Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-27/301-06 Суддя –Мамалуй О.О.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Карбань І.С.
25 вересня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., судді Бабакової Л.М., судді Шутенко І.А.,
при секретарі – Міракова Г.А.
за участю представників сторін:
позивача – Крячко О.Л. за довіреністю від 28.08.2006р.,
відповідача – Бережний Р.М. за довіреністю № 1895/10/10-025 від 31.05.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 3082Х/2) Підприємства «Дергачівський державний моторобудівний завод» на постанову господарського суду Харківської області від 20.07.2006р. по справі № АС-27/301-06
за позовом Підприємство «Дергачівський державний моторобудівний завод», м. Дергачі, Харківська область,
до Дергачівська МДПІ м. Дергачі, Харківська область
про визнання частково недійсним акту
встановила:
Підприємство «Дергачівський державний моторобудівний завод», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001452310/0 від 19.08.2005 р. Дергачівська МДПІ м. Дергачі.
Постановою господарського суду Харківської області від 20.07.2006р. по справі № АС-27/301-06 в позові відмовлено.
Підприємство «Дергачівський державний моторобудівний завод», з постановою господарського суду Харківської області від 20.07.2006р. по справі № АС-27/301-06 не погодився, подав апеляційну скаргу та додаткові пояснення до неї, в яких просив скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи свої доводи апелянт вказував, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд припустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. З пояснень відповідача та тексту рішення суду видно, що ці первинні документи всупереч вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом ДПА України від 16.09.2002 N 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 р. за N 1023/7311, який діяв на момент проведення перевірки (був чинним до 4.09.2005 р згідно п. 3 Наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005 р) не досліджувались. Таким чином, висновки перевірки всупереч поясненням відповідача та думці суду в будь-якому разі не ґрунтуються на ретельному документальному аналізу податкової звітності позивача.
Апелянт вказував, що суд не звернув уваги на неоднорідний склад заборгованості, а також на наші пояснення (19.06.2006 р) стосовно того, що відображені в акті перевірки проводки є наслідком бухгалтерської помилки. Заборгованість - це є зобов'язання, а згідно з п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання»воно визнається в обліку за умови, якщо його оцінка буде достовірно (тобто на підставі належних первинних документів) визначена. Лише сума визнаного зобов'язання у разі, якщо воно з певних причин (наприклад, у зв'язку із спливом строку позовної давності) не підлягає погашенню, включається до складу доходу звітного періоду. Якщо суму зобов'язання не можна достовірно визначити, воно вважається непередбаченим зобов'язанням і відображається на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою. Суми кредиторів 1-3 - 51024,96 грн., які під час створення підприємства у 1999 р. не мали документального підтвердження, було зараховано на рахунок 683 "Внутрішньогосподарські розрахунки" до з'ясування. Надсилання цим контрагентам актів звірки у 2000 р. залишилось без відповіді, з їхнього боку відсутні будь-які спроби стягнути борг. Наявні первинні документи не співпадають по сумах з тими, що містяться в обліку. Баланс на 01.01.2005 р. не містить цих сум у складі залишку на рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками". У січні 2005 р. ці суми було віднесено на позабалансові рахунки як непередбачені зобов'язання, де вони знаходяться і зараз. У частині кредиторів 4-5 - 6284,26 грн. - списання було помилковим, оскільки строк позовної давності по них не сплив, і вони були відновлені в обліку у 1 кв. 2005 р., про що відповідач повідомлявся під час перевірки, але він це проігнорував.
Апелянт пояснював, що кредиторська заборгованість № 6 - 20200,00 грн. - це суми відстроченої податкової заборгованості, які в будь-якому разі не можуть оподатковуватися податком на прибуток і згідно з пп.18.1.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" мали бути списані у 2001 р., що також було нами доведено (пояснення від 19.06.06 р), але суд ігнорував ці докази без жодного мотиву.
Апелянт вважав, що судом помилково визначено, що позивач не надав первинні документи під час перевірки для вивчення, що призвело до невідображення їх в акті, оскільки, в акті немає жодного посилання на те, що під час перевірки вимагались і не були надані якісь документи. Тому немає жодних підстав стверджувати, що саме з вини позивача первинні документи не були досліджені, не були відображені в акті перевірки та не було розписано, з чого складається заборгованість. Перевіряючи просто проігнорували їх наявність та зміст.
Апелянт не погоджувався з твердженням суду стосовно того, що ним порушено вимоги пп.12.1.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з якими платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної підприємством, оскільки заборгованість має бути визнана не підприємством, а у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Таким чином, посилання на цей підпункт Закону не відноситься до справи, оскільки жодна з цих умов не відбулась.
Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому вважає, що судом першої інстанції були правильно встановлені всі обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 20.07.2006р. по справі № АС-27/301-06 залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено, що 17.08.2005р. відповідачем було закінчено проведення планової документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 31.03.2005р. По результатам перевірки був складений акт від 17.08.2005 р. за № 222/23-104/14312619.
На підставі висновків вказаного акту, відповідачем було ухвалене оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001452310/0 від 19.08.2005р., яким позивачу донараховане податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 19377 грн., та застосовані штрафні санкції в сумі 3875 грн.
Згідно з п. 1, п. З ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Актом перевірки від 17.08.2005 р. № 222/23-104/14312619 встановлено, що позивач занизив скоригований валовий дохід за І кв. 2005 р. на суму 77509,22 грн. В бухгалтерському обліку ці операції відображено наступним чином: по Дебету субрахунку 551 „Інші довгострокові зобов'язання" та по Кредиту субрахунку 717 „дохід від списання кредиторської заборгованості" на суму 20200,00 грн.; по Дебету субрахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та по Кредиту субрахунку 717 „дохід від списання кредиторської заборгованості" на суму 57309,22 грн. Це порушення було виявлено при перевірці бухгалтерської звітності за І кв. 2005 р. в регістрах синтетичного та аналітичного обліку (операції були відображені в журналах ордерах та головній книзі).
В податковому обліку ці операції підприємством не були відображені. Тобто підприємство в порушення Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не віднесло кредиторську заборгованість до валового доходу. Первинні документи, які б підтверджували, коли виникла та з чого складається ця кредиторська заборгованість до перевірки надані не були. У зв'язку з ненаданням підприємством письмових пояснень та первинних документів, які б підтверджували, коли виникла та з чого складається ця кредиторська заборгованість в акті перевірки не були відображені первинні документи, на підставі яких підприємством було вчинено записи в бухгалтерському обліку та не розписано, з чого складається ця заборгованість.
Також п.п. 12.1.5. п. 12.1.ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями визначено, що платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної підприємством.
Відповідно до абз. З п.п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" безповоротна фінансова допомога - сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилися нестягнутою після закінчення терміну позовної давності. А також згідно п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону передбачено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно п. 7.11. ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині 4 статті 3 Закону України „Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".
Підпунктом 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: ... або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Тобто платник податку - покупець на дату оприбуткування товару або на дату фактичного отримання результатів робіт (послуг) збільшує валові витрати виробництва, при цьому в разі затримки оплати вартості товарів (робіт, послуг) у покупця виникає кредиторська заборгованість. Якщо сума такої заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою залишилися нестягнутою після закінчення терміну позовної давності (загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки відповідно до ст. 257 ЦК України) вона підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги та включається до складу його валових доходів.
Враховуючи, що апелянтом не надано документів на підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, в тому числі на підтвердження того, що сума кредиторської заборгованості 20200,00 грн. є сумою відстроченої податкової заборгованості, яка існувала на 01.01.2000 р., тому апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови господарського суду Харківської області.
За таки обставин, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що постанова господарського суду Харківської області 20.07.2006 р. по справі № АС-27/301-06 прийняті у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційних скаргах є необ’єктивними і не можуть бути підставою для скасування оскаржених ухвали та постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст. 198, 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 20.07.2006 р. по справі № АС-27/301-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Суддя Бабакова Л.М.
Суддя Шутенко І.А.