - ОСОБА_4,

здійснивши у місті Харкові, у приміщенні суду, у відкритому судовому засіданні розгляд за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 серпня 2013 року стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, судимості не має, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, -

В с т а н о в и в:

Згідно вироку Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 серпня 2013 року ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст.122 КК України до 2 років позбавлення волі, а на підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 1 рік.

Постановлено цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити частково, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.

Як вбачається із формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, в ніч з 22 на 23 березня 2013 року ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в кафе «Акрополь», що розташоване у провулку Кооперативному міста Лозової Харківської області, під час сварки вдарив ОСОБА_5 двічі руками в обличчя і умисно заподіяв йому середньої тяжкості тілесні ушкодження: перелом нижньої щелепи та перелом суглобового відростка нижньої щелепи зліва.

Представник потерпілого ОСОБА_6 оспорює вирок в частині вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, посилається на те, що суд безпідставно, всупереч вимогам ч.2 ст.124 КПК України не стягнув з обвинуваченого на користь потерпілого документально підтверджені витрати на правову допомогу. Тому апелянт звертається з вимогою змінити судове рішення, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 процесуальні витрати у розмірі трьох тисяч гривен.

Вислухавши доповідь судді, думку прокурора про необхідність зміни вироку та стягнення витрат на правову допомогу, заперечення захисника, обвинуваченого та його законного представника, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апелянта, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляції.

Згідно ч.1 ст.404 КПК України колегія суддів переглядає вирок стосовно ОСОБА_3 в межах апеляційної скарги, в якій представник потерпілого оспорює судове рішення тільки в частині розподілу процесуальних витрат.

Як передбачено ст.ст.118, 120 КПК України, процесуальні витрати складаються також із витрат на правову допомогу, при цьому витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Лозівський міськрайонний суд постановив відносно ОСОБА_3 обвинувальний вирок. Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, адвокат ОСОБА_6 надавала потерпілому ОСОБА_5 правову допомогу за договором, тому його законний представник ОСОБА_7 здійснила процесуальні витрати - сплатила 3 тисячі гривень (а.п. 11-14, 64-67).

На той же час, відмовляючи у вимозі потерпілого та його законного представника про стягнення з обвинуваченого зазначених витрат, суд суперечливо і безпідставно вказав у мотивувальній частині вироку, що процесуальних витрат немає, також ніби то положення ч.2 ст.120 КПК України перешкоджають задоволенню заяви про їх стягнення.

При вирішенні питання розподілу процесуальних витрат колегія суддів враховує, що ст.124 КПК України не виключає стягнення таких витрат і з неповнолітнього обвинуваченого, а компенсувати їх потерпілому за рахунок Державного бюджету України неможливо, оскільки закон, який би передбачав випадки і порядок компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, тобто згаданий у ч.1 ст.124 КПК України, відсутній.

Поряд з цим, приймаючи до уваги об'єм правової допомоги, наданої ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_5 у кримінальній справі, яка не мала особливої складності, досудове розслідування та судовий розгляд якої здійснювались протягом нетривалого часу, колегія суддів вважає обґрунтованими документально підтверджені витрати на правову допомогу в розмірі 1000 гривень, які і потрібно стягнути з обвинуваченого.

Отже, висновки суду про відсутність підстав для стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого процесуальних витрат не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, тому вирок у цій частині необхідно змінити, розподіливши зазначені витрати згідно вимог ч.1 ст.124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 405, п.2 ч.1 ст.407, ст.ст.408, 409, 419 КПК України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а:

Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 серпня 2013 року стосовно ОСОБА_3 змінити в частині розподілу процесуальних витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 процесуальні витрати у розмірі однієї тисячі гривень.

В іншій частині цей вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

_______________ _______________ _______________

Соколенко В.Г. Шабельніков С.К. Шевченко Ю.П.