ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Справа № К2/107-12/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого,

Картере В.І.,

Кочерової Н.О.

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Реверта" (Reverta)

на рішення та постанову господарського суду Київської області від 25 грудня 2012 року Київського апеляційного господарського суду від 05 червня 2013 року

у справі№ К2/107-12/13

господарського судуКиївської області

за позовомОСОБА_5

доТовариства з обмеженою відповідальністю "НІСЕМА"

провизнання статуту недійсним

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІСЕМА"

до ОСОБА_5

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерного товариства "Реверта" (Reverta)

про визнання права власності

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_6, від відповідача: Погорєлий Д.І.,від третьої особи: Случ О.В., Левіцький Є.В.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулася до господарського суду із позовом до ТОВ "НІСЕМА" про визнання недійсним статуту, зареєстрованого 15.03.2012 Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області, у частині формування статутного капіталу за рахунок внесення до його складу нежитлового приміщення загальною площею 1032,30 кв. м, розташованого в будинку АДРЕСА_1.

Позов мотивовано тим, що позивач набув у власність вказане нежитлове приміщення на підставі ухвали суду, яку в подальшому скасовано Вищим спеціалізованим судом України. Тому позивач позбавлений права та фактичної можливості сформувати статутний капітал товариства за рахунок внесення до нього нежитлового приміщення. Неможливість сформувати статутний капітал товариства може призвести до його ліквідації, що ставить під загрозу подальшу діяльність відповідача та порушує права позивача як учасника товариства щодо управління товариством.

ТОВ "НІСЕМА" звернулося до господарського суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5 про визнання права власності на нежитлове приміщення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2012 залучено в якості третьої особи на стороні відповідача Акціонерне товариство "Парекс Банк", враховуючи що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.08.2012 встановлено, що Акціонерне товариство "Парекс Банк" за договором іпотеки № 2.1.16.1-07/22ІЕ1 від 23.08.2007 є іпотекодержателем майна, яке є предметом спору по даній справі.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.12.2012 (суддя Наріжний С.Ю.) в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 (судді: Сулім В.В. - головуючий, Рєпіна Л.О. Тищенко А.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін та в порядку ст.83 ГПК України визнано недійсним з моменту укладення іпотечний договір №2.1.16.4-07/22-ЕІЕ від 23.08.2007, укладений між АТ "Парекс банк" та ОСОБА_13

Апеляційним господарським судом зазначено, що на час проведення загальних зборів засновників (учасників) відповідача та підписання протоколу і Статуту відповідача, а також складання акту приймання-передачі внеску до його статутного капіталу та державної реєстрації відповідача у позивача були відсутні будь-які обмеження щодо розпорядження належним йому майном та ухвала Печерського районного суду від 11.11.2011 була чинною, а отже передача нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1032, 30 кв. м до статутного капіталу відповідача відбувалась на законних підставах. Апеляційна інстанція визначила, що скасування в подальшому ухвали Печерського районного суду м.Києва про затвердження мирової угоди від 11.11.2011 у справі №2-4263/11 не може бути підставою для визнання положень Статуту господарського товариства недійсними.

Акціонерне товариство "Реверта" (Reverta) (правонаступник АТ "Парекс банк") не погодилося із прийнятими рішеннями у даній справі та звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Скаржник зазначає про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.9 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки.

Також вказує, що судами порушено ст.124 Конституції України, ст.230 ЦК України та неправильно застосовано норми Латвійського законодавства.

Наслідком таких порушень господарськими судами норм права скаржник вважає порушення власних прав АТ "Реверта" як іпотекодержателя спірного майна.

В заперечення проти визнання права власності на спірне нежитлове приміщення за відповідачем АТ "Реверта" посилається на те, що ним в установленому законодавством позасудовому порядку на підставі іпотечного договору звернуто стягнення на передане в іпотеку майно.

Зокрема, третя особа посилається на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2011 у справі № 2а-17661/11/2670, відповідно до якої визнано протиправною відмову КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" у державній реєстрації права власності за АТ "Парекс Банк" на спірне нежитлове приміщення.

Акціонерне товариство "Реверта", не погоджуючись із прийнятими рішеннями у даній справі, також вказує, що до положень договору кредитної лінії №.2.1.16.4. - 07/22 від 23.08.2007 застосовуються діючі правові акти Латвійської Республіки. Глава 10 ч.4 Цивільного закону Латвійської Республіки визнає підстави припинення зобов'язання за латвійським правом. Цивільний закон Латвійської Республіки не відносить до підстав припинення зобов'язання ліквідацію юридичної особи боржника, а тому у випадку ліквідації боржника, зобов'язання за кредитним договором не припиняються.

Ухвалою Вищого господарського суду України касаційну скаргу у справі №К2/107-12/13 прийнято до провадження.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "НІСЕМА" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, посилаючись при цьому на відповідність рішень нормам чинного законодавства.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 21.10.2013 у зв'язку з перебуванням судді Плюшка І.А. у відпустці для розгляду справи №К2/107-12/13 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Самусенко С.С. (доповідач), судді Картере В.І., Кочерова Н.О.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2011 у справі №2-4263/11 про затвердження мирової угоди набула у власність нежитлове приміщення загальною площею 1032,30 кв. м, розташоване в будинку АДРЕСА_1.

Також судами встановлено, що 15.03.2012 Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області зареєстровано ТОВ "Нісема". Відповідно до установчих документів ТОВ "Нісема" засновником та єдиним учасником відповідача є ОСОБА_5.

19.03.2012 нежитлове приміщення було передано позивачем відповідачу за актом приймання-передачі майна, як внесок до статутного капіталу ТОВ "Нісема".

Відповідно до положень статуту відповідача від 07.03.2012 статутний капітал товариства становить 6000000,00 грн. та формується за рахунок внесення позивачем до його складу нежитлового приміщення загальною площею 1032,30 кв. м, розташованого в будинку АДРЕСА_1, яке станом на 12.01.2012 зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_5.

При цьому, господарськими судами встановлено, що на час виникнення вищенаведених обставин спірне майно вже перебувало в іпотеці АТ "Парекс Банк" (у квітні 2012 року змінило своє найменування на АТ "Реверта").

Так, 23.08.2007 АТ "Парекс Банк" уклало з ТОВ "Ліндмакс" (Lindmax LLP) (юридична особа за законодавством Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії, реєстраційний номер ОС311272) договір кредитної лінії №.2.1.16.4. - 07/22 за яким банк в межах кредитної лінії видав клієнту кредит для поповнення оборотних засобів клієнта з кінцевим строком отримання кредиту 22.07.2014.

Цього ж дня 23.08.2007 між АТ "Парекс Банк" (PAREX BANKA) та ОСОБА_13 укладено іпотечний договір №2.1.16.4.- 07/22-IE1 у якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Ліндмакс" (Lindmax LLP) по вказаному кредитному договору.

За даним договором передано в іпотеку АТ "Парекс Банк" (PAREX BANKA) нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 1032,30 кв. м.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2011 №2а-17661/11/2670 визнано протиправною відмову КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" у державній реєстрації права власності за АТ "Парекс Банк" спірного майна та зобов'язано останнього зареєструвати право на майно.

При цьому, касаційна інстанція наголошує, що судами зроблено передчасні, помилкові, за не перевіреними належним чином обставинами висновки про те, що не вирішено питання про перехід права власності, що на сьогодні виконання рішення по справі №2а-17661/11/2670 є неможливим і що рішення у даній справі жодним чином не вплине на права та обов'язки АТ "Реверта" (АТ "Парекс Банк") відносно нежитлового приміщення, оскільки вважає, що іпотека припинилася у зв'язку із припиненням юридичної особи ТОВ "Ліндмакс".

Також, касаційна інстанція, зокрема, з вищенаведених підстав та з огляду на корпоративний спір і конкретний предмет позовних вимог у даній справі, вважає неправомірним вихід за їх межі та безпідставним застосування в даному випадку норм Закону України "Про іпотеку", за якими іпотека припиняється, серед іншого, у разі припинення основного зобов'язання, та ст.ст. 35, 83 ГПК України, ст.230 ЦК України.

Так, апеляційний господарський суд неправомірно в даному випадку застосував ст.83 ГПК України та визнав недійсним договір іпотеки.

Стаття 83 ГПК України надає господарським судам право визнати недійсним пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Як вбачається із встановлених судами обставин, позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним статуту в частині формування статутного капіталу, мотивуючи тим, що право власності на спірне майно не набуто позивачем у зв'язку із скасуванням ухвали про затвердження мирової угоди. Відповідач звернувся із зустрічним позовом про визнання права власності на вказане майно. Для вирішення такого спору судам необхідно встановити наявність/відсутність порушеного права позивачів за первісним та зустрічним позовами та дослідити обставини, на які посилаються сторони в своїх позовних заявах.

При посиланні на постанову ВГСУ від 04.07.2012 у справі № 5019/1447/11 апеляційним господарським судом не враховано, що останню скасовано постановою Верховного Суду України від 12.02.2013.

Також, господарські суди дійшли помилкового висновку, що скасування в подальшому ухвали Печерського районного суду м. Києва про затвердження мирової угоди від 11.11.2011 не може бути підставою для визнання положень Статуту господарського товариства недійсними.

За ст.ст. 317, 319 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власникові. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Встановлені судами обставини свідчать про те, що спірна будівля вибула з володіння власника за мировою угодою від 11.11.2011 незаконно з відповідними наслідками (див. постанови ВГСУ від 14.08.2013 у справі №8/419-07, від 26.12.2012 у справі №13/358-08/17).

Таким чином, висновки судів про відсутність обставин, які б в контексті положень законодавства тягнули за собою правові наслідки у вигляді наявності підстав для визнання недійсним зареєстрованого 15.03.2012 Статуту відповідача у частині формування статутного капіталу за рахунок внесення до його складу нежитлового приміщення загальною площею 1032,30 кв. м, розташованого в будинку АДРЕСА_1, та в свою чергу підстав для задоволення первісного позову є неправомірними та безпідставними.

Крім того, суди помилково задовольнили зустрічний позов з посиланням на положення ст.115 ЦК України та ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", за якими господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Застосування ст.392 ЦК України касаційна інстанція також вважає в даному випадку неправомірним.

Так, за загальним правилом відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому, згідно ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

З огляду на зазначене прийняті у даній справі судові рішення не відповідають вищенаведеним нормам матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга третьої особи на стороні відповідача Акціонерного товариства "Реверта" (Reverta) визнається касаційною інстанцією обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково з урахуванням ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню.

Справа направляється на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого необхідно вирішити всі підняті касаційною інстанцією у цій постанові питання щодо первісного і зустрічного позовів, з урахуванням всіх доказів по справі, зокрема, набутих законної сили наявних у даній справі та прийнятих за новим розглядом судових актів по іншим справам (рішення ВССУ від 24.10.2012, рішення Апеляційного суду м.Києва від 09.11.2011, постанови ВСУ від 23.05.2012, ухвали ВССУ від 01.08.2012, ухвали ВАСУ від 18.09.2012 та інших), визначити статус спірного майна на момент формування статутного капіталу за його рахунок, дослідити та перевірити обставини та докази, на які посилається Акціонерне товариство "Реверта" (Reverta) як іпотекодержатель спірного майна, і зважаючи на встановлені обставини по справі вирішити спір.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Реверта" (Reverta) задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 та рішення господарського суду Київської області від 25.12.2012 у справі № К2/107-12/13 скасувати.

Справу № К2/107-12/13 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: В. Картере

Н. Кочерова