Справа № 428/5835/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Посохова І.С.,

при секретарі - Колядінцевій П.В.,

за участю прокурора - Черненко Д.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сєвєродонецька, українця, громадянина України, не одруженого, освіта середня спеціальна, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) 12.06.2012 р. Сєвєродонецьким м/с за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 р. позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 р.; 2) 10.07.2013 р. Сєвєродонецьким м/с за ст.ст. 185 ч. 3, 70 ч. 4 КК України до 4 р. 6 м. позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2013 року приблизно о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_1, маючи злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна, та реалізуючи його, знаходячись за магазином «Люкс», який розташований по вул. Б. Лещіни м. Сєвєродонецька, з метою відкритого заволодіння чужим майном, повторно, взяв з дозволу неповнолітнього ОСОБА_2 мобільній телефон «Nokia Asha 302», для прослуховування одного музичного файлу, але при цьому ОСОБА_1 вже збирався відкрито заволодіти вказаним телефоном та повертати його неповнолітньому ОСОБА_2 не збирався. Далі ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний намір, не повертав потерпілому його мобільній телефон, продовжуючи прослуховувати музичні файли та ігноруючи законні вимоги потерпілого повернути телефон. При цьому потерпілий ОСОБА_2 усвідомлював, що ОСОБА_1 незаконно заволодів та утримує й не повертає йому мобільний телефон. Після неодноразових висловлювань потерпілого на адресу ОСОБА_1 останній, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, та продовжуючи ігнорувати вимоги потерпілого, пішов з мобільним телефоном, який належить потерпілому за гаражі, які розташовані біля будинку № 32 по вул. Партизанській, після чого вийшов з-за гаражів та повідомив неповнолітньому ОСОБА_2 про те, що у нього немає мобільного телефону. Але ОСОБА_1 реалізував свій злочинний намір та розпорядився викраденим телефоном за власним розсудом, а саме: 28.06.2013 р. продав на Центральному ринку м. Сєвєродонецька за 10 гривень карту пам'яті, встановлену в корпус мобільного телефону, при цьому зробив спробу продати викрадений ним мобільний телефон також на Центральному ринку м. Сєвєродонецька, але зрозумівши, що телефон вже заблоковано та він не може його продати в такому стані, повернув вказаний мобільний телефон ОСОБА_2

Згідно висновку експерта № 477-143/7 від 08.07.2013 року залишкова вартість мобільного телефону марки «Nokia» модель 302 Asha, на момент проведення дослідження, з урахуванням наявних ознак експлуатації, за умови вільного ціноутворення на території України, може складати 460,00 грн.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав повністю, розкаявся у вчиненому злочині, та на підставі ст. 63 Конституції України від давання показань відмовився.

Допитаний у судовому засіданні неповнолітній потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 27.06.2013 року вони з другом ОСОБА_8 катались на велосипедах. Близько 20 години вони приїхали за магазин «Люкс» на вул. Б. Ліщини. Там сиділи ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інші хлопці, загалом їх було п'ятеро. ОСОБА_1 попросив у нього мобільний телефон послухати музику. Він дав йому свій телефон Nokia сірого кольору з флешкою. В той момент йому стали дзвонити батьки, а ОСОБА_1 не давав з ними поговорити і скидав дзвінок. Він попросив його віддати йому телефон, але ОСОБА_1 сказав, що послухає пісню й віддасть. Він просив його разів 10, він не повертав телефон. Потім ОСОБА_1 попросив код від телефону, щоб подзвонити своїй дівчині. Спочатку він не давав код, а потім дав його, оскільки ОСОБА_1 запевнив його, що як подзвонить своїй дівчині, віддасть телефон. Потім ОСОБА_1 пішов за щит, а він його чекав. Потім йому хлопці сказали, що ОСОБА_1 вже на гаражах. Він поїхав туди на велосипеді, але ОСОБА_1 йому телефон так і не віддав. Цієї ж ночі вони звернулися до міліції, а на наступний день ОСОБА_1 приніс телефон і просто його віддав, нічого не пояснюючи. Коли він перевірив телефон, в ньому не було флешки й сім-карти, їх йому не повернули.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою провину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд, у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає дослідження доказів у судовому засіданні недоцільним. Обвинувачений, потерпілий та його законний представник проти даного рішення суду не заперечували.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який належить до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимий.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд не вбачає.

Враховуючи викладені вище обставини по справі, тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_1, який раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних умисних злочинів, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання, пов'язане з позбавленням волі.

Оскільки даний злочин вчинений обвинуваченим до постановлення вироку Сєвєродонецьким міським судом від 10.07.2013 року за злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, яким ОСОБА_1 засуджений до 4 р. 6 м. позбавлення волі, суд вважає, що призначати покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Долю речових доказів по справі слід вирішити у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 368-370 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного даним вироком, більш суворим, призначеним вироком Сєвєродонецького міського суду від 10.07.2013 року за ст. 185 ч. 3 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, остаточно ОСОБА_1 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання, тобто з 03.07.2013 року.

Речові докази по справі - мобільний телефон «Nokia Asha 302», переданий під гарантійну розписку потерпілому ОСОБА_2 - залишити останньому.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на проведення товарознавчої експертизи у сумі 489 гривень 44 копійки.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_1, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

СУДДЯ І.С. ПОСОХОВ